Постанова № 16037701, 18.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2011 року Справа № 2а-2352/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кравцової Н.В.,

при секретарі Писаренко К.В.,

за участю сторін:

представників позивача:Єфременка О.В., Можайської Л.І.,

представника відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Первомайського комунального автотранспортного підприємства до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000121500/0 від 16 березня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Первомайського комунального автотранспортного підприємства до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень.

Ухвалою від 21 квітня 2011 року розєднано позовні вимоги Первомайського комунального автотранспортного підприємства до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень №№ 0000461500/0, 0000401500/0 та 0000411500/0, 0000121500/0 від 16 березня 2010 року у самостійні провадження. Позовні вимоги Первомайського комунального автотранспортного підприємства до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000121500/0 від 16 березня 2010 року залишено на розгляді у адміністративній справі №2а-2352/11/1270.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04.03.2011 позивачем отримаю копію акту Державної податкової інспекції у м. Первомайську від 16.03.2010 № 94/15-20160970, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000121500/0 від 16.03.2010.

Відповідачем у акті зазначено, що Первомайське КАТП платіжним дорученням № 97 від 15.02.2009 перерахувало податок на прибуток у сумі 216,71 грн. та нарахувало штрафні санкції, однак 15.02.2009 є вихідним днем, а підприємство не могло здійснити вказаний платіж.

Крім того, у акті є численні помилки та вказані дані, які не відповідають дійсності.

На даний час у підприємства відсутня заборгованість по сплаті податкового зобовязання податку на прибуток та підприємство повністю та своєчасно сплачує узгоджене зобовязання.

Позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000121500/0 від 16.03.2011.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, на адресу суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (ст.10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Первомайське комунальне автотранспортне підприємство зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 18.01.1996 за № 1388120 0000 000335.

16 березня 2010 року податковим органом винесено податкове повідомленнярішення № 0000121500/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 135,02 грн.

Статтею 10 Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

За замістом пункту 1.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (яка діяла на момент виникнення правовідносин) податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пункту 1.3 податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно п.п. 2.1.4 п. 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів є державні податкові інспекції.

Згідно ст.ст. 9, 11 Закону України “Про систему оподаткування” (яка діяла на момент виникнення правовідносин), платники податку несуть обовязки щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) та відповідальність за порушення відповідно до законів України.

Як встановлено у судовому засіданні позивачем подано до ДПІ в м. Первомайську Луганської області податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2006-2008, 1 квартал 2009 року (а.с. 87-101).

Як вбачається із платіжних доручень, наданих у судовому засіданні представниками позивача, підприємством у визначені періоди по вказаним деклараціям перерахувано податкове зобовязання з податку на прибуток з визначенням призначення платежу (який податок, за який період та в якій сумі) (а.с. 62, 63, 65, 67, 68, 70, 72, 74,76,78,81, 84).

Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно ч. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 5.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно ч. 2 п. 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобовязання платника податків за причинами, не повязаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму податкового зобовязання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Як вбачається із вищевказаних платіжних документів, підприємством своєчасно та в повному обсязі були переховані податкові зобовязання по сплаті податку на прибуток підприємства.

Податковим боргом у відповідності до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Абзацом першим підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Форма зазначеного повідомлення наведена у додатку 1 до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 N 290 (надалі - Інструкція).

Порядок направлення платнику податків повідомлення з інформацією про розподіл сплаченої платником податків суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), регулюється пунктом 3.7 Інструкції.

Як зазначено у вказаній нормі, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758, із змінами та доповненнями, повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем було змінено призначення платежів підприємства у шляхом погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, що вбачається із змісту акту перевірки від 16.03.2010 № 94/15-20160970.

Таким чином, суд вважає, що дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Отже, зазначені дії призводять до виникнення певного обов'язку, що підлягає виконанню платником податків та може бути підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу. Відтак, дії податкової інспекції є такими, що порушують права позивача.

Також, виходячи із аналізу вищевказаних нормативних положень, суд вважає, що приписи чинного законодавства дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Згідно п. 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби» (в редакції чинної на момент виникнення правовідносин), затвердженої Наказом ДПА України від 11.06.2003 № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27 червня 2003 року за N 522/7843 якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року N 253 ( z0567-01 ) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

Під час судового розгляду справи представником відповідача у судовому засіданні 12.05.2011 було повідомлено, що перераховані суми підприємством по деклараціям за 2006-2008, 1 квартал 2009 років по податку на прибуток були автоматизовано спрямовані на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення про що податковою інспекцією були прийнятті відповідні рішення.

Але суд вважає за необхідним зауважити, що представником відповідача на вимогу суду про надання належним чином завірених копій відповідних рішень податкової інспекції про перерозподіл грошових коштів сплачених підприємством по деклараціям за 2006-2008, 1 квартал 2009 роки надано не було.

Крім того, пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин суд вважає, що податковий орган не мав права розподіляти суму, яка призначалась позивачем на погашення податкового зобовязання з податку на прибуток по деклараціям за 2006-2008, 1 квартал 2009 рокку на погашення боргу попереднього періоду, оскільки підприємством у платіжних дорученнях конкретне вказано призначення платежу, що підтверджує своєчасну сплату податкового зобовязання.

Крім того, суд вважає за необхідним зауважити, що відомості, які визначені відповідачем у акті перевіркми від 16.03.2010 щодо заборгованості підприємства по податку на прибуток не відповідають дійсності та не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду справи.

Як вбачається із акту перевірки в частині визначення відповідачем податкового зобовязання по податку на прибуток, документом, на підставі якого здійснено позивачем сплату податку є платіжні доручення № 49 від 26.08.2009, № 788 від 16.11.2009, № 97 від 15.02.2009 (а.с. 16, зворотній бік акту).

Але як було встановлено у судовому засіданні та доведено позивачем, що підприємство 15.02.2009 (п/д № 97) не перераховувало до податкової інспекції податкове зобовязання з податку на прибуток, що платіжне доручення № 97 від 15.02.2009 взагалі не існує.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було здійснено сплату податкового зобовязання по податку на прибуток 12.02.2010 за платіжним дорученням № 97, але призначення платежу чітко визначено позивачем «перерахування податкового боргу з податку на прибуток по справі № 2а-23273/09 596, 15 грн.».

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що відповідачем було внесено недостовірні відомості до акту перевірки від 16.03.2010 щодо податку на прибуток та безпідставно, всупереч нормам діячого законодавства здійснено перерозподіл сплачених позивачем сум з податку на прибуток по деклараціям за 2006-2008, 1 квартал 2009 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що у акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем допущені численні помилки та описки, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні 12.05.2011.

Згідно п. 1.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (далі Порядок) цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Згідно п. 1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було необґрунтовано складено висновки у акті перевірки від 16.03.2010 щодо визначення податкового зобовязання по податку на прибуток та як наслідок безпідставно прийнято податкове повідомлення рішення № 0000121500/0 від 16 березня 2010 року на суму 135,02 грн.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України” органи державної плдаткової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000121500/0 від 16 березня 2010 року, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання у розмірі 135,00 грн., а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Первомайського комунального автотранспортного підприємства до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000121500/0 від 16 березня 2010 року задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області № 0000121500/0 від 16 березня 2010 року в сумі 135,02 грн. (сто тридцять пять гривень 02 копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 травня 2011 року.

СуддяН.В. Кравцова