Постанова № 16037314, 29.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2011 року Справа № 2а-1010/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Секірської А.Г.

за участю секретаря Кулигіна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ВВ-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції в Попаснянському районі Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 21.01.2011 № 0000012300, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 позивач ПП «ВВ-ПЛЮС» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду, в якому просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення від 21.01.2011 № 0000012300 ДПІ в Попаснянському районі Луганської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на наступне.

21.01.2011 ДПІ в Попаснянському районі Луганської області приватному підприємству «ВВ-ПЛЮС» було вручено податкове повідомлення рішення № 0000012300, з яким підприємство не згодне. 06.12.2010 на адресу позивача було надіслано лист № 3837/10/23-122, в якому відповідач просив надати інформацію стосовно підприємств ТОВ «Лугсервіс» та ПП ТКФ «Юпітер», цей лист було надіслано з порушенням діючого законодавства України, які полягають в тому, що лист оформлено нібито за підписом начальника ДПІ в Попаснянському районі Луганської області Легкова О.С., виконавцями вказано Гатченко І.Л., Зайцева О.А., а підпис схожий на підпис начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Гатченко І.Л., лист не мав назви, посилання на наказ ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» є загальним і не конкретизує вимоги, а підставою для проведення позапланової перевірки є визнання нікчемними здійснених договорів (угод) субєкту господарювання і тоді податковий орган направляє відповідну інформацію тій податковій інспекції, на обліку у якій знаходиться контрагент (покупець) даного субєкту, на підставі отриманої інформації проводиться позапланова перевірка цього контрагента.

Оскільки у зазначеному листі не було вказано жодного законного посилання на витребування документів, позивач надіслав відповідачеві лист вих. № 70 від 15.12.2010, у якому просив надати інформацію, на підставі чого необхідно надати копії документів, по яких підприємством здано податкові звіти і чи треба розцінювати це як підстави перевірки. Відповіді позивачем не було отримано.

22.12.2010 згідно наказу № 187 ДПІ в Попаснянському районі Луганської області було видане направлення на перевірку № 95 від 22.12.2010 та була здійснена спроба перевірити позивача з питань завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Лугсервіс» (невірно вказана назва підприємства ПП «ВКФ «Лугсервіс») за квітень липень 2010 року, та формування податкових зобовязань від подальшої реалізації отриманих товарно матеріальних цінностей. У звязку з тим, що законних підстав для проведення перевірки не було, посадовим особам було відмовлено в здійсненні перевірки. Посилання у наказі ДПІ № 187 від 22.12.2010 на п.1 ч.6 та 7 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та доповідну записку заступника начальника ДПІ начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Гатченко І.Л. від 20.12.2010 не може бути визнано правомірним, оскільки на лист № 3837/10/23-122 позивачем було надано відповідь, це також підтверджується листом ДПІ від 14.01.2011 № 106/10/23-112, у якому ДПІ чомусь впевнено, що позивач визнав його правомірність. Згідно ч.7 ст.11-1 Закону № 509, передбачено проведення позапланової виїзної перевірки лише на підставі рішення суду, а розбіжності у законі № 509 повинні трактуватися на користь платника податку, ця норма прописана у п.4.4.1 ст.4 Закону № 2181.

На адресу позивача надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 22.12.2010 серії КН № 630840, супровідний лист не має вихідного номеру кореспонденції і дати, у протоколі є суттєве процесуальне порушення ст.256 КупАП протокол не підписаний інспектором Петренко Ю.В., який його склав. На адресу позивача надійшов лист від 14.01.2011 вих. № 106/10/23-112 і другий протокол від 14.01.2011 серії КН № 630843, у листі ДПІ посилається, що при складанні протоколу від 22.12.2010 було зроблено технічну помилку (відсутність підпису ревізора), і його надіслано без супровідного листа і документу, який би розяснював положення ст.ст.10,63 Конституції України.

У термін з 22.12.2010 по 27.12.2010 у приміщенні ДПІ в Попаснянському районі було проведено невиїзну перевірку ПП «ВВ-ПЛЮС», за результатами якої складено акт від 05.01.2011 № 1/23-35706585, але викладені в ньому факти не відповідають дійсності з огляду на наступне.

На адресу позивача надійшов лист від 30.09.2010 № 2991/7, в якому викладено вимогу надати документи та обґрунтування, з яких підстав виникає ця вимога (запит СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі). 14.10.2010 позивач надав необхідні ксерокопії документів і пояснення. За результатами документальної невиїзної перевірки ПП «ВВ-ПЛЮС» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Дизельний завод» за період з 01.06.2010 по 31.08.2010 було складено довідку № 200/23-35706585 від 15.10.2010, тобто правопорушень податкового, валютного та іншого законодавства не встановлено.

