Постанова № 16038356, 28.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р. № 2а-10002/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Грень Т.Я.;

від відповідача: Людкевич Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький машинобудівний завод" до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області №000100002301/3 від 06.10.2010 р. на суму 119565 грн. та №0000282301/3 від 06.10.2010 р. в сумі 272821 грн.,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Відкритим акціонерним товариством "Дрогобицький машинобудівний завод", м. Дрогобич, Львівська область, до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дрогобицькому районі №000100002301/3 від 06.10.2010 р. на суму 119565 грн. та №0000282301/3 від 06.10.2010 р. в сумі 272821 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 16.12.2010 р. Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що позивач у податковій декларації за липень 2008 р. заявив до бюджетного відшкодування податковий кредит. Однак відповідач за результатами перевірки виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення з тієї підстави, що постачальник товару по ланцюгу - ПП "Лістика-Вест" був визнаний банкрутом, про що в газеті "Голос України" №3 від 13.01.2010 р. було опубліковано оголошення. Це підприємство не надало на запит органу податкової служби витребуваних документів, посилаючись на те, що вони були вилучені ОУ СБУ у Донецькій області. Посилається на те, що з вказаною організацією у позивача не було відносин, товар придбавався у ТзОВ "ТД "Ступинський", сума ПДВ була належно сплачена в ціні товару, а позивач не несе відповідальності за дотримання законодавства контрагентами. Просить позов задовольнити.

Крім цього, на адресу суду 16.02.2011 р. надійшло клопотання позивача від 24.01.2011 р. про відкликання позовної заяви за підписом в/о генерального директора В. Очеретнюка. Для перевірки повноважень особи судом було витребувано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно із яким вказана особа не вказана керівником позивача. Доказів на підтвердження повноважень В. Очеретнюка представляти позивача у спірних відносинах суду не надано, з урахуванням чого вказане клопотання до уваги не береться.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях на позовну заяву. Стверджує, що виходячи із суті податку на додану вартість, право на формування податкового кредиту та його подальше відшкодування виникає лише після оплати податкових накладних, на підставі яких його було сформовано, та при фактичному надходженні сум податку на додану вартість до державного бюджету України за аналогічні попередні податкові періоди від контрагента позивача. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач у податковій декларації за липень 2008 р. заявив до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Актом від 15.02.2010 р. №84/24-4/00153362 "Про результати невиїзної документальної перевірки відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький машинобудівний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року в зв'язку із отриманням загальних відомостей про ПП "Лістика-Вест" що є постачальником ВАТ "ДМЗ" на третій ланці ланцюга постачання" було встановлено порушення п. п. 1.8., 7.7.1., 7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку із чим було завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2008 р. в сумі 257985 грн. На цій підставі були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі №000100002301/3 від 06.10.2010 р. на суму завищення бюджетного відшкодування 79710 грн. і 39855 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0000282301/3 від 06.10.2010 р. в сумі завищення бюджетного відшкодування 257985 грн. та 14836 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені суми податкового кредиту були включені позивачем за наслідками здійснення господарських операцій із ТзОВ "ТД "Ступицький".

За результатами операцій з вказаним суб'єктом позивач включив до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2008 р. 337695,01 грн., що підтверджується податковими накладними за лютий - травень 2008 р.

Оскільки за даними відповідача ТзОВ ТД "Ступицький" не був виробником товару, було проведено перевірку контрагентів по ланцюгах, отримано підтвердження від постачальника ТзОВ ТД "Ступицький" - ТзОВ "Ендор", але стосовно постачальника ТзОВ "Ендор" - ПП "Лістика-Вест" була отримана інформація, що вказаний суб'єкт був визнаний банкрутом, про що в газеті "Голос України" №3 від 13.01.2010 р. було опубліковано оголошення. Це підприємство не надало на запит органу податкової служби витребуваних документів, посилаючись на те, що вони були вилучені ОУ СБУ у Донецькій області.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника від'ємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому, суперечить вимогам законодавства висновок відповідача про те, що бюджетному відшкодуванню підлягає саме та сума від'ємного значення податкового кредиту, сформованого у попередніх періодах, яка була фактично оплачена постачальникам згідно з отриманими від них податковими накладними. Як вбачається з наведених вище законодавчих вимог, такого механізму бюджетного відшкодування Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Матеріалами справи підтверджується, що в позивача у вказаних періодах наявне від'ємне значення суми податкового кредиту. Також позивачем було сплачено у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість.

Не відповідає вимогам законодавства висновок відповідача про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду внаслідок ненадходження до державного бюджету України суми податку на додану вартість за аналогічні попередні податкові періоди від ПП «Лістика-Вест», оскільки в світлі наявної у відповідача інформації про вказаного суб'єкта, такий висновок є лише припущенням, пов'язаним із труднощами перевірити факт сплати вказаним суб'єктом податку на додану вартість. П. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення відповідної суми до складу податкового кредиту та подальшого відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку продавцем товару чи його контрагентами. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник ПДВ, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже у відповідача, в даному випадку, відсутні правові підстави зменшувати залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відмовляти у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок стверджуваного ненадходження цього податку до бюджету від продавця товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області №000100002301/3 від 06.10.2010 р. та №0000282301/3 від 06.10.2010 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький машинобудівний завод" (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська 51,1) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяМ.В. Костів

Повний текст постанови виготовлено 10.05.2011 року.