Постанова № 16036138, 24.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/3498/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кониченка О.М.

при секретарі          

12 год. 40 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 109

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Мірошниченко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр» смт. Тельманове

до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Тельманівському районі смт. Тельманове №0002012300/0 від 18.11.2010 року та №0002012300/1 від 27.12.2010 року

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довір.

від відповідача: ОСОБА_2 – за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Тельманівський кар»єр» смт. Тельманове, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі про скасування податкового повідомлення – рішення від 18.11.2010 р. № 0002012300/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.01.2011 року отримав податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0002012300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 34492 грн., яке прийняте Державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки №33/23-011-1/04628681 від 16.04.2010 року та доповнень до акту від 15.11.2010 року № 1/23-011-1, та яким встановлено порушення п.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що при винесені зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем порушені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказ ДПА № 350 від 18.08.2005 року. Просив суд скасувати податкове повідомлення – рішення від 18.11.2010 року № 0002012300/0.

18 травня 2011 року представник позивача надав до судового засідання заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0002012300/0 від 18.11.2010 року та №0002012300/1 від 27.12.2010 року видане Державною податковою інспекцією у Тельманівському районі смт. Тельманове.

24.05.2011 року представник відповідача надав до судового засідання пояснення відповідно до яких зазначив, що в податковому повідомлені-рішення помилково зазначено акт перевірки від 16.01.2010 року №303/23-011-1/04628681, тоді як повинно бути вказана довідка від 16.0.4.2010 року №303/23-011-1/04628681, доповнення до довідки від 15.11.2010 року № 1/23-011-1.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих самих підстав, що викладені у письмових запереченнях на позов.

Су вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Тельманівський кар’єр» смт. Тельманове є юридичною особою, 18.10.1994 року зареєстроване за № 160 розпорядженням голови Тельманівської районної ради народних депутатів та 18.10.1994 року перереєстроване за № 1250120000 000099, включене до ЄДРПОУ за № 04628681, з 31.03.1994 року знаходиться на податковому обліку ДПІ у Тельманівському р-ні смт. Тельманове, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07122128.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Тельманівському районі смт. Тельманове є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

У період з 30.03.2010 року по 13.04.2010 рік Державною податковою інспекцією у Тельманівському районі смт. Тельманове було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Тельманівський кар’єр» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось за жовтень 2009 року та січень 2010 року яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2009 року за результатами чого складено довідку 303/23-011-1/04628681 від 16.04.2010 року.

Перевіркою зокрема встановлено, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування:

- за листопад 2009 рік яке виникле за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за жовтень 2009 року на суму 97390 грн., що пов'язано з не отриманням довідок зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника по ДП «Донецька залізниця», яке зареєстроване в СДПІ по роботі з ВПП в м. Донецьку, ТОВ «Тріада», яке зареєстровано в ДПІ у Тельманівському районі та являється посередником при постачанні ПММ, ТОВ «Торговий Дім Альтком», зареєстроване в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та ПП «Укрстоун», зареєстрованого в ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області, які є постачальниками товарно-матеріальних цінностей ВАТ «Тельманівський кар'єр» обсяг операцій з якими скла більше 5% від загальної суми податкового кредиту за жовтень 2009 року; 16 вересня 2010 року за № 5/23-011-1 ДПІ у Тельманівському р-ні було складено доповнення до довідки № 303/23-011-1/04628681 від 16.04.2010 року яким підтверджено відображене позивачем у декларації за січень 2010 року бюджетне відшкодування, заявлене на розрахунковий рахунок у сумі 302871 грн., яке виникло за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2009 року. 15 листопада 2010 року за № 1/23-011-1 відповідачем було складено доповнення до довідки № 303/23-011-1/04628681 від 16.04.2010 року, якими встановлено порушення позивачем п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), оскільки неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 34,5 ти. грн. по ланцюгу до виробника по ПП «Укрстоун» та ТОВ «Будівельно-торгівельної компанії «Будімпекс плюс». На підставі довідки №303/23-011-1/04628681 від 16.0.4.2010 року та доповнень до довідки № 1/23-011-1від 15.11.2010 року ДПІ у Тельманівському р-ні прийнято податкове повідомлення-рішення №0002012300/0 від 18.11.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 34492 грн. Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 06.12.2010 року № 2239 звернувся з первинною скаргою до Державної податкової інспекції у Тельманівському р-ні. За наслідками розгляду первинної скарги податковою було прийнято рішення від 24.12.2010 року № 11160/10/31-013, яким скарга підприємства була залишена без задоволення, а повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду скарги інспекцією було надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № №0002012300/1 від 27.12.2010 року. Підприємством податкові повідомлення-рішення №0002012300/0 від 18.11.2010 року та №0002012300/1 від 27.12.2010 року були оскаржені до ДПА у Донецькій області. Рішенням ДПА в Донецькій області від 31.01.2011 року № 1682/10/25-113-1 повторна скарга позивача була залишена без розгляду, податкові повідомлення-рішення без змін. Податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду повторної скарги не направлялись. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правопорушення.

