Постанова № 16037600, 24.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2011 року Справа № 2а-3593/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

при секретарі Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2010 році,

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2011 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2010 році в розмірі 112133,32 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 437,32 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що згідно із ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 3 ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

В порушення вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві відповідача в 2010 році працювало 7 інвалідів при нормативі 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач до 16.04.2011 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 112133,32 грн. за 4 робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 437,32 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на наступне. На підприємстві створено робочі місця для інвалідів у повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». Водночас положення Закону зобовязують підприємство створити відповідну кількість робочих місць для інвалідів, і це зобовязання не супроводжується його обовязком підбирати та шукати інвалідів на створені робочі місця. Разом з тим відповідач у 2010 році регулярно подавав звіти до Луганського міського центру зайнятості щодо вакансій, на яких може використовуватися праця осіб з обмеженими фізичними можливостями, що підтверджується Формами 3-ПН, однак відповідна кількість інвалідів для працевлаштування направлена не була. Крім того, представник відповідача послався, що згідно листа Санітарно-епідеміологічної станції м. Луганська від 18.06.2010 № 1501 визначено перелік професій, де протипоказано використовувати працю інвалідів. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення предстанвиків сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у звязку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

З огляду на викладене та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України справи за позовами субєктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обовязки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Судом установлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Форми 10-ПІ (а.с. 8), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 267 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 11 осіб. Фактично протягом року на підприємстві працювало 7 інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 2010 року подавав звіти за формою 3-ПН в міський центр зайнятості про наявність вільних (вакантних) місць для працевлаштування інвалідів: 27.01.2010 про наявність 1 вакансії для працевлаштування інваліда, 26.02.2010 2 вакансії, 26.03.2010 2 вакансії, 28.04.2010 2 вакансії, 28.05.2010 2 вакансії, 11.06.2010 1 вакансія, 30.06.2010 2 вакансії, 29.07.2010 3 вакансії, 18.08.2010 2 вакансії, 02.09.2010 1 вакансія, 29.09.2010 2 вакансії, 28.10.2010 1 вакансія, 26.11.2010 4 вакансії, 28.12.2010 4 вакансії.

Таким чином, протягом січня жовтня 2010 року відповідач надавав звіти, в яких не в повному обсязі зазначав кількість вакансій для працевлаштування інвалідів (від 1 до 3). Лише у листопаді та грудні 2010 року відповідач виконав належним чином обовязок про надання звіту та зазначив про наявність 4 вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 93444,43 грн. за 10 місяців (з січня по жовтень 2010 року) (112133,32 грн. : 12 = 9344,44333; 9344,44333 х 10 місяців = 93444,43 грн.).

Оскільки суд прийшов до висновку про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 93444,43 грн., то розмір пені, що підлягає стягненню, складе 364,43 грн. ((93444,43 х 0,03%) х 13 днів = 364,43 грн.).

Суд не приймає посилання відповідача на те, що згідно листа Санітарно-епідеміологічної станції м. Луганська від 18.06.2010 № 1501 визначено перелік професій, де протипоказано використовувати працю інвалідів. Визначення такого переліку професій не позбавляло відповідача можливості створити відповідні робочі місця та працевлаштувати інвалідів на інші професії, що не ввійшли до вказаного переліку.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 24 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 27.05.2011, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2010 році задовольнити частково.

Стягнути з Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ»(код 31259676) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (91055, м. Луганськ, вул. Володарського, буд. 59, р/р 31218230700006 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу 50070000) за невиконання у 2010 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 93444,43 грн. (девяносто три тисячі чотириста сорок чотири грн. 43 коп.) та пеню в сумі 364,43 грн. (триста шістдесят чотири грн. 43 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 27 травня 2011 року.

СуддяІ.О. Свергун