У акті зафіксовані порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, 7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - нібито завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 834340 грн., але позивач при оплаті постачальнику вартості товару одночасно сплачувало і податок на додану вартість, який вкладено у вартість товару і складає 20 % від загальної вартості. Сплату було проведено не до бюджету, а безпосередньо постачальнику, оскільки Закон не передбачає механізм, у відповідності з яким покупець товару може сплатити зобовязання по ПДВ безпосередньо до бюджету. Позивач не повинен перевіряти сплату податків, подання декларацій по ПДВ та податку на прибуток ПП «ВКФ «Лугсервіс». Бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальнику такого товару, а доказом такої сплати є документ, підтверджуючий фактичну сплату коштів покупцем продавцю у розмірі вартості товару з нарахуванням ПДВ.

Підстави про те, що контрагент ПП «ВКФ «Лугсервіс» відсутній за юридичною адресою не має обґрунтування, оскільки спростовуються довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 06.01.2011. У акті відповідачем безпідставно робиться опір на неможливість ведення господарської діяльності підприємством ПП «ВКФ «Лугсервіс» і таким чином визнання угод, які укладались підприємствами у квітні липні 2010 року та визнає їх нікчемними. Укладені договори (угоди) відповідають вимогам по змісту ЦК та ГК України, іншим законам України. У розясненні Пленуму Верховного Суду України постанова № 9 від 06.11.2009 п.24 «Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину». У позивача не було наміру здійснювати завідомо протиправні інтересам держави і суспільства дії (укладати договори, угоди), які не відповідають діючим умовам законодавства України. Підприємство працювало і працює стабільно з підвищенням фінансового обігу і не збиралося припиняти підприємницьку діяльність.

На підставі зазначеного акту позивачеві було надане оскаржуване податкове повідомлення рішення, сума грошового зобовязання за основним платежем 834340,00 грн. та штрафна санкція 208585,00 грн. не може бути застосована у звязку з тим, що податковий кредит підприємством заявлений у деклараціях з ПДВ без перевищення. Згідно Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях посилався на наступне.

Невиїзна документальна перевірка ПП «ВВ-Плюс» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ВКФ «Лугсервіс» за квітень липень 2010 року була проведена старшим державним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Попаснянському районі Луганської області Петренко Ю.В. згідно з п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу ДПІ в Попаснянському районі Луганської області від 23.12.2010 № 188. Виїзна перевірка не була розпочата через не допуск перевіряючих до перевірки, про що 22.12.2010 складено акт відмови від допуску до перевірки. Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є ще одним доказом незнаходження ПП «ВКФ «Лугсервіс» за юридичною адресою. Довідка від 15.10.2010 № 200/23-3570685 була оформлена на виконання запиту від СДПІ у м. Кривому Розі з питання підтвердження взаємовідносин між позивачем та ВАТ «Дизельний завод». Листом від 14.10.2010 № 59 позивачем зазначено, що ПП «ВВ-Плюс» не є виробником відвантаженої ВАТ «Дизельний завод». Висновок і факт отримання товарно матеріальних цінностей від ПП «ВКФ «Лугсервіс» позивачем підтверджено податковими та видатковими накладними, при цьому не підтверджено факт перевезення товарно матеріальних цінностей. У квітні липні 2010 року діяльність підприємства ПП «ВКФ «Лугсервіс» здійснювалась з порушеннями вимог ст.ст. 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України, про що свідчать матеріли перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську. Відповідно до п.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Перевіркою встановлено, що декларації з ПДВ за квітень липень 2010 року ПП «ВКФ «Лугсервіс» не надано, декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року не надано. Основні фонди у ПП «ВКФ «Лугсервіс» відсутні, до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року додаток К1/1 не надавався. Зазначення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних витрат» декларацій відсутні. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2 кварталі 2010 року складала 1 працівник, який, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не міг здійснювати такий обсяг робіт. Оскільки на ПП «ВКФ «Лугсервіс» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у ПП «ВКФ «Лугсервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обовязки зі сплати податкових зобовязань, згідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, угоди з вищезазначеними підприємствами, якими було сформовано податкові зобовязання перевіряємого підприємства у квітні липні 2010 року, є нікчемними, оскільки укладалися з прямим порушенням закону.

Згідно направленого позивачеві листа від 14.01.2011 № 107/10/23-112, який є невідємною частиною акту від 05.01.2011 № 1/23-35706585, назву підприємства в акті ТОВ «ВКФ «Лугсервіс» слід вважати як приватне підприємство «ВКФ «Лугсервіс», код ЄДРПОУ, зазначений в акті, відповідає коду ПП «ВКФ «Лугсервіс». Зазначення у акті перевірки розрахункового рахунку 2600018552 взято з попереднього акту документальної перевірки, що не тягне за собою визнання недійсності нікчемності правочинів.

