Постанова № 16036257, 01.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 р. справа № 2а/0570/6343/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 00 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі судового засідання Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватне акціонерне товариство "Єнакіївський коксохімпром"

до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області,

про визнання протиправними дій, визнання неправомірними рішення та зобовязання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_2 за дов.

від відповідача 1:ОСОБА_3 за дов.

від відповідача 2:не зявився

ВСТАНОВИВ

13 січня 2009 року Закрите акціонерне товариство "Єнакіївський коксохімпром" звернулося з позовом до Східної митниці про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення 6 листопада 2008 року рішень про визначення митної вартості товару та зобовязання Головного управління Державного казначейства України у м. Києві повернути позивачу надмірно стягнуту суму ПДВ.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправними дії митниці щодо винесення 06 листопада 2008 року рішень про визначення митної вартості; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалю Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2011 року судові рішення у цій справі скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснено заміну позивача по справі з Закритого акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром" на Приватне акціонерне товариство "Єнакіївський коксохімпром" у звязку зі змінами у формі власності позивача.

Під час нового розгляду справи позивач, до початку судового розгляду справи, збільшив позовні вимоги, виклавши їх у наступній редакції: визнати протиправними дії відповідача щодо винесення 6 листопада 2008 року рішень про визначення митної вартості товару, визнати недійсними рішення про визначення митної вартості товару від 06.11.2008 року та стягнути з державного бюджету України надмірно сплачену суму ПДВ у розмірі 554 200,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно витягу з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України митна вартість на рівні 300 дол. США за тону товару визначена відповідно до товару “коксоване вугілля”, тоді як позивач здійснював митне оформлення “вугілля марки ГЖО”. Вказує на те, що товариством надавались відповідачу усі необхідні документи для здійснення митного оформлення товару. Звертає увагу, що ВАТ «Авдіївський КХЗ» з 12.11.2008 року по 13.11.2008 року було здійснено митне оформлення аналогічного “вугілля марки ГЖО”, виробник ЦОФ “Кузбаська” за контрактною ціною 220 доларів США за тону, при цьому, Східна митниця погодилася із такою митною вартістю та здійснила митне оформлення за наданою ВМД у відповідності до першого методу визначення митної вартості

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 Східна митниця позовні вимоги не визнав, вважає дій при визначенні митної вартості товару правомірними та винесені рішення законними.

У судовому засіданні представник відповідача просила у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач 2 - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач приватне акціонерне товариство “Єнакіївський коксохімпром” зареєстроване в якості юридичної особи та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31272173.

Відповідач Східна митниця є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані їй Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами повноваження.

Судом встановлено, що 23 лютого 2007 року між ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром”(покупець) та компанією “Whiterbridge Resources Ltd” (продавець) укладено контракт № 05/07, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого продавець зобовязується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти та оплатити на умовах DAF кордон Росія/Україна коксуючий вугільний концентрат; реквізити вантажовідправників, марочний склад, ГОСТ, ТУ, реквізити вантажоотримувачів, загальна кількість і якісні характеристики товару вказані в додатках (специфікаціях) до цього контракту, які є його невідємними частинами. Якісні показники товару повинні підтверджуватись сертифікатами якості, виданими виробниками.

Додатком № 8 від 25 червня 2007 року до контракту № 05/07 від 23 лютого 2007 року сторони обумовили поставку вугілля марки ГСО за ціною 204 дол. США, на загальну суду 3060000 доларів США.

Додатковою угодою № 4 до цього контракту сторонами збільшено кількість товару, що поставляється відповідно до додатку № 8 від 25 червня 2007 року. Загальна сума поставки склала 4080000 дол. США.

30-31 жовтня 2008 року в межах цього контракту на митну територію України ввезено партію товару вугілля марки “ГСО”.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано ВМД №№ 700010000/8/005970, 700010000/8/005972, 700010000/8/005973, 700010000/8/005989, в яких ціна товару визначена 204 дол. США.

Митницею відмовлено у митному оформленні вказаних ВМД та видані картки відмови.

3 листопада 2008 року позивач подав нові ВМД №№ 700010000/8/006017, 700010000/8/006016, 700010000/8/006015, 700010000/8/006014, 700010000/8/006013 та прийнято рішення про визначення про визначення митної вартості за резервним методом.

Митне оформлення товару здійснено під гарантійні зобовязання зі сплатою до Державного бюджету України суми ПДВ згідно з митною вартістю, визначеною митницею.

Предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний кодекс України.

