Постанова № 16037697, 16.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2011 року Справа № 2а-2436/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:Захарової О.В. при секретарі: Білоконі Д.І.

за участю:

представника позивача:ОСОБА_1 (довіреність від 12.01.2011 № 950/10)

представник відповідача:не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області до Дочірнього підприємства «Автоприцеп» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» про стягнення коштів в сумі 57 313,33 грн. з рахунків в банках, обслуговуючих платника податків в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за землю, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області до Дочірнього підприємства «Автоприцеп» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» про стягнення коштів в сумі 57 313,33 грн. з рахунків в банках, обслуговуючих платника податків в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за землю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Дочірнє підприємство «Автоприцеп» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» є юридичною особою і зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності Перевальською районною державною адміністрацією 03.06.1996, реєстраційний номер 13731200000000488. Знаходиться на податковому обліку в Перевальському відділенні Алчевської ОДПІ як платник податків з 22.07.1996. 11.01.2004 року між Державним підприємством «Автоприцеп» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» та Перевальською міською радою укладено договір землі, де відповідач є орендарем. Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Перевальській районній філії ДЗК та присвоєно №33 від 11.02.2004. За умовами договору орендар приймає у платне користування земельну ділянку та зобовязується вносити плату за оренду землі у грошовій формі у розмірі та в строки, що встановлені договором. Станом на 16.03.2011 платник має податковий борг в сумі 57 313,33 грн. по орендній платі за землю 57313,33 грн., у т.ч.: податкові зобовязання 56 449,16 грн., пеня 864,17 грн. Податкові зобовязання в сумі 56449,16 грн. визначені платником податків самостійно в податкових деклараціях№119 від 19.01.2009, №801 від 28.01.2010 та №476 від 25.01.2011. Грошові зобовязання платника податків є безспірними та підтверджуються обліковою карткою станом на 16.03.2011, довідкою про суму податкового боргу станом на 16.03.2011, податковими деклараціями.

У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 57313,33 грн. з рахунків в банках, обслуговуючих платника податків в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за землю.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 16.04.2011 на адресу суду надійшла заява в якій представник відповідача зазначає, що визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу без уповноваженого представника Дочірнього підприємства «Автоприцеп» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс». Крім цього просить розстрочити виплату боргу на 2 місяці, обґрунтовуючи наявністю заборгованості по заробітній платі в розмірі 44 256,52 грн. та не одноразовим зверненням до податкової для отримання дозволу на реалізацію списаного обладнання, якого так і не отримано.

Суд вважав можливим розглянути справу без участі представника відповідача, відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Відповідач Дочірнє підприємство «Автоприцеп» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс», і.к. 13371293, зареєстроване Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області 03.07.1996 за № 1373120 0000 000488 (а.с. 9).

Перебуває на обліку як платник податків в Алчевській обєднаній державній податковій інспекції з 22.07.2006, що підтверджується довідкою від 11.09.07 №114.

11 січня 2004 року між Дочірнім підприємством «Автоприцеп» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» та Перевальською міською радою укладено договір земельної ділянки, який зареєстрований у Перевальській районній філії ДЗК за №33 від 11.02.2004.

За умовами договору оренди земельної ділянки орендодавець в особі Перевальської міської ради передає, а орендар Дочірнє підприємство «Автоприцеп» набуває право на оренду земельної ділянки за адресою: Луганська область, м. Перевальськ, вул. Славянська, 19, та відповідно розділу 2.3 Договору, орендар вносить орендну плату та умовах договору.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

Проте, у звязку з тим, що частина спірних правовідносин виникла до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку частково слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ЗУ «Про систему оподаткування» та ЗУ «Про плату за землю», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Згідно преамбули ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 (далі - ЗУ №2181) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачені обовязки платників податків і зборів (обовязкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535 (далі ЗУ № 2535) (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону України, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 13 ЗУ №2535 передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Стаття 14 ЗУ №2535 встановлює, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 17 вищезазначеного закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон 2181), податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 цього закону визначається сумою податкового боргу платника податків.

Правовідносини щодо наявності та стягнення податкового боргу за податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №476 від 25.01.2011 регулюються Податковим Кодексом України.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

П.п.288.1 ст.288 Податкового Кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Податкові зобовязання в сумі 56 449,16 грн. визначені платником податків самостійно в податкових деклараціях №119 від 19.01.09, №801 від 28.01.10 та №476 від 25.01.11 (а.с. 14,15,16).

Відповідно до ч.2 ст.25 ЗУ «Про плату за землю» розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

За несвоєчасне внесення орендної плати позивачем відповідачу була нарахована пеня у розмірі 864,17 грн.

Загальна сума податкового боргу по орендній платі за землю підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку (а.с. 17-21).

Враховуючи вищевикладене, податковий борг відповідача по орендній платі за землю в сумі 57 313, 33 грн., в т.ч. податкові зобовязання 56449,16 грн., пеня - 864,17 грн. підтверджений матеріалами справи та на час розгляду справи відповідачем не сплачений.

На виконання ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) позивачем відповідачу, надсилалась перша податкова вимога від 05.03.2009 №1/14, яка була отримана уповноваженим представником відповідача 21 березня 2009 року (а.с. 12). Друга податкова вимога №2/37 від 26 червня 2009 року, отримана 16.09.2009 (а.с. 13) .

Вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржені.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вживалися передбачені законодавством заходи щодо погашення податкового боргу про те, вони не призвели до повного погашення відповідачем податкового боргу.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України Державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.1 ст .95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Дії відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В наданій заяві про визнання позовних вимог відповідач просить розстрочити виплату податкового боргу на 2 місяці, обґрунтовуючи наявністю заборгованості по заробітній платі в розмірі 44 256,52 грн. та не одноразовим зверненням до податкової для отримання дозволу на реалізацію списаного обладнання, якого так і не отримано.

Представник відповідача проти розстрочення погашення податкового боргу заперечував, про що надав суду письмову заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені відповідачем.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем повинно також бути зазначено економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення зазначеного боргу внаслідок застосування режиму розстрочення.

Посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, судом до уваги не беруться, оскільки, на думку суду, не є винятковою обставиною у розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем суду не надано.

Тому, суд приходить до висновку до необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області до Дочірнього підприємства «Автоприцеп» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» про стягнення коштів в сумі 57 313,33 грн. з рахунків в банках, обслуговуючих платника податків в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за землю задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Автоприцеп» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» (і.к.13371293) кошти в сумі 57313,33 грн. (пятдесят сім тисяч триста тринадцять гривень тридцять три копійки) з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за землю, перерахувавши на р/р 33216812700242 (оренда землі), одержувач: управління держказначейства в м.Перевальськ (УДК), банк одержувача: Головне управління держказначейства України в Луганській області( ГУДКУ) МФО: 804013, і.к. 24046917.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складений і підписаний 20 травня 2011 року.

СуддяО.В. Захарова