Постанова № 16038013, 22.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2011 р. № 2а-2311/11/1370

17 год. 03 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

прокурора Татарин Ю. Б., представника позивача Кріля А. Ю., представника відповідача Торгана Б. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави, її уповноваженого органу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс»про стягнення фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави, її уповноваженого органу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс»про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про автомобільний транспорт», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті». Територіальне управління Головної державної інспекції у Львівській області відповідно до наданих повноважень здійснює функції державного контролю на автомобільному транспорті загального користування і застосовує до порушників фінансові санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позовні вимоги задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву № 19/04/01 від 19.04.2011 року. Відповідач вказує, що позивачем під час проведення перевірки, складання акту та винесення постанови належним чином не зясовано фактичні обставини справи, через що допущено порушення законодавства. Для здійснення внутрішніх вантажних перевезень для власних потреб згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»водієві відповідача ОСОБА_3 не потрібна ліцензійна картка. Крім того, документ на вантаж видаткова накладна під час перевірки була наявна у водія, але через хвилювання та недостатність часу для її пошуку він не міг її своєчасно предявити.

Представник позивача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.

30.09.2010 року позивачем проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено Акт № 196578. Перевіркою виявлено порушення відповідачем ст. 48, абз. 3 ч. 1 с. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, при перевезенні транспортним засобом марки ГАЗ, номерний знак НОМЕР_1, що належить відповідачу, вантажу у водія ОСОБА_3 відсутні ліцензійна картка та документи на вантаж.

23.11.2010 року заступником начальника начальником ВДК Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області Харій М.С. винесено постанову № 097927 про застосування до відповідача фінансової санкції в сумі 1700 грн., внаслідок порушення ним ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього ж Закону.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно ст. 3 цього ж Закону, такий регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно ч. 1 ст. 5 цього ж Закону, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно ст. 48 цього ж Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів.

Судом не береться до уваги твердження відповідача, що документ на вантаж видаткова накладна № РН-0004957 від 28.09.2010 року під час перевірки була наявна у водія, але через хвилювання та недостатність часу для її пошуку він не міг її своєчасно предявити, оскільки до перевірки вказана накладна надана не була, а водій відповідача не був обмежений у часі для її пошуку та предявлення.

На думку Суду заслуговують на увагу посилання відповідача на необовязковість наявності ліцензійної картки у водія під час перевезення вантажу, однак відсутність у момент перевірки документів на вантаж надає право позивачу застосувати фінансові санкції за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно ч.1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього ж Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. п. 1, 2 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіальні органи (територіальні управління) Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Герба України.

Пунктом 4 цього ж Положення встановлено, основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: 1) здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; 2) здійснення державного контролю за дотриманням субєктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; 3) забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

Згідно п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.

Згідно п. 28 цієї ж Постанови, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Відповідачем у встановлений законодавством строк сума застосованих фінансових санкцій добровільно не сплачена.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено правомірність застосування до відповідача за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього ж Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача фінансових санкцій в сумі 1700 грн. підлягають задоволенню, оскільки на відповідача законодавцем покладений обовязок дотримуватись вимог законодавства про автомобільний транспорт, а у разі його порушення позивачу надано право застосовувати фінансові санкції.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс»(с. Воля Бартатівська, Городоцький район, Львівська область, код ЄДРПОУ 23266315) в дохід державного бюджету (ЗКПО 22406168, Банк одержувача УДК у Львівській області МФО 825014, р/р 31117106700005, код платежу - 21081100) фінансові санкції в розмірі 1700 (тисячу сімсот) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 27 квітня 2011 року.

Суддя Качур Р.П.