За визначенням термінів, які містяться в статті 1 Митному Кодексі України (далі МК України) митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Згідно з ст. 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Частиною 1 ст. 261 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 264 МК визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи. Що підтверджують вартість товару та містять реквізити. Необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Таким чином, в кожному конкретному випадку суд повинен оцінити правомірність дій митниці з урахуванням того, чи достатні подані декларантом документи для здійснення митного оформлення товару.

Не приймаються судом до уваги доводи митного органу на те, що згідно даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМС України ціна на подібні товари складає 3000 дол. США. з огляду на наступне.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операції митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Між тим, заслуговують на увагу доводи позивача відносно того, в матеріалах справи містяться докази того, що з 12 листопада 2008 року по 13 листопада 2008 року ВАТ “Авдієвський КХЗ” здійснило митне оформлення аналогічного товару за аналогічним договором за контрактною ціною 220 дол. США (а. с. 157-158), що свідчить про вибірковий підхід у визначенні митними органами митної вартості на аналогічний товар.

Крім того, відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформлений в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобовязує позивача надати повний перелік документів відповідно до пункту 11 Порядку. При цьому саме формулювання вказаної норми “можуть подаватися”, вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Митний орган в графі 3 декларації митної вартості, посилаючись на пункт 11 Порядку, запросив для підтвердження заявленої митної вартості товару: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копію вантажної митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; відомості про якісні характеристики товару; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару.

Суд зазначає, що вимоги митного органу, щодо надання договорів з третіми особами, та розрахунки з третіми особами є безпідставними внаслідок їх відсутності. Неможна вимагати надати документи яких не існує.

Митний орган не довів недостатність наданої декларантом інформації, для обєктивного визначення митної вартості за методом 1, відповідно до статей 266, 267 Митного кодексу України.

Суд, проаналізувавши всі надані позивачем документи до митного оформлення вважає, що для застосування першого методу визначення митної вартості забезпечено дотримання всіх умов, правил та вимог, що встановлені Митним кодексом України, та прийнятому на його реалізацію Порядку. Надані позивачем документи та відомості є обєктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально, є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”. Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів”, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”.

Так, зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією, за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У межах спірних вимог, наполягаючи на певних документах, митний орган не визначив вимоги до них, а також те, яке комерційне навантаження (інформацію) повинні вони в собі утримувати.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Встановлюючи ціну на ідентичні (подібні) товари, митниця виходила з митної вартості товару, яка за своїми характеристиками повністю співпадає з характеристиками товару, який ввозився позивачем (щодо крупності, зольності, вологи робочої, загальної сірки, виробника, коду УКТЗЕД та інше). Однак при цьому в порушення вимог частини 3 статті 266 МК України митницею не застосовано 2 або 3 методи визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до вказаного положення застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за 5 попередніми методами.

За наведених вище обставин визначення митної вартості товару вбачається, що митним органом не доведено дотримання всіх умов, правил та вимог для застосування шостого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Щодо повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР серед іншого визначає обєкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного закону обєктом оподаткування є операції платника податку з ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 4.1 стаття 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням ввізного мита.

Позивачем податок на додану вартість сплачений, що підтверджується відомостями, наведеними вантажно-митними деклараціями та платіжними дорученнями.

Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за другим та першим методом, є надміру сплаченим та таким, що підлягає поверненню відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3.

Загальна сума переплати, що підлягає стягненню (поверненню) з Державного бюджету України на користь позивача складає 554200 грн. 42 коп.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Єнакіївський коксохімпром» до Східної митниці про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення 6 листопада 2008 року рішень про визначення митної вартості товару, визнання недійсними рішення про визначення митної вартості товару від 06.11.2008 року та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену суму ПДВ у розмірі 554 200,42 грн. задовольнити.

Визнати протиправними дії Східної митниці Державної митної служби України щодо винесення 06.11.2008 року рішень про визначення митної вартості товару “вугілля марки ГЖО” до ВМД № 700010000/8/006017, № 700010000/8/006016, № 700010000/8/006015, № 700010000/8/006014, № 700010000/8/006013.

Визнати недійсним Рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару від 06.11.2008 року до ВМД № 700010000/8/006013, № 700010000/8/006014, № 700010000/8/006015, № 700010000/8/006016 та № 700010000/8/006017.

Стягнути з державного бюджету України на розрахунковий рахунок приватного акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” надмірно стягнуту за вантажними митними деклараціями від 07.11.2008 року № 700010000/8/006091, № 700010000/8/006092, № 700010000/8/006093, № 700010000/8/006094, № 700010000/8/006095, № 700010000/8/006096, № 700010000/8/006097, № 700010000/8/006098 та № 700010000/8/006099 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 554 200 (пятсот пятдесят чотири тисячі двісті)грн. 42 коп.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 1 червня 2011 року в присутності представників сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Савченко С. В.