На підставі викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ВВ-Плюс» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності 14.05.2008 Попаснянською районною державною адміністрацією, № запису 1372102 0000 001193.

19.05.2010 позивачем ПП «ВВ-Плюс» була подана до ДПІ у Попаснянському районі Луганської області податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року із зазначенням суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду 11258,00 грн. (а.с.49-50, т.1), з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.51 т.1). Крім того, 30.06.2010 подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період квітень 2010 року, згідно якого сума ПДВ складає 9592,00 грн. (а.с.61 т.1).

21.06.2010 позивачем ПП «ВВ-Плюс» була подана до ДПІ у Попаснянському районі Луганської області податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року із зазначенням суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду 7017,00 грн. (а.с.53-54, т.1), з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.55 т.1).

16.07.2010 позивачем ПП «ВВ-Плюс» була подана до ДПІ у Попаснянському районі Луганської області податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року із зазначенням суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду 7015,00 грн. (а.с.57-58, т.1), з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.59 т.1).

20.08.2010 позивачем ПП «ВВ-Плюс» була подана до ДПІ у Попаснянському районі Луганської області податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року із зазначенням суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду 6665,00 грн. (а.с.63-64, т.1), з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.65 т.1).

ДПІ у Попаснянському районі Луганської області проведено невиїзну документальну перевірку ПП «ВВ-Плюс» код ЄДРПОУ 35706585 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ «Лугсервіс» код ЄДРПОУ 36901576 за квітень липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 05.01.2011 № 1/23-35706585 (а.с.25-40 т.1), в якому зазначено, що виїзна перевірка не розпочата через не допуск перевіряючих до перевірки, про що 22.12.2010 складено акт відмови від допуску до перевірки.

Згідно висновків акту, перевіркою ПП «ВВ Плюс» встановлено порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 834340,00 грн., в тому числі: у квітні 2010 року 289815,00 грн., у травні 2010 року 257222,00 грн., у червні 2010 року 229616,00 грн., у липні 2010 року 57687,00 грн. Згідно п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст. 629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбанням товарів (робіт, послуг) між ПП «ВВ-Плюс» з контрагентом постачальником ТОВ ВКФ «Лугсервіс» на загальну суму 5006037,00 грн., в тому числі ПДВ 834340,00 грн. Господарські операції щодо придбання ПП «ВВ-Плюс» товарів (робіт, послуг) у ТОВ ВКФ «Лугсервіс» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. У звязку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Зазначений акт підписано директором ПП «ВВ-Плюс» Царенок В.О. та головним бухгалтером ПП «ВВ-Плюс» ОСОБА_6 з запереченнями.

На підставі зазначеного акту перевірки від 05.01.2011 № 1/23-35706585 ДПІ у Попаснянському районі Луганської області винесено податкове повідомлення рішення від 21.01.2011 № 0000012300 на суму 1042925,00 грн., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 834340,00 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 208585,00 грн. (а.с.16).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, проте на час виникнення спірних правовідносин були чинними Закони України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про податок на додану вартість», тому в даному випадку повинні застосовуватися норми саме цих нормативно правових актів.

Суд не приймає до уваги посилання на те, що у ПП «ВКФ «Лугсервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обовязки зі сплати податкових зобовязань, згідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, угоди з вищезазначеними підприємствами, якими було сформовано податкові зобовязання перевіряємого підприємства у квітні липні 2010 року, є нікчемними, оскільки укладалися з прямим порушенням закону, з огляду на наступне.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

В акті зазначено, що за період з 01.04.2010 по 31.07.2010 ПП «ВВ-Плюс» задекларовано податкових зобовязань по податку на додану вартість у сумі 1089339,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.04.2010 по 31.07.2010 встановлено їх заниження або завищення через ненадання документів до перевірки.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 декларацій «придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» показників за період з 01.04.2010 по 31.07.2010 у загальній сумі 1057384 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання матеріалів.

В ході проведення камеральних перевірок декларацій з ПДВ ПП «ВВ-Плюс» надало завірені копії наступних документів:

- податкові накладні за квітень липень 2010 року;

- реєстри отриманих податкових накладних.

На підставі вищеперелічених документів та декларацій з податку на додану вартість за квітень липень 2010 року, додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень липень 2010 року проведено перевірку відображеного показника за період з 01.04.2010 по 31.07.2010 та встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків» всього у сумі 834340 грн., в тому числі за:

-квітень 2010 року 289815 грн.;

-травень 2010 року 257222 грн.;

-червень 2010 року 229616 грн.;

-липень 2010 року 57687 грн. (а.с.33 т.1).

