Постанова № 16037371, 18.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2011 року Справа № 2а-3192/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Фенічевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Свердлованатрцит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Червонопартизанська» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську про визнання дій незаконними, зобовязання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Свердлованатрцит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Червонопартизанська» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську про визнання дій незаконними, зобовязання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища. 25.04.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 4 про реструктуризацію податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища станом на 01.01.2005 року на загальну суму 341 127 грн. терміном на 10 років з дня укладання цього договору, тобто з 25 квітня 2006 року до 25 квітня 2016 року з відстрочкою погашення на перші два роки та сплатою протягом наступних років з 25 квітня 2008 року щомісячно рівними частками згідно графіку. Позивач своєчасно сплачує реструктуризований борг, однак, відповідач постійно змінював призначення платежу та спрямовував сплачені суми на погашення заборгованості, яка виникла у минулі роки та не є реструктуризованою. Зокрема, це стосується сплати боргу платіжними дорученнями № 131 від 13.04.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 252 від 17.06.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 253 від 14.07.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 316 від 06.08.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 436 від 29.09.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 389 від 14.10.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 524 від 12.11.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 583 від 13.12.2010 року у розмірі 3553,41 грн.

Вказані платіжні доручення мали чітке призначення платежу про сплату боргу згідно графіку за договором № 4 від 25.04.2006 року.

Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки разом зі зміною призначення платежу відповідач виникає ситуація, коли за обліком відповідача виникає неповна сплата частини розстроченої суми та є загроза розірвання договору реструктуризації за ініціативою відповідача, що створить негативні наслідки для позивача.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Свердловську щодо розподілу сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором № 4 від 25.04.2006 року про реструктуризацію податкових зобовязань, які виникли в результаті проведення розрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 191 за наступними повідомленнями:

-№ 112130026348061 від 07.10.2010 року,

-№ 112130026393011 від 07.10.2010 року,

-№ 112130026411635 від 07.10.2010 року,

-№ 112130026433346 від 07.10.2010 року,

-№ 112130026475871 від 30.09.2010 року,

-№ 1121300265489144 від 18.10.2010 року,

-№ 112130026512108 від 12.11.2010 року,

-№ 112131026540196 від 13.12.2010 року.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Свердловську зарахувати кошти,

сплачені Державним підприємством «Свердловантрацит» за платіжними дорученнями № 131 від 13.04.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 252 від 17.06.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 253 від 14.07.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 316 від 06.08.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 436 від 29.09.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 389 від 14.10.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 524 від 12.11.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 583 від 13.12.2010 року у розмірі 3553,41 грн. відповідно до призначення платежу в рахунок сплати податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього середовища, відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 4 від 25.04.2006 року в повному обсязі. Скасувати вищевказані податкові повідомлення ДПІ в м.Сверловську.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав, що у випадку наявності податкового боргу за конкретним видом податку або збору він має право приймати заходи, спрямовані на його погашення, а саме у відповідності до вимог пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пункту 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123, сплачені позивачем суми зараховувано у порядку календарної черговості погашення податкового боргу. Право проводити розподіл сплаченої суми на погашення податкового боргу (його частини) та погашення пені надано податковому органу підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою закріплено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Крім того, представник відповідача зазначив, що повідомлення про розподіл сплачених сум податків мають інформаційний характер та не встановлюють для платника податків будь-яких прав або обовязків, тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень про розподіл сплаченої суми є необґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Свердловантрацит» (далі - ДП «Свердловантрацит») зареєстроване виконавчим комітетом Свердловської міської ради, ідентифікаційний код 32355669. ДП «Свердловантрацит» має у своєму складі відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Червонопартизанська», який не має права юридичної особи, є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Позивача взято на податковий облік до ДПІ в м. Свердловську 12 травня 2003 року за № 150.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2006 року між Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області в особі начальника Бешкарева В.М. та Відокремленим підрозділом «Групова збагачувальна фабрика «Червонопартизанська» ДП «Свердловантрацит» укладено договір № 4 про реструктуризацію податкового боргу з податку за забруднення навколишнього природного середовища станом на 01.01.2005 року на загальну суму 341127 грн. терміном на 10 років з дня укладання цього договору, тобто з 25 квітня 2006 року до 25 квітня 2016 року з відстрочкою погашення на перші два роки та сплатою протягом наступних років з 25 квітня 2008 року щомісячно рівними частками згідно графіку.

