Постанова № 16035489, 21.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2011 р. Справа №2а-8754/09/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянув за участі представників сторін: від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 07.09.2010р.);

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність №42/10-0 від 04.10.2010р.)

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009392301/0 від 17.07.2009 року.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Кримпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009392301/0 від 17.07.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2106116,00грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року, у звязку із тим, що платником віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані (сплачені) у звязку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Крім того в акті перевірки зазначено, що протягом попередніх 12-ти місяців ТОВ «ЕТЦ в Парковом» мав обсяги оподатковуваних операцій у сумі 42 грн., що менше ніж сума заявленого бюджетного відшкодування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.07.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.11.2009 року у справі було призначено судово-економічну експертизу.

16.11.2010р. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим замінено відповідача у справі - Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим його правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до закону та в межах повноважень, а відтак підстави визнання їх протиправними та скасування відсутні. Відповідач вважає, що до закінчення будівництва і до визначення власника закінченого будівництва здійснити висновки про межі господарської діяльності позивача не можливо і таким чином позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у звязку з придбанням послуг по проектуванню та будівництву обєкту «Еколого-Туристичний центр в Парковом», як таких, що не відносяться до господарської діяльності платника податку. Також відповідачем зазначено, що ТОВ «ЕТЦ в Парковом» до податкового кредиту в травні 2009р. включені податкова накладна ТОВ «Фірма «Кримавіасервіс» №915 від 21.05.2009р. на суму 2000,00грн., у т.ч. ПДВ 333,33грн. на обслуговування пасажирів (приймання в аеропорту засновників підприємства). Відповідач вважає, що витрати з приймання в аеропорту засновників підприємства не відносяться до будівництва і не можуть приймати участь в розрахунку бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35003031, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.54, т.1).

Позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість (№350030301099), про що видане свідоцтво №100158196 від 16 червня 2007 року(а. с. 55, т.1).

Позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року (вх. №1973/38, а.с. 80-81, т.1), в якій в рядку 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» і в рядку 4 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» додатку 3 до податкової декларації «розрахунок суми бюджетного відшкодування» задеклароване значення 2106116,00 грн. Також, платник податку направив податковому органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму (а.с. 84, т.1).

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого у декларації з ПДВ за травень 2009 року у сумі 2106116,00 грн., за результатами перевірки складено акт №6494/23-4/ 35003031 від 14.07.2009 року (а.с. 3-28, т.1).

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закон №168), а саме, перевіркою встановлено, що ТОВ «Еколого-Туристичний центр в Парковом» не мало права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у декларації з ПДВ за травень 2009 року у сумі 2106116,00 грн. у звязку з тим, що платником віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані (сплачені) у звязку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Крім того, за наслідками перевірки значення податкового кредиту за травень зменшено на 13473298грн.

На підставі даного акту, відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0009392301/0 від 17.07.2009 року відповідно до якого позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 2106116грн., за декларацією за травень 2009р.

Висновками судово-бухгалтерської експертизи підтверджено сплату позивачем вартості товарів (робіт, послуг) на суму 12636695,95грн, в т. ч. ПДВ на суму 2106115,99 грн. за договорами, за якими виписані податкові накладні, включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2009р. та фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) на 12636695,95грн. (з ПДВ) в результаті придбання яких в квітні 2009р. нарахована сума ПДВ 2106115,99 грн.

Копії первинних бухгалтерських документів залучені до матеріалів справи.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пункт 1.8 ст. 1 Закону №168 встановлює значення терміну «бюджетне відшкодування», яким є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Висновками судово-бухгалтерської експертизи підтверджується, що сума ПДВ у розмірі 2106116,00грн., яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування у травні 2009р., повністю сплачена контрагентам у складі вартості товару у минулих податкових періодах.

Підпунктом 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону №168 встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4. Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

До матеріалів справи залучені копії податкових накладних, суми ПДВ по яких включені позивачем до складу податкового кредиту квітня 2009р. та брали участь при розрахунку суми бюджетного відшкодування у травні 2009р. Зазначені податкові накладні відповідають вимогами 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону №168.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п. 7.7 ст. 7 Закону №168.

Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо спорудження позивачем основних фондів не задля подальшого використання у господарській діяльності є необґрунтованими та позивач мав право на віднесення цих витрат до складу податкового кредиту звітного періоду та правомірно ці суми брали участь у розрахунку бюджетного відшкодування за травень 2009р. у звязку із наступним.

Відповідно до п.1.1. Статуту ТОВ “Еколого-туристичний центр в Парковом” учасником Товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю “РИССКО”. Відповідно до п.2.1. Статуту метою діяльності Товариства є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально економічних інтересів Учасників і членів трудового колективу Товариств(а.с.44,т.1).

Відповідно до заяви ТОВ «Рисско» від 17.09.2007р. адресованої на адресу директора ТОВ «Еколого туристичний центр в Парковом» останньому дозволено проводити проектування та будівництво обєкту «Еколого - туристичний центр» в смт Паркове на земельній ділянці ТОВ «Рисско»(а.с.179, т.1).

Земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво обєкту «Еколого - туристичний центр» в смт Паркове належить на праві оренди ТОВ «Рисско», що підтверджується копією договору оренди землі від 19.12.2003р. (а.с.193,201, т.1).

