Постанова № 16035787, 12.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 р. справа № 2а/0570/2594/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Скокіні О.Л.

за участю представників позивача Подколзіна В.Т., Ванханена П.І.

представника відповідача Присяжного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Будіндустрія” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство „Будіндустрія” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ „Вега” за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2010 р. відповідачем 18.01.2011 р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000142340/0/1119/10/23-213, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 292885 грн., з яких 234308 грн. основний платіж, 58577 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0000152340/0/1120/10/23-213, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237562,50 грн., з яких 190050 грн. основний платіж, 47512,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважає рішення податкового органу протиправними з огляду на наступне.

Підставою для визначення позивачу податкових зобовязань, виходячи з акту перевірки № 9599/23-2/30927934 від 31.12.2010 р., є висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ „Вега”. Позивач вказує, що за угодами, укладеними позивачем з зазначеним підприємством, ТОВ „Вега” поставляє позивачу товари та послуги. Поставка товарів та послуг позивачу підтверджена первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними. Отриманий товар та послуги позивачем в подальшому були використані в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності.

Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №№ 0000142340/0/1119/10/23-213 та 0000152340/0/1120/10/23-213.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача податковим органом було встановлено, що договори, укладені позивачем з ТОВ „Вега”, має ознаки нікчемності, оскільки згідно даних, отриманих від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, ТОВ „Вега” не мало господарських відносин з ТОВ „Голденбаум”. Крім того, відповідач зазначає, що з протоколу допиту ОСОБА_6, який є директором ТОВ „Вега”, вбачається, що він не має відношення до господарської діяльності підприємства. Відповідач вказує, що правочин не спричинив реального настання юридичних наслідків, отже, відсутній обєкт оподаткування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Закрите акціонерне товариство „Будіндустрія” зареєстровано як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 18.04.2000 р. виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30927934, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 7757370.

Відповідач Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України повноваження.

ДПІ у Київському районі м. Донецька була проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ „Будіндустрія” з питань взаємовідносин з ТОВ „Вега” за період з 01.01.2008 р. по 31.09.2010 р., за результатами якої був складений акт № 9599/23-2/30927934 від 31.12.2010 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ЗАТ „Будіндустрія” вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 234308 грн., в тому числі за 1 квартал 2008 р. на 11896 грн., за 2 квартал 2008 р. на 11024 грн., за 3 квартал 2008 р. на 22383 грн., за 4 квартал 2008 р. на 21238 грн., за 2 квартал 2009 р. на 109019 грн., за 3 квартал 2009 р. на 26175 грн., за 4 квартал 2009 р. на 23887 грн., за 1 квартал 2010 р. на 4348 грн., за 2 квартал 2010 р. на 8686 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 190050 грн. (а.с. 61-84 т.1).

На підставі даного акту 18.01.2011 р. ДПІ у Київському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000142340/0/1119/10/23-213 про збільшення ЗАТ „Будіндустрія” суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 292885 грн., в тому числі за основним платежем 234308 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58577 грн.; № 0000152340/0/1120/10/23-213 про збільшення ЗАТ „Будіндустрія” суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237562,50 грн., в тому числі за основним платежем 190050 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47512,5 грн. (а.с. 85-86 т.1).

Суд вважає зазначені рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що ЗАТ „Будіндустрія” були укладені наступні договори з ТОВ „Вега”: без номеру від 05.07.2007 р. на поставку товарів; без номеру від 12.01.2008 р., від 05.01.2009 р. про надання робіт та послуг. На виконання договорів у першому кварталі 2008 р. першому кварталі 2010 р. були здійсненні поставки товару, а також надані послуги та виконані роботи, обумовлені умовами договорів. Виконання договорів обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом, а саме, рахунками-фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), квитанціями до прибуткового касового ордеру, банківськими документами про оплату придбаних товарів (робіт, послуг).

Оприбуткування позивачем отриманих від ТОВ „Вега” товарів (робіт, послуг) в бухгалтерському обліку підприємства підтверджено положеннями акту перевірки, де зазначено, що про проведення Дт361 Кт702, Дт361 Кт703 (а.с. 69 т.1).

