Постанова № 16035494, 19.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2011 р. Справа №2а-1128/11/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянув за участю представників сторін: від позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 25.02.2011р.), ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2011р.), ОСОБА_3 (довіреність від 17.01.2011р.),

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства агрофірми «Ескоріал»

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство агрофірма «Ескоріал» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сакської ОДПІ в АР Крим від 17.12.2010р. №0002771502/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 215737,00грн., у тому числі 179781грн. за основним платежем, 35956грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позов мотивовано необґрунтованістю висновків податкового органу стосовно складу основних фондів позивача, які підлягають умовному продажу, у зв’язку із анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.01.2011 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, з підстав викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, надали пояснення по суті справи.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином – судовою повісткою, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивач повинен був на підставі абз.19 п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснити умовний продаж основних фондів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов’язань з податку на додану вартість. У зв’язку із невизнанням позивачем такого умовного продажу, відповідачем самостійно визначено, на підставі додатка К 1/1 до Декларації на прибуток підприємства за 3 квартал 2010р., що балансова вартість основних фондів, які підлягають умовному продажу складає 898904грн., і таким чином нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 179781грн. і штрафні санкції за несвоєчасну його сплату у розмірі 35956грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 25145716, що підтверджується копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.57), та знаходиться на обліку у Сакській ОДПІ як платник податків.

27.10.2010р. посадовими особами Сакської ОДПІ складено акт №14 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ЗАТ агрофірми «Ескоріал», у зв’язку із відсутністю за поточні 12 календарних місяців оподатковуваних податком на додану вартість операцій. Відповідно до зазначеного акту датою анулювання реєстрації є 27.10.2010р.

06.12.2010р. посадовими особами Сакської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку визнання умовного продажу товарів по ЗАТ агрофірма «Ескоріал». За результатами перевірки складено акт №1905/15-02/25145716 від 06.12.2010р., у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.9.8 абз.19 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме невизнання умовного продажу основних фондів та заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 179781грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, та повинен встановити чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон).

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Проведена відповідачем перевірка, за результатами якої винесене спірне податкове повідомлення-рішення є позаплановою невиїзною, таким чином в результаті зазначеної перевірки не були досліджені первинні документи бухгалтерського обліку позивача. Висновок про вартість та склад запасів та основних фондів позивача зроблено відповідачем виключно на підставі даних відображених у додатку К 1/1 до Декларації на прибуток підприємства за 3 квартал 2010р., поданої позивачем у порядку звітності.

Згідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 акт перевірки це службовий документ, що є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Пунктом 1.7 зазначеного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об’єктивно і повною мірою з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, які підтверджують наявність вказаних фактів.

Однак акт перевірки №1905/15-02/25145716 від 06.12.2010р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить доказів із посиланням на первинні документи платника податку про основні фонди, відносно яких ним був нарахований кредит в минулих або поточному податкових періодах. Посилання на первинні документи у акті перевірки взагалі відсутні.

Враховуючи вид перевірки відповідач, в рамках її проведення, позбавлений можливості встановити обставини, які входять до предмету доказування із посилання на належні докази.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (тут і далі Закон №168 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.6. статті 1 Закону №168 встановлено, що податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону №168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Звичайні ціни відповідно до п. 1.18 Закону №168 розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайна ціна це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Відповідно до п.9.8 ст. 9 Закону №168 анулювання реєстрації відбувається якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Згідно п.9.8 абз.19 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визнання умовного продажу основних фондів здійснюється на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, тобто в даному випадку на 27.10.2010р., тоді як в додатку К 1/1 до Декларації на прибуток підприємства, на який посилається відповідач у акті перевірки, відображені дані за 3 квартал 2010р., тобто станом на 01.10.2010р. таким чином додаток К 1/1 до Декларації на прибуток підприємства не відображає фактичного стану облікових даних платника податків на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Крім того суд зазначає, що відповідно до вимог п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Таким чином первинним документом підтверджуючим податковий кредит є виключно податкова накладна. У зв’язку із тим, що при перевірці податкові накладні відповідачем не досліджувались, то в останнього нема підстав для висновку про те, що запаси та основні фонди, зазначені у додатку К 1/1 приймали участь при формуванні податкового кредиту позивача у попередніх податкових періодах. Так само вартісний показник запасів в додатку К 1/1 не є, а ні балансовою вартістю таких запасів, а ні показником звичайної ціни. Так суд дійшов висновку, що для визначення зобов’язання з податку на додану вартість додаток К 1/1 не є доказом ні в якому розумінні.

Частиною 2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження порушення позивачем вимог абз. 19 п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які ставляться до рішення суб’єкта владних повноважень ч.3 ст.2 КАС України, зокрема щодо його обґрунтованості.

Крім того, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що до повноважень суду не віднесено право на визначення податкових зобов’язань платникам податків та проведення у них перевірок щодо дотримання вимог податкового законодавства, а відтак суд позбавлений можливості самостійно здійснити перевірку та встановити чи дійсно віднесено позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв’язку із спорудженням основних фондів, балансова вартість яких зазначена у додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010р., а також чи існували такі основні фонди на момент анулювання позивача як платника податку на додану вартість. Також не відноситься до повноважень суду визначення вартості товарних залишків або основних фондів, стосовно яких позивачем був (якщо був) нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Відповідач не позбавлений можливості здійснити документальну перевірку позивача відповідно до вимог Податкового кодексу України та відповідно до вимог закону, у разі встановлення відповідного порушення, визначити позивачу грошові зобов’язання з цього податку.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, засновані на законі, а відтак підлягають задоволенню.

Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача судові витрати в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.04.2011 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України постанову у повному обсязі складено 25.04.2011 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0002771502/0 від 17.12.2010р. про визначення Закритому акціонерному товариству агрофірмі «Ескоріал» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 215737,00грн., у тому числі 179781грн. за основним платежем, 35956грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

           4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства агрофірма «Ескоріал» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Москаленко С.А.