Постанова № 16037239, 14.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2011 року Справа № 2а-177/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Секірської А.Г.

за участю секретаря Кулигіна А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального теплозабезпечуючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

05.01.2011 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла з Вищого адміністративного суду України дана справа.

08.07.2010 позивач ЛОВ Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до комунального теплозабезпечуючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, в обґрунтування якого послався на наступне.

В порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на КТП «Алчевськтеплокомуненерго» у 2009 році замість 19 інвалідів працювало 5. Таким чином, на підприємстві за 14 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2010 повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 273234,36 грн. Дана сума заборгованості підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ІІІ за 2009 рік № 1685 від 09.02.2010. Розмір пені у сумі 6885,48 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій, всього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає 280119,84 грн. Відповідач в порушення зазначеного Закону не працевлаштував необхідну кількість інвалідів та не сплатив адміністративно господарські санкції, тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства, в порушення ст.18 Закону відповідач не інформував належним чином Алчевський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з КТП «Алчевськтеплокомуненерго» на користь ЛОВ Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції у сумі 273234,36 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 6885,48 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 у задоволенні позовних вимог ЛОВ Фонду соціального захисту інвалідів до КТП «Алчевськотеплокомуненерго» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені відмовлено за необґрунтованістю (а.с.31-23).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 залишено без змін (а.с. 47-49).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2010 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд (а.с.65-68).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне.

Виходячи з специфіки роботи КТП «Алчевськтеплокомуненерго» більшість робіт виконують працівники, які працюють у тризмінному режимі та професії яких віднесені у перелік професій підвищеної небезпеки, вказані працівники складають 72,5% чисельності робітників підприємства, вони проходять первинний та періодичний медичні огляди, а також наркологічні та психіатричні медичні огляди перед початком а в процесі роботи. Також вище перелічені професії входять до Переліку важких робіт та робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 29.12.1993 № 256. Створення робочого місця для інваліда здійснюється безпосередньо при його наявності, оскільки конкретні вимоги відносно робочого місця інваліда встановлені його індивідуальною програмою реабілітації. Відповідач вважає, що ним вжито всіх заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, тому на нього не може бути покладено відповідальність за не направлення службою зайнятості необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, та відсутності інвалідів, які бажають працевлаштуватись. Обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, такий обовязок покладається на органи працевлаштування. Відповідач може виконати обовязок підприємств з працевлаштування інвалідів тільки у двох випадках: прийняти на роботу інвалідів, що безпосередньо звернулись до відповідача, та прийняти на роботу інвалідів, яких направили до відповідача органи служби зайнятості. Згідно Довідки ВАСУ «Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» п.п.4 п.4 судам відповідно до ст.71 КАС належить у кожній справі всебічно перевіряти всі обставини справи, зокрема, слід враховувати, що працевлаштуванню інваліда передує створення відповідачем робочих місць відповідно до встановленого нормативу та інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць. Якщо відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність. Крім того, суди повинні зясовувати, чи спрямовувалися органами працевлаштування інваліди до роботодавців та причини їх працевлаштування. На протязі 2009 року до відповідача самостійно інваліди не зверталися, і Фондом інваліди не направлялися. Тому відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Представник відповідача додатково пояснив, що протягом 2009 року підприємством було створене лише одне місце для працевлаштування інвалідів, в цілому штат укомплектовано в повному обсязі, тому створити робочі місця для 14 інвалідів можливо лише шляхом збільшення штату або звільнення відповідної кількості працівників. Стосовно заходів, які вживав відповідач для виконання покладеного на нього обовязку для працевлаштування інвалідів, підприємство звітувало центру зайнятості про наявну вакантну посаду майже кожного місяця 2009 року, також представники відділу кадрів приймали участь у ярмарках вакансій, інших заходів вжито не було. Центром зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялися, самостійно звертався один інвалід, проте він не підійшов для зайняття вакантної посади програміста, тому не був працевлаштований.

На підставі викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно ст.12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (далі Закон № 875).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у ч.1 ст.19 цифра «15» замінена цифрою «8».

Виходячи з цієї норми, на підприємства (об'єднання), установи та організації покладено обов'язок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щорічно сплачувати відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до Наказу Мінпраці України №223 від 15 травня 2007 року та Постанови КМУ № 70 від 31 жовтня 2007 року, за порушення строків сплати зазначеної санкції нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України , що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк .

Судом встановлено, що відповідач є особою, яка повинна приймати заходи до створення робочих місць для інвалідів, за даними позивача, виходячи з кількості працюючих у відповідача 478 осіб, у нього у 2009 році повинно було працювати 19 інвалідів.

Згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданим відповідачем, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу у 2009 році для працевлаштування інвалідів, у 2009 році на підприємстві працювало 5 інвалідів замість 19 (а.с. 7).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» встановлено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Як вбачається з довідки Алчевського міського центру зайнятості від 19.05.2010 № 02/7-1173, відповідачем протягом 2009 року було надано 7 звітів за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) з зазначенням 1 вакансії для інвалідів (а.с. 5).

Зі звітів про наявність вакансій за станом на 28.01.2009 (а.с.20), на 27.02.2009 (а.с.21), на 30.03.2009 (а.с.22), на 28.08.2009 (а.с.23), на 29.09.2009 (а.с.24), на 28.10.2009 (а.с.25), на 29.12.2009 (а.с.26) вбачається, що відповідачем у січні, лютому, березні та серпні 2009 року було повідомлено Алчевський міський центр зайнятості про наявність 1 вакансії для інваліда за спеціальністю слюсар ремонтник, у вересні 2009 року 3 вакансії для інвалідів за спеціальностями «водій автотранспортних засобів», «водій мототранспортних засобів», «інженер програміст», у жовтні 2009 року 2 вакансії для інвалідів за спеціальностями «інженер програміст», «майстер», у грудні 2009 року 2 вакансії для інвалідів за спеціальностями «водій мототранспортних засобів», «інженер програміст».

Відповідачем фактично не заперечується, що ним не надавалися до державної служби зайнятості звіти про наявність вакансій для інвалідів у квітні, травні, червні, липні, листопаді 2009 року, крім того, при звітуванні ним у січні березні, серпні жовтні та грудні 2009 року зазначалася лише часткова кількість вакантних місць для працевлаштування інвалідів, при наявній кількості 14.

Відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував створення ним у 2009 році робочих місць для 14 інвалідів та інформування ним місцевих органів соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади протягом всього 2009 року, на яких може використовуватись праця інвалідів, або про роботу у нього у 2009 році 19 інвалідів, а не 5.

Крім того, відповідач в ході судового розгляду справи пояснив, що протягом 2009 року на підприємстві було створене лише одне вакантне місце для працевлаштування інваліда, а решта тринадцять не було можливості створити у звязку з повною укомплектованістю штату, і вакантних посад в штаті працівників взагалі не було.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем не вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, з матеріалів справи не вбачається про належне виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Крім того, з відповіді Алчевського міського центру зайнятості від 31.01.2011 № 02/7-252 на запит суду вбачається, що протягом 2009 року в Алчевському центрі зайнятості перебувало на обліку 94 особи з обмеженими фізичними можливостями, і всім пропонувалася робота на вакантні (спеціалізовані) місця згідно заявок роботодавців (а.с.87). Проте відповідачем подавалася заявка лише на одне вакантне місце для працевлаштування інваліда у січні березні, серпні грудні 2009 року, решта необхідних тринадцять робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві створено не було, тому Алчевський міський центр зайнятості не мав можливість направляти для працевлаштування інвалідів поза межами заявок роботодавця.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом розмірі, який у даному випадку становить 273234,30 грн. згідно наданому позивачем розрахунку, який ніким не оспорено (а.с.6), та визначено відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, який підписано керівником КТП «Алчевськтеплокомуненерго» Коваленком Є.М. та головним бухгалтером ОСОБА_2 (а.с. 7).

Оскільки відповідач вказаних штрафних санкцій добровільно не сплатив у встановлені строки, тому він має також сплатити пеню за порушення строків сплати, розмір якої становить 6885,48 грн., згідно наданому позивачем розрахунку, розмір пені не заперечується відповідачем (а.с. 6).

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 14 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16 лютого 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 КАС, ст.ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального теплозабезпечуючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з комунального теплозабезпечуючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» (94214, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Леніна, 126, р/р 26009580569692 Донецька обласна філія АКБСР «Укрсоцбанк», МФО 334011, код ЄДРПОУ 02132266) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач ВДК м. Алчевськ, 50070000, р/р 31219230700027 в ГУДКУ у Луганській області МФО 804013, код 24046768) несплачені адміністративно господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в розмірі 273234,36 (двісті сімдесят три тисячі двісті тридцять чотири гривні 36 коп.) грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 6885,48 (шість тисяч вісімсот вісімдесят пять гривень 48 коп.) грн., а всього стягнути 280119,84 (двісті вісімдесят тисяч сто девятнадцять гривень 84 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 16 лютого 2011 року.

СуддяА.Г. Секірська