Відповідно до п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Згідно з п. 7.7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, по дає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої по вної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 7.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Отже, в доповненнях до довідки №1/23-011-1 від 15 листопада 2010 року зокрема міститься інформація, що відносно ПП «Укрстоун» до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області було направлено запит №109/7/23-013 від 11.01.2010 року про проведення перевірки підтвердження відомостей стосовно відносин з ВАТ «Тельманівський кар'єр» відносно податкових накладних, які включено до податкового кредиту ВАТ «Тельманівський кар'єр» за жовтень 2009 року на суму ПДВ 75.93 тис. грн., ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області було проведено зустрічну перевірку про що було складено довідку №136/23-4/33231008 від 01.03.2010 року. В довідці зустрічної перевірки вказано, що перевіркою не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ВАТ «Тельманівський кар'єр» та, що ПП «Укрстоун» є посередником при постачанні на ВАТ «Тельманівський кар'єр» гранітних блоків та запасних частин. Основними постачальниками товаро-матеріальних цінностей ПП «Укрстоун» є ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс плюс», яке знаходиться на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва та ТОВ «РЦ», яке знаходиться на обліку в ДПІ у м. Житомирі. До ДПІ у Святошинському районі м. Києва було направлено запит № 1765/7/23-013 від 10.03.2010 року на проведення зустрічної перевірки відносно ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс плюс» на загальну суму ПДВ 71,1 тис. грн., та отримано відповідь № 3322/7/23-721 від 23 04.2010 року, згідно якої зустрічну перевірку не проведено, суму ПДВ не підтверджено по причині відсутності платника за місцезнаходженням. До ДПІ у м. Житомирі було направлено запит на проведення зустрічної перевірки відносно ТОВ «РЦ» № 1764/7/23-013 від 10.03.2010 року на загальну суму ПДВ 6,5 тис. грн., отримано довідку зустрічної перевірки №2289/23-5/33309592 від 22.04.2010 року та в якій зазначено, що ТОВ «РЦ» є посередником при постачанні ПП «Укрстоун» товарно-матеріальних цінностей, постачальником є ПП «АВВА-Юг», яке зареєстроване в ДПІ у Приморському районі м. Одеси. До ДПІ у Приморському районі м.Одеси направлено запит на проведення зустрічної перевірки № 4829/7/23-013 від 10.06.2010 року, отримано відповідь №37084/7/23-509/25 від 14.06.2010 року в якій зазначено, що провести зустрічну перевірку не можливо по причині ліквідації (закриття) ПП «АВВА-Юг».