Відповідно п. 6.6. Договору реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору.

Згідно п. 2.2. при несвоєчасній сплаті реструктуризованої суми податкового боргу або її частини, орган державної податкової служби, що склав даний договір, має право направити позов до суду щодо скасування даного договору про реструктуризацію податкового боргу.

Невідємною частиною договору про реструктуризацію податкового боргу з податку за забруднення навколишнього природного середовища від 25.04.2006 року є графік погашення податкової розстрочки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору та графіку сплати розстроченого податкового боргу Відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Червонопартизанська» ДП «Свердловантрацит» платіжними дорученнями № 131 від 13.04.2010 сплатив 3553,41 грн., № 252 від 17.06.2010 сплатив 3553,41 грн., № 253 від 14.07.2010 сплатив 3553,41 грн., № 316 від 06.08.2010 сплатив 3553,41 грн., № 436 від 29.09.2010 сплатив 3553,41 грн., № 389 від 14.10.2010 року сплатив 3553,41 грн., № 524 від 12.11.2010 року сплатив 3553,41 грн., № 583 від 13.12.2010 року сплатив 3553,41 грн. в рахунок оплати реструктуризацію податкового боргу за забруднення навколишнього середовища згідно договору № 4 від 25.04.2006 року.

Відповідно до податкових повідомлень Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області № 112130026348061 від 07.10.2010 року сума 3553,41 грн., сплачена платіжним дорученням № 131 від 13.04.2010 року розподілено наступним чином: 3501,90 грн. направлено на погашення податкового боргу, 51,51 грн. на погашення пені; № 112130026393011 від 07.10.2010 року сума 3553,41 грн., сплачена платіжним дорученням № 252 від 17.06.2010 року розподілено наступним чином: 3515,37 грн. направлено на погашення податкового боргу, 38,04 грн. на погашення пені; № 112130026411635 від 07.10.2010 року сума грн., сплачена платіжним дорученням № 253 від 14.07.2010 року розподілено наступним чином: 3520,35 грн. направлено на погашення податкового боргу, 33,06 грн. на погашення пені; № 112130026433346 від 07.10.2010 року сума 3553,41 грн., сплачена платіжним дорученням № 316 від 06.08.2010 року розподілено наступним чином: 3524,67 грн. направлено на погашення податкового боргу, 28,74 грн. на погашення пені; № 112130026475871 від 30.09.2010 року сума 3553,41 грн., сплачена платіжним дорученням № 436 від 29.09.2010 року розподілено 3531,32 грн. на погашення податкового боргу, 22,09 грн. на погашення пені, № 1121300265489144 від 18.10.2010 року сума 3553,41 грн., сплачена платіжним дорученням № 389 від 14.10.2010 року розподілено 3533,87 грн. на погашення податкового боргу, 19,54 грн. на погашення пені, № 112130026512108 від 12.11.2010 року сума 3553,41 грн., сплачена платіжним дорученням № 524 від 12.11.2010 року розподілено 3533,87 грн. на погашення податкового боргу, 19,54 грн. на погашення пені, № 112131026540196 від 13.12.2010 року сума 3553,41 грн., сплачена платіжним дорученням № 583 від 13.12.2010 року розподілено 3536,43 грн. на погашення податкового боргу, 16,98 грн. на погашення пені.

Суд вважає необгрунтованими доводи Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо правомірності дій відповідача по зарахуванню сплачених сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу їх відповідністю вимогам пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.