До матеріалів справи залучені копії дозволів на виконання будівельних робіт, видані позивачу Інспекцією ДАБК , а саме №891, № 339 від 19.03.2009р., №337 від 19.03.2009р., №338 від 19.03.2009р., № 1391 від 12.12.2008р., №54 від 08.12.2008р., № 452 від 25.07.2008р., №453 від 25.07.2008р., №454 від 25.07.2008р., №486 від 08.12.2008р., №487 від 09.06.2008р., №488 від 09.07.2008р.

Відповідно до частин 1,2 статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач мав право відповідно до вимог законодавства здійснювати відповідне будівництво. Крім того, суд звертає увагу сторін на той факт, що відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до повноважень відповідача не віднесено право здійснення контролю за дотриманням будівельного законодавства.

Пунктом 1.15. ст.1 Закону №168 встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р. (чинного в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Із наведеного випливає, що під господарською діяльністю законодавець розуміє будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу на отримання прибутку коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав жодних доказів того, що суми витрат на будівництво «Еколого - туристичного центру» в смт Паркове, в тому числі суми ПДВ, які включені до складу податкового кредиту та брали участь у розрахунку бюджетного відшкодування у травні 2009р., здійснені позивачем у звязку із придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання у господарській діяльності.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-14 від 16.07.1999р. визначено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку на підставі якого складаються усі види звітності.

В відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та упорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає господарську операцію як дію чи подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Основні засоби» визначає терміни та склад основних засобів таким чином: «Основні засоби матеріальні активи, які підприємство удержує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року).

З метою бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

основні засоби (земельні ділянки, капітальні затрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передаточні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прибори, інвентар (меблі), тварини, багаторічні насадження),

інші незвернені матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні незвернені матеріальні активи, тимчасові споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші незвернені матеріальні активи),

незавершені капітальні інвестиції.

Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р. під терміном основні засоби слід розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання в господарський діяльності платника податку в період, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких перевищує 1000 гривень та поступово зменшується у звязку із фізичним чи моральним зносом.

Відповідно до будівельних норм ДБН А.2.2-3-2004 від 20.01.2004р. №8 капітальні вкладення є затрати по створенню нових, розширенню, реконструкції та технічному переозброєнню обєктів основних засобів, а також їх придбання не залежно від джерела фінансування.

Капітальні вкладення і капітальне будівництво, мають своєю метою створення обєктів для здобуття в майбутньому економічних вигод від їх використання.

В бухгалтерському обліку капітальні витрати відповідно до «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань та господарських операцій підприємств та організацій» №291 від 30.11.1999р. відображуються на рахунку 15 (по Дебету рахунку 15 «капітальні інвестиції» відображується збільшення витрат на придбання чи створення матеріальних і нематеріальних активів, по Кредиту їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію і т.д.). На субрахунку 151 «Капітальне будівництво» відображуються витрати на будівництво, яке здійснюється як господарським, так і підрядним способом, для власних потреб підприємства.

З вищезазначених норм можна дійти висновку, що капітальні витрати є витратами по створенню нових, розширенню, реконструкції та технічному переобладнанню обєктів основних засобів, а також їх придбанню незалежно від джерел фінансування. Капітальні вкладення в капітальне будівництво мають своєю метою створення обєктів для здобуття в майбутньому економічних вигод від їх використання. Під будівництвом розуміється нове будівництво (для знов створених підприємств) та реконструкція діючих підприємств.

До складу податкового кредиту відносяться суми з придбання (будівництва) основних засобів незалежно від вводу їх в експлуатацію (п.п 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»). Необхідною умовою є тільки визнання витрат капітальними. Таке визнання у відповідності до положень бухгалтерського обліку покладається на субєкта господарювання і відображується ним при формуванні бухгалтерського рахунку 15 «капітальні інвестиції».

Проведеним експертним дослідженням підтверджується факт того, що заявлені до відшкодування суми ПДВ сплачені у звязку із спорудженням основних фондів.

Таким чином, на думку суду, податковий кредит за квітень 2009 року, на підставі якого визначена сума бюджетного відшкодування у травні 2009 року, нарахована позивачем обґрунтовано та відповідно до діючого законодавства України.

Посилання відповідача на податкову накладну №915 від 31.05.2009р. у сумі 2000грн. (в тому числі ПДВ 333,33грн.), яка на думку відповідача не мала включатися до податкового кредиту у травні 2009р., у звязку з тим, що не відноситься до господарській діяльності позивача, не приймається судом до уваги у звязку з тим, що суми ПДВ по вказаній податковій накладній не брали участь у розрахунку бюджетного відшкодування за травень 2009р., оскільки згідно вимог пп. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону №168, суми ПДВ які включені до складу податкового кредиту травня можуть бути заявлені до бюджетного відшкодування принаймні у червні 2009р.

Крім того, відповідно до податкової декларації з ПДВ за травень 2009р. податковий кредит позивача у травні склав 13473 298грн. Податкові зобовязання за цей же період - 0. Відтак сума ПДВ у розмірі 333,33грн., яка включена до складу податкового періоду травня 2009р., не впливає на розмір бюджетного відшкодування за цей період.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.02.2011 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 25.02.2011 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0009392301/0 від 17.07.2009р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом» (ідентифікаційний код 35003031) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2106116,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.