Пунктом 4.2. Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 350 від 18 серпня 2005 року, встановлено обов’язковість проведення податковими органами перевірок з питань правових відносин, за ланцюгом постачання стосовно тих постачальників, з операцій з якими платником ПДВ сформовано податковий кредит у обсязі 5 і більше відсотків дозволеного податкового кредиту. З огляду на таке, відповідач робить висновок, що оскільки неможливо провести перевірки за ланцюгом постачання, це є підставою для зменшення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.п.7.4.5 п.7.5 п.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

20 листопада 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року із додатками № 1-5. Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 1108605 грн. Згідно рядка 21 наданої декларації від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 1228373 грн. Рядком 22.2 наданої декларації визначено про включення до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду від’ємного значення різниці податку звітного податкового періоду в сумі 514934 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року) до складу податкового кредиту позивачем включений податок на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «Укрстоун» (іпн 332310013098) в сумі 75926,35 грн.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі –Закон № 996).

Відповідно до ст.1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст.3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Тельманівський кар’єр» (покупцем) та ПП «Укрстоун» (продавцем) укладались договори купівлі-продажу №45 від 01.04.2009 року, №18 від 01.01.2010 року, №25 від 01.01.2010 року, №24 від 12.06.2009 року, №61 від 12.06.2009 року , відповідно до умов яких продавець приймав на себе зобов’язання протягом терміну визначеного у договорі передати у власність зокрема: блоки гранітні, алмазні інструменти, диски, алмазні канати, гранітні плити, тощо, а покупець в свою чергу зобов’язувався прийняти та оплатити вартість продукції.

Керуючись ст. 601 Господарського кодексу України, ВАТ «Тельманівський кар’єр» (продавець) та ПП «Укрстоун» (продавець) дійшли взаємної згоди про припинення зобов’язань покупця перед продавцем у відповідності до договору постачання гранітних плит №61 від 12.07.2009 року сплативши грошову суму в розмірі 457648,89 грн., заліком зустрічної однорідної вимоги покупця до продавця у відповідності з наданими гранітними блоками, відповідно до договору №45 від 01.04.2009 року, сплативши грошову суму в розмірі 457648,89 грн., про що уклали згоду про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 10 лютого 2010 року, що знаходиться в матеріалах справи.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На підтвердження взаємовідносин з ПП «Укстоун», позивачем також надано до суду видаткові накладні №РН-0000121 від 01.10.2009 року, №РН-0000127 від 13.10.2009 року, №РН-0000132 від 23.10.2009 року, №РН-0000129 від 16.10.2009 року, № РН-0000143 від 27.10.2009 року та податкові накладні №143 від 27.10.2009 року, №129 від 15.10.2009 року, №132 від 23.10.2009 року, №127 від 13.10.2009 року, №121 від 01.10.2009 року відомості про які містяться у реєстрі виданих податкових накладних, що знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, як зазначено у довідці ДПІ у Дрогобицькому районі м. Львова № 136/23-4/33231008 від 01.03.2010 року (що знаходиться в матеріалах справи) про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Укрстоун», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з ВАТ «Тельманівський кар’єр» за період вересень, жовтень 2009 року, яка була проведена на запит відповідача, перевіркою не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ВАТ «Тельманівський кар’єр» та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ВАТ «Тельманівський кар’єр» який мав правові відносини з платником податків.

Також суд звертає увагу на той факт, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Що стосується посилання позивача на норми Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 350 від 18 серпня 2005 року, якими встановлено обов’язковість проведення податковими органами перевірок з питань правових відносин, за ланцюгом постачання стосовно тих постачальників, з операцій з якими платником ПДВ сформовано податковий кредит у обсязі 5 і більше відсотків дозволеного податкового кредиту, суд не приймає їх до уваги та зазначає наступне.

Методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер. Вони призначені для використання в роботі підрозділами державної податкової служби і не стосуються організації роботи платників податків.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення яким зменшено суми бюджетного відшкодування на загальну суму 34492 грн. було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр» смт. Тельманове до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Тельманівському районі смт. Тельманове №0002012300/0 від 18.11.2010 року та №0002012300/1 від 27.12.2010 року – задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Тельманівському районі смт. Тельманове №0002012300/0 від 18.11.2010 року та №0002012300/1 від 27.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр» смт. Тельманове судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 24 травня 2011 року.

Повний текст постанови складено та підписано 30 травня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                       Кониченко О.М.