Постанова № 16036134, 19.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 р. справа № 2а-28998/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровська В.О.

місто Донецьк, вулиця 50 Гвардійської дивізії,17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях»

до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці,

про скасування податкові повідомлення рішення від 03.09.10 №0000302300/0, №0000312300/0, від 15.10.10 №0000302300/1, № 0000312300/1, від 21.12.10 №0000312300/2, №0000302300/2, якими визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 710217,12 грн. та податку на прибуток 887771,42 грн.

за участю представників сторін

від позивача:Козар І.В.

від відповідача: Белкова І М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці, про скасування податкові повідомлення рішення від 03.09.10 №0000302300/0, №0000312300/0, від 15.10.10 №0000302300/1, № 0000312300/1, №0000312300/1, від 21.12.10 №0000302300/2, якими визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 710217,12 грн. та податку на прибуток 887771,42 грн. ( урахуванням заяви про доповнення позовних вимог від 29.12.10 (т.1 а.с. 68)).

У позовній заяві зазначає, що не погоджується з висновками акту перевірки відповідача щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, які ґрунтуються на нікчемності угод укладених з ТОВ «СК Екос плюс», тому що у відповідача не має можливості здійснити його перевірку у звязку з відсутністю підприємства за юридичною адресою. Вважає, що фактична перевірка ТОВ «СК Екос плюс» проведено не було, тому фактично встановити будь які факти та обставини не було. Перевірка проводилась в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Таким чином, в приміщенні податкового органу неможливо встановити наявність виробничих потужностей та ін., податкова звітність не може свідчити про наявність у підприємства виробничих потужностей. Акти про неможливість вручення запита і відсутність підприємства за місцезнаходженням від 11.06.10 не можуть бути підставою для визнання господарської операції із ТОВ «СК Екос плюс», оскільки операції відбулись у 2009 році. У звязку з викладеним, вважає що висновки відповідача ґрунтуються на субєктивних припущеннях, тому просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача позовні вимоги підтримав надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення, у яких зазначив, що в ході перевірки встановлено факт віднесення до складу валових витрат, витрати повязані з придбанням робіт, послуг ТМЦ у ТОВ «СК Екос плюс». Відповідно до відповіді від Макіївської ОДПІ, ТОВ «СК Екос плюс» при реалізації ТМЦ виступає посередником, постачальниками реалізованої продукції є ТОВ «Юнітек» та ТОВ «Укрімедж-Восток». ТОВ «СК Екос плюс» перевірити не можливо не знаходиться за юридичною адресою. У підприємства відсутні складські приміщення, технічні умови, виробничі потужності та будь які основні фонди для здійснення капітальних ремонтів підїзних залізничних шляхів та їх утримання. Підприємство не відображає залишки товарно матеріальних цінностей, додатки К1/1 до податкових декларацій на прибуток за 2009 рік підприємством не надавались. ТОВ «Юнітек» також не знаходиться за юридичною адресою. В наданих до перевірки накладних відсутні посилання на договір до якого вони були виписані. До договору купівлі продажу не надано специфікацій, відсутня умова про умови поставки. У позивача та ТОВ «СК Екос плюс» транспорті засоби відсутні, перевізники не залучались. В договорах вказано про призначення відповідальної особи за контролем за виконанням умов договору, але наказів про призначення відповідача надано не було. На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях» є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 636875. (т.1 а.с.96).

Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово господарських операцій з платником податків ТОВ «СК Екос плюс». За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 20.08.10 №00234/2300/34150391. (т.1 а.с. 52).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

-п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст..5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2009 року на суму 591847,61 грн.

-п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 473478, 08 грн.

Відповідачем зроблені такі висновки, в наслідок того, що угоди які були укладені між позивачем та ТОВ «СК Екос плюс», він вважає нікчемними.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 03.09.10 №0000302300/0, №0000312300/0, якими визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 710217,12 грн. та податку на прибуток 887771,42 грн.

