Постанова № 16036856, 18.05.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-413/10/0770

Ряд стат. звіту № 8

Код - 07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р. місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі:

головуючої судді Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання Красновій О.Р.

за участі:

представників позивача Майора І.В., Савицького С.І.

представники відповідачів повторно не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства “Весна”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Евантра” про стягнення коштів у загальній сумі 274000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Ужгородська міжрайонна Державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства “Весна”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Евантра” про стягнення коштів у загальній сумі 274000 грн., мотивуючи тим, що договори поставки товарів між відповідачами є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явилися повторно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року “Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП "Весна” (м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора Приватного підприємства “Весна” Потебенько А.С. за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року №22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства “Весна” з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року №6/23-50/20459893.

Дана перевірка проведена на підставі документів отриманих від слідчого управління податкової міліції ДПА України вилучених у рамках кримінальної справи №69-59, оскільки на письмову вимогу ДПА у Закарпатській області приватне підприємство “Весна” первинні бухгалтерські документи для перевірки не представило.

У судовому засіданні та матеріалами справи встановлено наступне:

Відповідно до вилучених матеріалів по кримінальній справі №69-59 та отриманих матеріалів перевірки з правових відносин Приватного підприємства “Весна” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Евантра” встановлено наступне.

Згідно до документу укладеного в м. Вишгород, Київської області, що має назву договір №2506/1 від 25.06.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Евантра” (постачальник) на підставі податкових накладних та специфікації №1 від 01.07.2008 року до даного договору відвантажило Приватному підприємству “Весна” (покупець) нафтопродукти (бензин А-80, А-95), а саме: податкова накладна №4 від 07.07.2008 року на загальну суму 40000 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн. (бензин А-80 в кількості 7,142301 т.); податкова накладна №5 від 14.07.2008 року на загальну суму 40000 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн. (бензин А-95 в кількості 6,894886 т.); податкова накладна №6 від 14.07.2008 року на загальну суму 137000 грн. в т. ч. ПДВ 22833,33 грн. (бензин А-80 в кількості 24,462381 т.).

На вказаних документах, а саме договорі та специфікаціях стоїть печатка та підписи директора Приватного підприємства “Весна” Потебенько А.С.

Поставка бензину згідно договору здійснювалась партіями на умовах EXW склад ВАТ “Дніпронафтопродукт”, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11.

Вищенаведені операції з реалізації товару відображені Товариством з обмеженою відповідальністю “Евантра” в податковому обліку по податку на додану вартість, тобто включено до податкового зобовязання в липні 2008 року суму ПДВ в розмірі - 36166,67 грн. Згідно платіжного доручення від 11.07.2008 року № 99 Приватне підприємство “Весна” перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Евантра” суму 137000 грн.

Враховуючи те, що у Приватного підприємства “Весна” відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також відсутні, трудові ресурси які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, умови для зберігання продукції (нафтопродуктів) тощо.

Враховуючи вищевикладене операції з приймання-передачі товарів Відповідачами не проводились.

Фактично було здійснено тільки обмін накладними та податковими накладними сама продукція не переміщалась, і право власності на яку переходило без належного оформлення, а саме відсутні товаротранспортні накладні які б засвідчували переміщення товарів.

Враховуючи вищенаведене, встановлено відсутність у Приватного підприємства “Весна” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у Приватного підприємства “Весна” створення правових наслідків.

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, укладений договір між Відповідачами відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою встановлено, що у Приватного підприємства “Весна” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Евантра” відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Фінансові (грошові) потоки, які проходили по розрахункових рахунках Приватного підприємства “Весна” не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами і доповненнями, яким визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, в ході перевірки було встановлено, що у приватного підприємства “Весна” відсутні: договори купівлі-продажу, акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товару, трудові ресурси, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, сертифікати якості, умови для зберігання продукції (товару) тощо.

Оскільки приватне підприємство “Весна” здійснює оптову торгівлю товарами, то йому необхідно мати документи, які підтверджують його право власності на придбаний товар. Таким документом, зокрема, є акт приймання-передачі товару. Також необхідно мати копії транспортних та супроводжувальних документів. Якщо товар відправляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Однак, як встановлено у судовому засіданні з пояснень представників позивача, для проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування (рух) товару від приватного підприємства “Весна” до товариства з обмеженою відповідальністю “Евантра”.

Перевезення товару залізницею оформляється, комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.98 р. №460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил № 644).

Так, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Приватне підприємство “Весна” перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення товарів на залізничних станціях для проведення перевірки не надано, що підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товарів.

Крім того, для перевірки не надано накладні, які є складовою частиною комплекту перевізних документів відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за №863/5084 та накладні, дорожні відомості, квитанції про приймання вантажу, що передбачено п.п. 4.1.5.11 Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”, затверджена наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. №81/38/101/235/122, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за №685/3978 (далі - Інструкція), тобто перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення товару (продукції) на залізничних станціях, товарно-транспортні накладні тощо.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та відсутністю податкової звітності з боку приватного підприємства “Весна“.

Крім того, Приватне підприємство “Весна” за юридичною адресою не знаходиться, податкові декларації до органу ДПС під час укладення договору не подавало, а його директор знаходиться в розшуку.

Враховуючи вищевикладене, договір укладений між відповідачами не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із наступного.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність "встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Відповідно до ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. З Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Крім того, відповідачами порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” .

Однак, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Крім того, перевіркою встановлено, що за період січень-березень 2008 року керівником приватного підприємства “Весна” Потебенько А.С. було отримано ТМЦ по всій території України, складено акти прийому передачі ТМЦ і в цей же час здійснювалося перерахування коштів з р/р приватного підприємства “Весна” в м. Києві, що є фізично неможливим через значну віддаленість пунктів отримання та передачі товарів один від одного.

Вищевказані обставини вказують про те, що Потебенько А.С. сам не міг фізично здійснити відповідний обсяг поставок та купівлі продукції.

Виходячи з вищенаведеного, Приватне підприємство “Весна” здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді що перевірявся приватне підприємство “Весна” фінансово - господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди.

Приватне підприємство “Весна” скористалося вигодами внаслідок виконання господарського зобов'язання з товариством з обмеженою відповідальністю “Евантра” безпідставно включивши відповідні суми до податкового кредиту та валових витрат що вказує на спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави.

Наведене вказує що намір на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства був присутній у відповідачів.

Частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

У відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п. 11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян, зокрема, про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, належним чином доведеними та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області - задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача приватного підприємства “Весна” (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, ідентифікаційний код - 20459893) на користь державного бюджету кошти в сумі 137000 (сто тридцять сім тисяч) грн.

3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Евантра” (94000, Луганська область, м. Стаханов, вул. Дзержинського, 14, ідентифікаційний код - 35090355) на користь державного бюджету кошти в сумі 137000 (сто тридцять сім тисяч) грн.

4. Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Калинич Я. М.