За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Тобто, зазначені дії призводять до виникнення певного обовязку, що підлягає виконанню платником податків та може бути підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу. Відтак, зазначені дії є такими, що мають правове значення та порушують інтереси позивача.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у м. Свердловську щодо розподілу сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором № 4 від 25.04.2006 року про реструктуризацію податкових зобовязань, які виникли в результаті проведення розрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 191 за наступними повідомленнями № 112130026348061 від 07.10.2010 року, № 112130026393011 від 07.10.2010 року, № 112130026411635 від 07.10.2010 року, № 112130026433346 від 07.10.2010 року, № 112130026475871 від 30.09.2010 року, № 1121300265489144 від 18.10.2010 року, № 112130026512108 від 12.11.2010 року, № 112131026540196 від 13.12.2010 року, та зобовязання Державну податкову інспекцію у м. Свердловську зарахувати кошти, сплачені Державним підприємством «Свердловантрацит» за платіжними дорученнями № 131 від 13.04.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 252 від 17.06.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 253 від 14.07.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 316 від 06.08.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 436 від 29.09.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 389 від 14.10.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 524 від 12.11.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 583 від 13.12.2010 року у розмірі 3553,41 грн. відповідно до призначення платежу в рахунок сплати податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього середовища, відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 4 від 25.04.2006 року в повному обсязі підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про скасування податкових повідомлень ДПІ в м.Сверловську № 112130026348061 від 07.10.2010 року, № 112130026393011 від 07.10.2010 року, № 112130026411635 від 07.10.2010 року, № 112130026433346 від 07.10.2010 року, № 112130026475871 від 30.09.2010 року, № 1121300265489144 від 18.10.2010 року, № 112130026512108 від 12.11.2010 року, № 112131026540196 від 13.12.2010 року, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що податкові повідомлення про здійснення ним самостійного розподілу сум носять лише інформаційний характер. Натомість, підставою для виникнення у платника податків додаткових обовязків є саме дії податкового органу із самостійного розподілу сплачених таким платником сум. У свою чергу, повідомлення із відповідною інформацією не впливає на права та обовязки платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про скасування вищевказаних податкових повідомлень ДПІ в м. Сверловську № 112130026348061 від 07.10.2010 року, № 112130026393011 від 07.10.2010 року, № 112130026411635 від 07.10.2010 року, № 112130026433346 від 07.10.2010 року, № 112130026475871 від 30.09.2010 року, № 1121300265489144 від 18.10.2010 року, № 112130026512108 від 12.11.2010 року, № 112131026540196 від 13.12.2010 року є такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 87, 94, 98, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Свердлованатрцит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Червонопартизанська» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську про визнання дій незаконними, зобовязання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Свердловську щодо розподілу сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором № 4 від 25.04.2006 року про реструктуризацію податкових зобовязань, які виникли в результаті проведення розрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 191 за наступними повідомленнями:

-№ 112130026348061 від 07.10.2010 року,

-№ 112130026393011 від 07.10.2010 року,

-№ 112130026411635 від 07.10.2010 року,

-№ 112130026433346 від 07.10.2010 року,

-№ 112130026475871 від 30.09.2010 року,

-№ 1121300265489144 від 18.10.2010 року,

-№ 112130026512108 від 12.11.2010 року,

-№ 112131026540196 від 13.12.2010 року.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Свердловську зарахувати кошти,

сплачені Державним підприємством «Свердловантрацит» за платіжними дорученнями № 131 від 13.04.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 252 від 17.06.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 253 від 14.07.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 316 від 06.08.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 436 від 29.09.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 389 від 14.10.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 524 від 12.11.2010 року у розмірі 3553,41 грн., № 583 від 13.12.2010 року у розмірі 3553,41 грн. відповідно до призначення платежу в рахунок сплати податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього середовища, відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 4 від 25.04.2006 року в повному обсязі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Свердлованатрцит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 травня 2011 року.

Суддя Т.С. Ушаков