Постанова № 16035786, 23.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/5964/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі          Кішенковій Г.О.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю від 06.05.2011 року);

відповідач – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: 83052, місто Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Макіївського міського центру зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1412,65 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року Макіївський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1412,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю за період з 10 липня 2008 року по 28 серпня 2008 року та з 29 вересня 2008 року по 23 квітня 2009 року. За результатами проведення перевірок обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітному, отриманими від державного реєстратора, встановлено, що відповідач був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності з 26 листопада 1996 року. Таким чином, відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з 10 липня 2008 року по 28 серпня 2008 року та з 29 вересня 2008 року по 23 квітня 2009 року в сумі розміром 1412,65 грн.

Також, з метою досудового урегулювання спору Макіївським міським центром зайнятості відповідачу був направлений лист №04-11/6926 від 06.09.2010 року, в якому був встановлений термін для добровільної сплати суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, але відповіді не надійшло та сума боргу не сплачена.

Тому просить стягнути з ОСОБА_2 суму незаконно отриманих коштів у розмірі 1412,65 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в позові, просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав. Письмових заперечень проти адміністративного позову до суду не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 10 липня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з заявою про вирішення питання працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Наказом директора Макіївського міського центру зайнятості від 10.07.2008 року №НТ080710 відповідачу з 10.07.2008 року надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Наказом від 01.09.2008 року №НТ080901 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідачу, у зв’язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 календарних днів і більше відповідно до п.п.13 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 11.07.2008 року.

29 вересня 2008 року ОСОБА_2 знову звернувся до Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з заявою про вирішення питання працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Наказом директора Макіївського міського центру зайнятості від 29.09.2008 року №НТ0809 відповідачу з 29.09.2008 року поновлено статус безробітного.

Наказом від 24.04.2008 року №НТ0904 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідачу, у зв’язку з відмовою безробітного від другої пропозиції підходящої роботи відповідно до п.14 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п.17 п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» з 24.04.2009 року.

За результатами проведення перевірок обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітному складено Акт №39 від 30.08.2010 року про перевірку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» про встановлення факту подання недостовірних даних безробітним ОСОБА_2, а саме: безробітний ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (ПК №0231001080092900001; 053100508070300006), зареєстрований, як підприємець і його не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.08.2010 року встановлено, що відповідач з 26.11.1996 року зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності. При реєстрації в Макіївському міському центру зайнятості був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, про що не повідомив позивача. У період перебування на обліку, як безробітний за період з 10 липня 2008 року по 28 серпня 2008 року та з 29 вересня 2008 року по 23 квітня 2009 року отримав допомогу по безробіттю у сумі розміром 1412,65 грн.

На адресу відповідача направлено лист №04-11/6926 від 06.09.2010 року, в якому був встановлений термін для повернення сплаченої допомоги по безробіттю у сумі 1412,65 грн., як незаконно отриману.

Однак на момент судового розгляду справи відповідачем сума сплаченої їм допомоги по безробіттю у добровільному порядку позивачу не повернена.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі – Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов’язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом №803 належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Пунктом 1 статті 23 Закону передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідачем було особисто підписано заяву, що на цей час він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, а у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службу зайнятості, зобов’язується добровільно повернути зайво виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Підпунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове держане страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 1 Закону визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Таким чином, на момент звернення до Макіївського міського центру зайнятості, ОСОБА_2 мав статус суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. З реєстру виключений не був.

З огляду на викладене, відповідач у період перебування на обліку у Макіївському міському центру зайнятості відносився до категорії зайнятого населення.

Відповідач своєчасно не подав до Макіївського міського центру зайнятості відомості про те, що протягом перебування на обліку як безробітний він був зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності.

Внаслідок цього їй було безпідставно сплачено допомогу по безробіттю за період з 10 липня 2008 року по 28 серпня 2008 року та з 29 вересня 2008 року по 23 квітня 2009 року в сумі розміром 1412,65 грн.

Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз. 14 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку. Громадяни можуть зареєструватися в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, після закінчення шести місяців з дати зняття їх з обліку за умови, що вони повернули отримані кошти.

Сума незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 10 липня 2008 року по 28 серпня 2008 року та з 29 вересня 2008 року по 23 квітня 2009 року складає 1412,65 грн.

Як встановлено у судовому засіданні, у добровільному порядку незаконно отримана сума допомоги по безробіттю відповідачем повернута не була.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Макіївського міського центру зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1412,65 грн., - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Макіївського міського центру зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р №37179300901064, МФО 834016, ЄДРПОУ 13543682) незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі розміром 1412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 65 (шістдесят п’ять) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 23 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2011 року.

Суддя                                                                       Фещук А.В.