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена у п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 зазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15, 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто для надання юридичної сили первинним документами, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання матеріалів є в наявності у позивача; обставини щодо фактичності здійснення господарської операції, на яку платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Також судом встановлено, що позивачем в ході проведення камеральних перевірок були надані відповідачеві необхідні для проведення перевірки первинні документи податкові накладні за квітень липень 2010 року, та реєстри отриманих податкових накладних, які були досліджені також в судовому засіданні, і представником відповідача визнано факт, що їх форма та зміст не суперечать вимогам діючого законодавства.

Крім того, в судовому засіданні позивачем були долучені до матеріалів справи інші документи, що підтверджують взаємовідносини ПП «ВВ-Плюс» з ПП «ВКФ «Лугсервіс» та факт здійснення господарських операцій між зазначеними субєктами господарювання, а саме договір поставки № 2502/1 від 25.02.2010, укладений між ПП «ВКФ «Лугсервіс» та ПП «ВВ-Плюс» (а.с. 47 48 т.1), виписки по рахунках ПП «ВВ-Плюс» (а.с.165-189 т.1), витяги з бухгалтерських відомостей по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками та підрядниками з квітня по липень 2010 року» (а.с.201 204 т.1), рахунки фактури зі специфікаціями до договору поставки (а.с.205-266 т.1), договір поставки № 2906-1 від 29.06.2010, укладений між ПП «ВКФ «Лугсервіс» та ПП «ВВ-Плюс» (а.с.75-76 т.2), специфікація від 29.06.2010 (а.с.77 т.2), акт заліку взаємних обовязків (а.с.78 т.2).

Наведені документи як первинні підтверджують факт здійснення господарських операцій, і спростовують висновок податкового органу про нікчемність укладених правочинів.

Доводи податкового органу стосовно відсутності матеріально технічної бази контрагента позивача є безпідставними, оскільки наявність певних умов не є передумовою надання підприємству статусу субєкта господарської діяльності. ПП «ВКФ «Лугсервіс» на момент здійснення господарських операцій з ПП «ВВ-Плюс» було відповідним чином зареєстровано, наділено господарською компетенцією, відповідно до Господарського кодексу України, і як учасник господарських відносин у сфері господарювання реалізував свою компетенцію шляхом укладання та виконання господарського договору. Відповідно до ч.4 ст.12 Господарського кодексу України, обмеження щодо здійснення господарської діяльності встановлюються Конституцією та законами України.

Податковий орган жодним чином не довів підстави, за яких умови для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

Недоведеність податковим органом порушення податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення рішення доводить протиправність визначення податку і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд вважає встановленим, що підстав у відповідача для прийняття оскаржуваного рішення-повідомлення від 21.01.2011 № 0000012300 не було.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання представників відповідача на те, що ПП «ВКФ «Лугсервіс» на момент здійснення господарських операцій було відсутнє за юридичною адресою з посиланням на запит № 29703 від 12.07.2010 (а.с.65 т.2), від 12.08.2010 (а.с.66 т.2), акт № 1008 від 12.08.2010 (а.с.67 т.2), повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) № 57958/2-005 від 01.12.2010 (а.с. 68 т.2), довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 12217 від 25.11.2010 (а.с.69 т.2), оскільки зазначені посилання спростовуються довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 06.01.2011, з якої вбачається, що за період взаємовідносин позивача з ПП «ВКФ «Лугсервіс» (квітень липень 2010 року) не вносилися записи про не підтвердження відомостей про юридичну особу, 20.07.2010 внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, 17.12.2010 зареєстровано припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом (а.с.11-12 т.1).

Згідно до ч.1 ст.16 та ч.1 ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року (N755-IV) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року (N755-IV) визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, наведене спростовує твердження відповідача щодо відсутності ПП «ВКФ «Лугсервіс» за місцезнаходженням.

Також суд критично оцінює посилання представників відповідача на те, що висновки податкового органу щодо нікчемності угод підтверджені висновком судово економічного дослідження № 132/17 від 09.03.2011, оскільки з листа ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 07.02.2011 № 657/7/26-10 вбачається, що за матеріалами невиїзної документальної перевірки ПП «ВВ-Плюс» (акт № 1/23-35706585 від 05.01.2011) відносно посадових осіб зазначеного підприємства відмовлено в порушенні кримінальної справи по ст.212 КК України (а.с.279 т.1).

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Таким чином, позовні вимоги приватного підприємства «ВВ-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції в Попаснянському районі Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 21.01.2011 № 0000012300 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з квитанції № 232810011 від 28.01.2011, позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн. (а.с.2), який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, оскільки його позовні вимоги задоволено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 29 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 01 квітня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 КАС, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства «ВВ-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції в Попаснянському районі Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 21.01.2011 № 0000012300 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення від 21.01.2011 № 0000012300, прийняте Державною податковою інспекцією в Попаснянському районі Луганської області відносно приватного підприємства «ВВ-Плюс».

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ВВ-Плюс» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено у повному обсязі 01 квітня 2011 року.

СуддяА.Г. Секірська