Оплата позивачем за придбані товари (роботи, послуги) підтверджена відповідними платіжними документами, які наявні в матеріалах справи.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ЗАТ „Будіндустрія” вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем товари (роботи, послуги) були придбані за нікчемний правочином з ТОВ „Вега”.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який діяв на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ЗАТ „Будіндустрія” є виробництво цегли, черепиці, інших будівельних виробів, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтажні роботи, будівництво будівель. З метою одержання прибутку позивачем були укладені угоди з ТОВ „Вега”, за якою позивач придбав у цього підприємства шлам, пісок, глину, олію, дизельне пальне, інші матеріали та запчастини, а також послуги з технічного обслуговування автомобілів, прибирання сміття, насосної станції, послуги евакуатора тощо. В подальшому позивачем придбані товари (роботи, послуги) були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, витрати позивача з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Вега” є валовими витратами, оскільки ці витрати були здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також суд вважає, що ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Розрахунки позивача з ТОВ „Вега” за придбані товари (роботи, послуги) підтверджені відповідними платіжними документами.

Таким чином, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують виконання договорів з ТОВ „Вега”, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність обєкту оподаткування.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування з у звязку з тим, що угоди мають ознаки нікчемності. Відповідач при цьому вказує на порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб ТОВ „Вега”. Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що господарські угоди, укладені позивачем з ТОВ „Вега”, не спричинили реального настання правових наслідків.

На час виконання договорів між ТОВ „Вега” та ЗАТ „Будіндустрія” постачальник товарів (робіт, послуг) ТОВ „Вега” здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване, було платником податку на додану вартість, про що свідчать документи цього підприємства, а саме, свідоцтво про реєстрацію ТОВ „Вега”, довідка ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07777842, довідка про взяття на облік платника податків.

Крім того, суд вважає, що доводи податкового органу про порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб ТОВ „Вега” не можуть бути підставою для висновку про нікчемність угод з наступних підстав.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи від 05.07.2010 р., підставою для порушення кримінальної справи є внесення ТОВ „Вега” до податкової звітності неправдивих відомостей щодо взаємовідносин з ТОВ „Голденбаум”. При цьому суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів про те, що ТОВ „Вега” не поставляло ЗАТ „Будіндустрія” товари, роботи, послуги, та це не було підставою для порушення кримінальної справи.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ЗАТ „Будіндустрія” вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 190050 грн. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем придбані товар (роботи, послуги) за нікчемними правочинами з ТОВ „Вега”.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище, судом встановлено, що основним видом діяльності ЗАТ „Будіндустрія” є виробництво цегли, черепиці, інших будівельних виробів, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтажні роботи, будівництво будівель. З метою одержання прибутку позивачем були укладені угоди з ТОВ „Вега”, за якими позивач придбавав у цього підприємства товари (роботи, послуги). В подальшому позивачем придбані товари (роботи, послуги) були використані у оподаткованих операціях у межах власної господарської діяльності.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про податок на додану вартість”, витрати позивача з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Вега” є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) ЗАТ „Будіндустрія” були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відповідачем суду не надано доказів, що податкові накладні не видавались ТОВ „Вега”. Доводи відповідача, що ОСОБА_6, який був директором ТОВ „Вега”, не підписував податкові накладні, не підтверджені в судовому засіданні належними доказами. Так, протокол допиту ОСОБА_6 в якості свідки в рамках кримінальної справи не є належним доказом з огляду на приписи ст. ст. 69-70, 77 КАС України. Крім того, суд був позбавлений можливості допитати зазначену особу в якості свідка, оскільки податковим органом не були надані суду достовірні відомості про місце його проживання, оскільки відомості, зазначені в клопотання, суперечать відомостям, зазначеним у протоколі допиту ОСОБА_6 в якості свідка в рамках кримінальної справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкового зобовязання були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства „Будіндустрія” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000142340/0/1119/10/23-213, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька 18.01.2011 р., про збільшення Закритому акціонерному товариству „Будіндустрія” суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 292885 грн., в тому числі за основним платежем 234308 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58577 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000152340/0/1120/10/23-213, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька 18.01.2011 р., про збільшення Закритому акціонерному товариству „Будіндустрія” суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237562,50 грн., в тому числі за основним платежем 190050 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47512,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Будіндустрія” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 17 травня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.