Податкові повідомлення рішення, були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, скарги не були задоволені, податкові повідомлення рішення залишені без змін, та були прийняті податкові повідомлення рішення від 15.10.10 №0000302300/1, № 0000312300/1, від 21.12.10 №0000302300/2, № 0000312300/2.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період 2008 2010 років, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір купівлі продажу від 28.04.09 №28-04/01 з ТОВ «СК Екос плюс». Відповідно до умов договору продавець зобовязується передати у власність покупця товар згідно специфікацій. Специфікації надані до матеріалів справи. (т.1 а.с. 118)

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківська виписка (т.1 а.с.99-100, 157 -158, 171) Щодо транспортування товару позивач пояснив, що безпосередньо товар не перевозив, товар доставлявся ТОВ «СК Екос плюс» на склад який знаходиться в м. Харкові та склад в м. Кривий Ріг. В матеріалах справи мається договір оренди від 10.01.08 №10-01/1 укладений між позивачем та АТЗТ «Українське ремонтне будівельне підприємство «Шлях». (т.3 а.с.81). Відповідачем в судовому засіданні вказане твердження не спростовано.

Посилання відповідача на відсутність у підприємства документів, що підтверджують фактичне транспортування ТМЦ (товарно-транспортні накладні, довіреності, технічний паспорт та інше) суд не приймає до уваги, у звязку з тим, що вказані документи не включені до переліку документів суворої звітності. Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Тобто відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

06 квітня 2009 року між тими ж сторонами, було укладено договір №06-04/01, згідно з яким ТОВ «СК Екос плюс» зобовязався по письмовій заявці виконати роботи з поточного утриманню підїзної залізниці ТОВ «Харківський лікеро - горілчаний завод плюс» (т.1 а.с.123)

На підтвердження виконання договору позивачем надано податкову накладну від 22.06.09 №48501 на суму 109680,00грн. акт виконаних робіт №1 від 22.06.09. Відповідно до додаткової угоди до договору від 04.03.10 №1 розрахунок за надані послуги на суму 230814,10 грн. бути проводилась шляхом оформлення простого векселю зі строком погашення до 05.03.15 (т.1 а.с. 126). Акт прийому - передачі простого векселю від 05.03.10 (т.1 а.с.177), прикази про призначення відповідальних за виконання умов договору від 09.04.09 №09-04/01.

27 лютого 2009 року між тими ж сторонами було укладено договір підряду №27-02/01. Предметом договору виконання підрядчиком на власний ризик завдання замовника у відповідності зі смітною документацією.(т.1 а.с. 127)

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано податкову накладну від 31.03.09 №24304 на суму 587098,80 грн., акт виконаних робіт від 31.03.09 №3/1-1. Відповідно до додаткової угоди до договору від 04.03.10 №1 розрахунок за надані послуги на суму 467490,72 грн. бути проводилась шляхом оформлення простого векселю зі строком погашення до 24.03.15 (т.1 а.с. 135). Сплата залишку у сумі 119608,08 грн., підтверджується наданої роздруківкою банку. Наказ про призначення відповідального за виконанням договору від 18.03.09 № 18-03/02. Акт прийому передачі простого векселю від 24.03.10.

16 лютого 2009 року між тими ж сторонами укладено договір підряду №16-02/01. Предметом договору виконання підрядчиком на власний ризик завдання замовника у відповідності зі смітною документацією.(т.1 а.с. 136).

На підтвердження фактичного виконання договору позивачем надано податкові та видаткові накладні від 11.03.09 №16901 на суму 35648,52 грн., від 02.03.09 №14601 на 103711,16 грн., акт виконаних робіт від 26.03.09 на суму 51372,00 грн., Відповідно до роздруківки банку позивачем було сплачено 51372,00 грн.. Наказ про призначення відповідального за виконання договору.

17 квітня 2009 року між тими ж сторонами було укладено договір підряду №17-04/01 (т.1 а.с. 145). Предметом договору виконання підрядчиком на власний ризик завдання замовника у відповідності зі смітною документацією.

