Постанова № 16037616, 30.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2011 року Справа № 2а-1382/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю.

за участю:

представника позивача:ОСОБА_1, дов. № 7486 від 05.05.2011

представника відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на прибуток,-

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2011 року позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» в якому просив стягнути податковий борг з податку на додану вартість у сумі 290182,96 грн. та податку на прибуток у сумі 519088,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив. Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнона» зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 20.12.2005 за № 13831200000001451, є платником податків та зборів, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області. Станом на 01.02.2011 відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 809270,99 грн. за такими платежами: податок на додану вартість: сума недоїмки за основним платежем 182460,30 грн., сума недоїмки за штрафними санкціями 107699,00 грн., пеня 23,66 грн., а всього у сумі 290182,96грн.; податок на прибуток: основний борг 346037,03 грн., штрафна санкція 173051,00 грн., а всього на суму 519088,03 грн. Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань зі вказаних податків, що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями (а.с.8-9). ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи, передбачені Законом № 2181, а саме згідно п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 на адресу відповідача направлено першу податкову вимогу від 26.11.2010 № 1/350. На підставі викладено позивач просить стягнути з ТОВ «Юнона» суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 290182,96грн., податку на прибуток у розмірі 519088,03грн., разом на суму 809270,99грн. в дохід Державного бюджету України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідач участь свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, заперечення проти позову не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. (а.с. 49, 60)

Про розгляд справи 30.05.2011 відповідача повідомлено шляхом надсилання факсограми на номер, зазначений у заяві відповідача від 19.05.2011, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 35 КАС України, у звязку з тим, що відповідач не висловив заперечень проти використання вказаних засобів звязку для одержання текстів судових рішень та інших документів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 290182,96 грн. та податку на прибуток у сумі 519088,03 грн. виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи, разом з нормами чинного законодавства, слід застосувати норми раніше діючого законодавства

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості субєкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Законом України «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі). Платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачена як одна з функцій податкового органу подання до судів позовів до підприємств, установ та організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначено порядок сплати податку на прибуток підприємств, зокрема, відповідно до ст. 3 Закону обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Відповідно до п. 16.1 ст. 16 Закону платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначено Законом України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин). Згідно зі ст. 7 цього Закону, субєкти господарювання зобовязані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (далі Закон № 2181) (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначений порядок погашення податкового боргу платника податків та порядок звернення стягнення на активи платника податків, який відповідно до ввідної частини є спеціальним законом з питань оподаткування, та встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобовязання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобовязання.

Крім того, ним же визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Абзацом 1 пункту 5.1. ст. 5 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону № 2181(який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно п.п. 6.2.3. п. 6.2 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

П.п. 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Судом встановлено, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Юнона» зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 20.12.2005 за № 13831200000001451 (а.с. 5-7), перебуває на обліку в позивача як платник податків та зборів.

У відповідача станом на 01.02.2011 виникла заборгованість перед бюджетом у сумі 809270,99 грн. за такими платежами: податок на додану вартість: сума недоїмки за основним платежем 182460,30 грн., сума недоїмки за штрафними санкціями 107699,00 грн., пеня 23,66 грн., а всього у сумі 290182,96грн.; податок на прибуток: основний борг 346037,03 грн., штрафна санкція 173051,00 грн., а всього на суму 519088,03 грн.

Податкові зобовязання визначені органом державної податкової служби податковими повідомленнями-рішеннями від 15.02.2009 № 0001532301/0, яким ТОВ «Юнона» донараховано податок на додану вартість у сумі 323097,00 грн. (215398,00грн. основне зобовязання, 107699,00 грн. штрафні санкції) та від 15.02.2009 № 00011522301/0 яким ТОВ «Юнона» донараховано податок на прибуток у сумі 519153,00 грн. (346102,00грн. основне зобовязання, 173051,00 грн. штрафні санкції) (а.с. 8, 9).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались платником податків у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року у справі №2а-28986/09/1270 задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» ( надалі - ТОВ «Юнона») до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області ( надалі - ДШ в м.Сєвєродонецьку ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001522301/0 від 15 грудня.2009 року, № 0001532301/0 від 15 грудня 2009 року.

30 червня 2010 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року у справі №2а-28986/09/1270 - скасовано. Відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Юнона» у задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. 08 липня 2010 року ТОВ «Юнона» звернулося з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року у справі №2а-28986/09/1270. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у справі №2н-16/10 у задоволенні заяви ТОВ «Юнона» про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2010 року у справі №2а-28986/09/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено (а.с.54-56). Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Відповідно до п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач має узгоджені податкові зобовязання.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України)

Податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи, передбачені Законом № 2181, а саме: направлена перша податкова вимога від 26.11.2010 № 1/350, яка отримана директором ТОВ «Юнона» 26.11.2010 (а.с. 10).

Зазначена податкова вимога оскаржена ТОВ «Юнона» у судовому порядку, однак, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 у справі № 2а-125/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юнона» відмовлено. (а.с. 39-40)

Згідно ч.1 ст 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, податкову вимогу № 1/350 від 26.11.2010, визнано такою, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно п.п. 16.1.1. п. 16 1 ст. 16 Закону України № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Підпунктом 16.3.3. вказаної статі передбачено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Згідно п.п. 16.4.1. п. 16.1 ст. 16 Закону України №2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Юнона» має залишок несплаченої пені, за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, в загальному розмірі 23,66 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника податків.(а.с.12-19).

На даний час податковий борг ТОВ «Юнона» у добровільному порядку не сплачено, що підтверджено даними зворотного боку облікової картки платника податків з податку на прибуток (а.с. 13-14) та з податку на додану вартість (а.с. 15-19).

Згідно п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон 2181) (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене суд уважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» (код ЄДРПОУ 23477650), відкритих у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнона», в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 809270,99 грн. (вісімсот девять тисяч двісті сімдесят грн. 99 коп.), у тому числі податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 290182,96 грн. (двісті девяносто тисяч сто вісімдесят дві грн. 96 коп.) на р/р 31111029700080 УДК у м. Сєвєродонецьку код 24046627 ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, та з податку на прибуток у розмірі 519088,03 грн. (пятсот девятнадцять тисяч вісімдесят вісім грн. 03 коп.) на р/р 31119009700080 УДК в м. Сєвєродонецьку, код 24046627, ГУДКУ в Луганській області, МФО-804013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяТ.В. Смішлива