Постанова № 16036276, 26.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 р. справа № 2а-28275/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Скокіні О.Л.

за участю представника позивача Щербакової Н.В.

представників відповідачів Лобата О.В., Филимонової Н.Є., Ястремського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платника податків у м. Донецьку, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним 20.04.2010 р. до ДПІ у м. Маріуполі була подана декларація з податку на додану вартість за березень 2010 р., в якій задекларована сума, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, в розмірі 210511395 грн. 21.04.2010 р. позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість в звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого сума, яка підлягала бюджетному відшкодуванню, зменшена на 31600 грн. Відповідачем була проведена позапланова перевірка з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р., якою було встановлено порушення порядку ведення податкового обліку та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2010 р. на 94226 грн. Виходячи із змісту акту перевірки № 403/07/00191129 від 14.06.2010 р., підтверджена правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 210385569 грн. Станом на час предявлення позову залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість за березень 2010 р. складає 18564833 грн.

Позивач вважає посилання податкового органу на не підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість постачальниками позивача такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону України „Про податок на додану вартість”, та просить стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. в розмірі 18564833 грн.

Ухвалою суду від 17.01.2011 р. до участі в справі в якості відповідача притягнута Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку у м. Донецьку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача ДПІ у м. Маріуполі позовні вимоги не визнали, пояснивши, що за результатом виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у банку за березень 2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 6690261 грн. В іншій частині перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства, які б вплинули на формування відємного значення податку на додану вартість. На підставі наказу ДПА України від 18.08.2005 р. № 350 „Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” податковим органом були направлені запити до податкових органів за місцем реєстрації підприємств, з якими у позивача були господарські відносини. Залишок непідтвердженої суми податку на додану вартість по декларації за березень 2010 р. складав 18564833 грн. Але на час розгляду справи позивачу було відшкодовано з бюджету 9092259 грн. Відповідач зазначив, що для відшкодування заявленої суми податку на додану вартість немає законних підстав, оскільки не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Донецьку в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні поясненням представників ДПІ у м. Маріуполі.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до судового засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач Публічне акціонерне товариство „Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча” зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 30.12.1996 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00191129, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100292184.

Відповідачі Державна податкова інспекція у м. Маріуполі та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку є субєктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані ним Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р., веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Судом встановлено, що за результатами господарської діяльності у березні 2010 р. у ПАТ „ММК імені Ілліча” утворилася відємна різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту.

20.04.2010 р. позивач подав до ДПІ у м. Маріуполі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 210511395 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 8-13 т.1).

20.04.2010 р. позивачем до ДПІ у м. Маріуполі був поданий розрахунок коригування сум податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 р., а також 21.04.2010 р. позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість в звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого сума, яка підлягала бюджетному відшкодуванню, зменшена на 31600 грн. (а.с. 204 т.1).

У відповідності до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Отже, в даному випадку платник податку прийняв рішення про відшкодування сум податку на додану вартість в зазначеному вище розмірі шляхом зарахування на його рахунок, про що свідчить рядок 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. та рядок 8.8 уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

На виконання зазначених вимог ДПІ у м. Маріуполі була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., за результатами якої був складений акт № 403/07/00191129 від 14.06.2010 р. (а.с. 14-49 т.1). Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2010 р. на 94226 грн.; порушення пп. 7.7.3 п. 7.3, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за березень 2010 р., на 186310 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість березня 2010 р. на 5700 грн.

З акту перевірки випливає, що податковим органом не встановлено порушень законодавства в частині визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 р. в розмірі 210385569 грн.

Крім того, судом встановлено, що ДПІ у м. Маріуполі була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., за наслідками якої був складений акт № 959/7/00191129 від 08.12.2010 р. Цією перевіркою податковим органом встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 6690261 грн. За результатами перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000460700/0 від 17.12.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на 6690261 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 р. в справі № 2-а-29121/10/0570 за позовом Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Маріуполі № 0000460700/0 від 17.12.2010 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6690261 грн. (а.с. 94-97 т.1). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню обставини щодо правомірності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. в розмірі 6690261 грн.

Судом встановлено, що позивачу відшкодовано з бюджету сума податку на додану вартість в розмірі 9092259 грн. по декларації за березень 2010 р.

Отже, на час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 р. в розмірі 9428781,25 грн., про що свідчить акт звірки від 24.05.2011 р.

В обґрунтування заперечень відповідачі вказують на неотримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими у позивача були господарські відносини, а тому вважає, що зазначена вище сума є непідтвердженою. При цьому відповідачі посилаються на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 р. № 350.

Суд вважає заперечення податкового органу необґрунтованими, оскільки Методичні рекомендації в частині проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання не відповідають вимогам податкового законодавства, а саме, Закону України „Про податок на додану вартість”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про податок на додану вартість”, а не накази Державної податкової адміністрації України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами позивача, а тому відсутні підстави для надання бюджетного відшкодування.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суми, сплачені позивачем постачальникам товарів (послуг) з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені в судовому засіданні платіжним документами. При цьому відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство України, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість”, не встановлює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. „а” пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість”, іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу, тому суд задовольняє частково позовні вимоги, стягує з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2010 р. в загальній сумі 9428781,25 грн.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платника податків у м. Донецьку, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010. в розмірі 9428781 (девять мільйонів чотириста двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 25 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 850 (вісімсот пятдесят) грн.

Повний текст постанови виготовлений 31 травня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.