На підтвердження фактичного виконання позивачем надано податкова накладна від 25.06.09 на суму 1979965,20 грн., акт виконаних робіт від 25.06.09 №1. Відповідно до додаткової угоди до договору від 04.03.10 №1 розрахунок за надані послуги на суму 979965,20 грн. проводилась шляхом оформлення простого векселю зі строком погашення до 31.03.15 (т.1 а.с. 135). Сплата залишку у сумі 1000000,00 грн., підтверджується наданої роздруківкою банку (т.1 а.с. 176). Наказ про призначення відповідального за виконання договору від 21.04.09 №21-04/01.

Відповідачем, зроблено висновок про нікчемність зазначеного правочину, на підставі акту Макіївської обєднаної державної податкової інспекції від 21.10.09 №8236/23-3/34591096 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «СК «Екос плюс», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з позивачем за травень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007р., серпень 2008, березень, травень, червень 2009. В цьому акті взаємовідносини з «СК «Екос плюс» були підтверджені. 11.06.10 Макіївською ОДПІ було складено акт №1808/23-3/34591096 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «СК«Екос плюс» з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях» за період березень, травень серпень 2009 року (т.1 а.с. 192).

З акту Макіївської ОДПІ вбачається, що перевірку провести неможливо оскільки ТОВ «СК «Екос плюс» не знаходиться за юридичною адресою. Згідно із звітністю основні засоби відсутні, з посиланням на розрахунок комунального податку вказано що кількість працюючих на підприємстві у вересні 2010 року складала 1 чоловік, який враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий обєм роботи. Макіївської ОДПІ було зроблено висновок, що оскільки на ТОВ «СК «Екос плюс» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому вказана угода має ознаки нікчемності.

Суд не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчиняться у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зазначені обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання умов договору позивачем первинні документи було надано.

Вищенаведені акт здачі прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна, платіжні повідомлення приймаються судом до уваги як належний доказ, оскільки відповідають вимогам передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд не приймає твердження відповідача, що оскільки в актах приймання виконаних робіт не вказано місце їх складання, тому відповідачу не можливо було встановити де саме виконувались роботи за договорами, тому що під час перевірки це питання не зясовувалось, а відсутність зазначення в актах прийняття зазначення місця складання актів прийняття виконаних робіт не може свідчити про фактичне не виконання робіт за договором.

Порядок обчислення і сплати податку визначений статтею 7 Закону №168/97-ВР, п. 7.1. якого встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість ” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що неможливість проведення перевірки контрагенту не свідчить про не сплату та не може випливати на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність в податкових накладних зазначення номеру та дати договорів, оскільки серед обовязкових реквізитів встановлених ст. 7.2 Закону України “Про податок на додану вартість”, такий обовязкових реквізит не встановлено.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість ” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Отже, аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість ” дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст..86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд становиться критично до, наданих відповідачем, пояснень директора ТОВ «СК «Екос плюс» ОСОБА_2, працівників ОСОБА_3 ОСОБА_4 , оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «СК«Екос плюс», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

Що стосується притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача, відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.10.10, затвердженою заступником начальника ВПМ Ясинуватської ОДПІ, в матеріалах позапланової невиїзної документальної перевірки відсутні факти ухилення та несплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток посадовими особами позивача, тому у порушенні кримінальної справи відмовлено.(т.1 а.с. 82).

У матеріалах справи є акт Макіївської ОДПІ від 06.04.10 № 2822/23-2/34591096 про результати планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), додержання валютного законодавства ТОВ «СК «Екос плюс», за період з 01.01.09 по 31.12.09 (т.3 а.с.8).

Вказаною перевіркою було охоплено період, у якому було укладено, та виконувались умови договорів, які було визнано відповідачем нікчемними. В акті перевірки будь яких обставин, щодо нікчемності цих угод не було встановлено. Крім того, в акті зазначено, що середньосписочна чисельність працівників підприємства у перевіряємому періоді, складала 01.01.09 за штатом-10, за сумісництвом 1 (перевірено 11), 31.12.09 за штатом 13, за сумісництвом 5 (перевірено 18). При перевірки особових рахунків працівників порушень не встановлено (т.1 а.с.120). У додатку 21 до акту перевірки надано реєстр субєктів господарювання ТОВ «СК «Екос плюс» з якими перебував у господарських відносинах, серед яких вказано також позивача.

