Постанова № 16035485, 29.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2011 р.

(11:44)Справа №2а-2418/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С. Ю., при секретарі Устіновій І. В.,

за участю представника позивача Андрусенка С.А., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сакського міськрайонного центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення 9964,04 грн.

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про стягнення з ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в загальній сумі 9964,04 грн. Позовні вимоги, з посиланням на положення Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-Ш від 02.03.2000 р., Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 01.03.1991 р., Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., мотивовані тим, що на момент реєстрації і перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач не мав права на отримання статусу безробітного, оскільки відносився до категорії зайнятого населення. Таким чином, сплачене центром зайнятості забезпечення, в період реєстрації з 14.03.2006 р. по 30.11.2006 р. і з 17.11.2008 р. по 01.07.2009 р., було отримане ОСОБА_2 незаконно та відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» підлягає поверненню.

У судовому засіданні 29 квітня 2011 року представник позивача на позовних вимогах наполягав у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги у сумі 9964,04 грн.

Відповідач та представник відповідача позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 фактично був не зайнятим, так як підприємницьку діяльність не здійснював, ніде не працював, доходів не отримував, про те, що значиться фізичною особою-підприємцем не знав. Крім того, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.02.3009 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 В діях відповідача відсутнє умисне невиконання своїх обовязків та зловживання ними. До того ж позивачем не надано доказів завдання центру зайнятості шкоди в суму 9964,04 грн. та пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” N 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що Сакський міськрайонний центр зайнятості являється установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 являється республіканським органом виконавчої влади.

Сакський міськрайонний центр зайнятості, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, субєктом владних повноважень.

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, Сакський міськрайонний центр зайнятості, являючись субєктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Судом встановлено, що 21.03.2006 року відповідач звернувся до Сакського міськрайонного центру зайнятості з заявами про сприяння у працевлаштуванні, у яких зазначено, що він як підприємець не зареєстрований, на момент подачі заяви не працює (у тому числі по сумісництву), підтверджує факт відсутності у нього заробітної плати та інших доходів. Пенсію по інвалідності, за віком, на пільгових умовах, по догляду за інвалідом не отримує ( а. с. 5, 6).

Наказом Сакського міськрайонного центру зайнятості від 21.03.2006 року № НТ 060321 ОСОБА_2 було надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю, затверджено розпочати виплату допомоги по безробіттю ( а. с. 7).

З матеріалів справи також вбачається, що у зв'язку з працевлаштуванням відповідача було видано наказ від 01.12.2006 року № НТ 061201 про припинення виплати йому допомоги по безробіттю та зняття з обліку ( а. с. 8).

Розмір виплат за період з 21.03.2006 року по 30.11.2006 року склав 1457,70 грн., що підтверджується довідкою виплаченого забезпечення ОСОБА_2 від 28.03.2011 року ( а. с. 36).

Наказом Сакського міськрайонного центру зайнятості від 24.11.2008 року № НТ 081124 (а. с. 10), на підставі заяви відповідача (а. с. 9) останній було поновлено статус безробітного, розпочато виплату допомоги по безробіттю.

01.07.2009 року ОСОБА_2 було припинено виплату допомоги по безробіттю у звязку з відмовою останнього від другої пропозиції підходящої роботи та знято з обліку (наказ Сакського міськрайонного центру зайнятості від 01.07.2009 р. № НТ 090701).

Розмір виплат за період з 24.11.2008 року по 01.07.2009 року склав 8506,34 грн., що підтверджується довідкою виплаченого забезпечення ОСОБА_2 від 28.03.2011 року ( а. с. 37).

17.05.2010 року Сакським міськрайонним центром зайнятості у відповідності до наказу Мінпраці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62 “Про затвердження порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітними” та постановою КМ України від 26.09.2001 року № 1266 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням” та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 20-Т ( а. с. 11).

З акту № 20-Т від 17.05.2010 року вбачається, що у результаті розслідування встановлено, що згідно звірки з державним реєстратором (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.04.2010 р. № 5679413) ОСОБА_2 фактично є фізичної особою-підприємцем з 20.04.2000 р. З 14.03.2006 р. по 30.11.2006 р. та з 17.11.2008 р. по 30.06.2009 р. перебував на обліку як безробітний в Сакському МРЦЗ ( з/с а. с. 11).

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10.04.2010 року № 5679413 ( а. с. 12).

Листом за вих. від 07.05.2010 року № 1256 відповідач була повідомлена про відшкодування незаконно виплачених коштів у сумі 9964,04 грн. ( а. с. 14, 15).

Оскільки в добровільному порядку відповідачем зазначені кошти не повернуті, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 9964,04 грн. матеріального забезпечення по безробіттю, що було виплачене останній у період з 14.03.2006 р. по 30.11.2006 р. та з 17.11.2008 р. по 01.07.2009 р.

Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Так, згідно зі статтею 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, як то наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції тощо, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Право на забезпечення та соціальні послуги за даним Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних, а також особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності за умови сплати страховику страхових внесків.

Видами забезпечення є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, в тому числі:

працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;

громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”;

обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах тощо.

Безробітними, в свою чергу, визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Отже, з аналізу зазначеного вище вбачається, що особи які мають статус субєкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 16.03.2010 р. № К-19806/09, від 24.03.2011 року № К-34571/10 та № К-35441/10.

Посилання відповідача та його представника на те, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.02.3009 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, суд не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 755-IV від 15.05.2003р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон № 755), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (від 10.04.2010 року № 5679413) дата державної реєстрації фізичної особи підприємця ОСОБА_2 - 20.04.2000 р., станом на 10.04.2010 року відповідач перебуває в ЄДР як фізична особа-підприємець в стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.3 ст. 46 Закону № 755 фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Закону № 755 порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Матеріали справи свідчать проте, що відповідачем не було додержано всіх вимог передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо позбавлення статусу підприємця.

Окрім того, суд не погоджується з доводом відповідача з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки в момент виникнення спірних правовідносин була чинною редакція ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України від 01.09.2005 р., відповідно до якої позивач мав право звернутись до суду з вимогою про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю з відповідача протягом одного року, тобто до 17.05.2011 року.

Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом 25.02.2011 року, тобто протягом встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції до внесення змін Законом № 2453-VI) річного строку для звернення до адміністративного суду.

До того, матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався у липні 2010 року до Сакського міськрайонного суду АР Крим. За результатами розгляду позовної заяви, 19 листопада 2010 року було постановлено рішення про задоволення позовних вимог та з ОСОБА_2 на користь Сакського міськрайонного центру зайнятості було стягнуто 9964,04 грн. В той же час ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 18.01.2011 року рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19.11.2010 року було скасовано, а провадження по справі за позовом Сакського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди закрито, оскільки справа не підлягала до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, позивачем приймалися заходи для того, аби не пропустити строк звернення до суду та стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю з відповідача.

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що до теперішнього часу в добровільному порядку відповідачем зазначені кошти не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 9964,04 грн.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 29.04.2011 року.

У повному обсязі постанова виготовлена 04.05.2011 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158-161, п.1 ч.2 ст.162, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (адреса мешкання: АДРЕСА_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_2) на користь Сакського міськрайонного центру зайнятості (96500, АР Крим, м. Саки, Новоселівське шосе, 3, п/р 37176001000524 УДК в АР Крим, м. Сімферополь, ЗКПО 20708681, МФО 824026) 9964,04 грн. матеріального забезпечення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.