Висновки викладені в акті Макіївської ОДПІ від 11.06.10, якій було покладено відповідачем, як підставу для визнання правочину нікчемним, не приймається судом у якості доказу нікчемності правочину, оскільки акт від 11.06.10 був складений первіряючими без врахування результатів планової документальної перевірки, результати якої викладені в акті від 06.04.10.

Відсутність ТОВ «Ск «Екос плюс» 11.06.10 за юридичною адресою, також не може бути свідченням нікчемності правочину, оскільки взаємовідносини позивача з цим контрагентом тривали у 2009 році, а ще 06.04.10 Макіївська ОДПІ проводила планову документальну перевірку, тобто на час дії договору підприємство діяло та за юридичною адресою знаходилось.

Відповідачем не надано доказів неможливості здійснення позивачем зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання обумовлених договором робіт, нездійснення ТОВ «Ск «Екос плюс» підприємницької діяльності, здійснення операцій з товаром який не був отриманий або не міг бути отриманим в обсязі, зазначеному позивачем у документах обліку.

Суд не приймає посилання відповідача на неможливість перевірки ТОВ «Юнитек», який мав взаємовідносини з ТОВ «Ск «Екос плюс», оскільки, серед правочинів, які було визнано відповідачем нікчемними, договори які були укладені позивачем безпосередньо з цим підприємством відсутні.

13.02.09 між АТЗТ «Шлях» та позивачем було укладено договір №13-02/1 на виконання капітального ремонту залізничного шляху (ст.. Червонозаводська Харківська область). В подальшому до виконання цього виду робіт було залучено ТОВ «Ск «Екос плюс» (договір від 16.02.09 №16-02/01). Для виконання робіт по розібрання ланки трамвайного шляху на обєкті «Реконструкція трамвайного шляху швидкісного руху по вул.. Старовокзальній до Великої кільцевої дорогі в м. Київ» за договором з АТЗТ «Шлях» від 23.10.08 №23-10/3 було залучено ТОВ «Ск «Екос плюс» (договір підряду від 27.02.09 №27-02/01). Для виконання робіт на ВАТ «Сумихімпром», за договором з АТЗТ «Шлях» №15-05/1 позивачем було залучено ТОВ «Ск «Екос плюс» (договір від 17.04.09 №17-04/01). За договором від 06.04.09 №06-04/01 з ТОВ «Ск «Екос плюс» було залучено позивачем для виконання для виконання робіт з поточного утримання підїзної залізниці ТОВ «Харківський лікеро - горілчаний завод плюс», які позивач виконував за договором з АТЗТ «Шлях» від 01.07.08 №01-07/1. Копії договорів надані до матеріалів справи.

Позивачем надано лист від 28.01.11 №28/01-03, згідно з яким АТЗТ «Шлях» підтверджує, що позивач виконував роботи за договорами, що вони виконані в повному обсязі та претензій к виконанню у АТЗТ «Шлях» к позивачу не має. (т.2 а.с. 50).

Висновок відповідача про нікчемність правочину зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення рішення, оскільки рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях» до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці, про скасування податкові повідомлення рішення від 03.09.10 №0000302300/0, №0000312300/0, від 15.10.10 №0000302300/1, № 0000312300/1, від 21.12.10 №0000312300/2, №0000302300/2, якими визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 710217,12 грн. та податку на прибуток 887771,42 грн. , задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення рішення від 03.09.10 №0000302300/0, №0000312300/0, від 15.10.10 №0000302300/1, № 0000312300/1, від 21.12.10 №0000312300/2, №0000302300/2, якими визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 710217,12 грн. за основним платежем 473478,08 грн. за штрафні санкції 236739,04 та податку на прибуток 887771,42 грн. за основним платежем 591847,61грн. та штрафні санкції 295923,81грн..

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 19 травня 2011 року в присутності представників сторін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанову у повному обсязі складено 24 травня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.