Постанова № 16035484, 26.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2011 р. о 16:32 Справа №2а-3885/09/4/0170 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін: від позивача - Стиранка І.Є.; від відповідача - Кирюхіна Я.М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Закрите акціонерне товариство "Санаторій "Слава" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2009 року № 0006932301/1 повністю та податкового повідомлення-рішення від 18.02.2009 року №0001931701/1 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3230,67 грн. за основним платежем та 6462,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позов мотивовано помилковістю висновків позивача, покладених в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень. Так, за результатами перевірки виявлено порушення приписів Закону України "Про податок на додану вартість" щодо дати включення до складу податкового зобов'язання сум податку, при здійсненні господарських операцій за договорами про спільну участь у будівництві нежитлових приміщень. Позивач вважає, що вказані господарські операції оподатковуються за правилами, встановленими для договорів доручення. Також позивач вважає неправомірним покладення на нього функцій податкового агенту при здійснення операцій з фізичними особами - підприємцями.

Ухвалами суду від 06.04.2009 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду. Ухвалами суду від 11.06.2009 року за клопотанням позивача призначена по справі судово-економічна експертиза, зупинено провадження у справі.

16.02.2011 року на адресу суду надійшли матеріали справи із експертним висновком, ухвалою суду від 16.02.2011 року провадження у справі поновлено.

Під час судового розгляду справи надав заяву про зменшення позовних вимог - просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2009 року № 0006932301/1 повністю; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2009 року №0001931701/1 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3153,60 за основним платежем та 6307,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В судовому засіданні представник позивача уточнені (зменшені) позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся здійснював реконструкцію спальних корпусів санаторію за рахунок коштів, отриманих від фізичних і юридичних осіб на підставі договорів про участь у будівництві. Представник відповідача зазначив, що позивач не задекларував суми податкового зобов'язання по "першій події" - в податковий період, коли гроші було фактично отримано. Стосовно донарахування сум податку з доходів фізичних осіб у тій частині, що оскаржується, представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки не було надано документів (свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб - підприємців, свідоцтва про сплату єдиного податку, тощо), які б підтверджували, що позивач виплатив кошти саме суб'єктам господарювання.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Санаторій "Слава" (ідентифікаційний код 02650854) зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконкомом Алуштинської міської ради 17.12.2004 року, зареєстровано у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Алушта АР Крим.

Посадовими особами ДПІ в м. Алушта АР Крим проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами перевірки складено акт від 26.11.2008 року №1481/23/02650854.

Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168, тут і далі нормативно-правові акти у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), що призвело до завищення на 73721,00 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2008 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду по рядку 26 декларації за червень 2008 року на 4282682,00 грн. Також встановлено порушення вимог Закону України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон №889).

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: від 11.12.2008 року № 0006932301/0 про зменшення позивачу суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 73721,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.12.2008 року №0001931701/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3439,69 грн. за основним платежем та 6307,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги платника податку - без задоволення, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 року № 0006932301/1 та від 18.02.2009 року №0001931701/1.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся, платник податків отримував на рахунок у банку та у касу від юридичної особи та фізичних осіб грошові кошти у якості оплати за нежитлові приміщення обєкту будівництва будівлі корпусів №№ 9, 10, відповідно до укладених договорів про участь у будівництві нежитлового приміщення.

Відповідачем операції з будівництва ЗАТ "Санаторій "Слава" нежитлових приміщень відповідно до зазначених договорів про участь у будівництві нежитлових приміщень віднесені до операцій з поставки послуг і тому оподатковані податком на додану вартість на загальних підставах за ставкою 20 відсотків. Тобто, відповідачем вказані договори віднесені до таких, якими передбачено передачу прав власності на нежитлові приміщення, що будуються, а такі операції, відповідно до п. 1.4 Закону №168 підпадають під визначення поставки товарів, та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону.

При цьому базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначено у загальновстановленому порядку відповідно до норм п. 4.1 ст. 4 Закону №168, тобто виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Відповідно до норм пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, за даними акту перевірки, позивач повинен був утримувати та вносити до бюджету податок на додану вартість (шляхом декларування податкових зобовязань), що отриманий ним у звітному (податковому) періоді у складі коштів, що надійшли за зазначеними договорами. На підставі вказаного, грошові кошти, що надходили у межах договорів про участь у будівництві нежитлових приміщень, були включені до бази оподаткування податком на додану вартість у відповідності з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що договори про участь у будівництві нежитлового приміщення, укладені позивачем із юридичними і фізичними особами (а.с. 97-306, т. 2) містять такі умови. Предмет договору полягає у наступному: "пп. 2.1 - на підставі цього договору Сторона-1 (ЗАТ „Санаторій „Слава”) своїми силами і засобами, із залученням грошових коштів Сторони-2 здійснює будівництво нежитлових будівель загальною площею 13491,42 кв. м (далі обєкт будівництва). Після введення в експлуатацію обєкту Сторона-1 передає Стороні-2 профінансоване не житлове приміщення (далі об'єкт фінансування) (номер, загальна площа, поверх розміщення кожного приміщення визначені у кожному договорі окремо), збудоване Стороною-1 згідно із проектом "Реконструкція санаторію "Слава", спальні корпуси №№ 9, 10 в м. Алушта", з урахуванням комплексу робіт, передбачених технічними характеристиками нежитлових приміщень, а Сторона-2 забезпечує фінансування будівництва Обєкту фінансування та приймає його у свою власність відповідно до умов цього Договору.

Сторона-1 за договором (позивач) зобовязується збудувати обєкт будівництва і передати у власність обєкт фінансування (пп. 4.1.1 договору), інформувати Сторону-2 про хід будівництва обєкту (пп. 4.1.5 договору), передати обєкт фінансування у власність Стороні-2 у строк 30 (тридцять) календарних днів після введення обєкту будівництва в експлуатацію відповідно до умов передачі обєкту фінансування у власність Стороні-2, визначених цим Договором (п.п. 4.1.7 договору), здійснити за дорученням Сторони-2 за рахунок Сторони-2 оформлення права власності на переданий Стороні-2 обєкт фінансування (п.п. 4.1.10 договору).

Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами та організаціями регламентуються ст. 67 Господарського кодексу України, де вказано, що "відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України". Підставами виникнення господарських зобовязань, відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України є також інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Також згідно ст. 6 Цивільного кодексу України: "сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.", а відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільним законодавством не передбачений такий вид договору як договір про участь у будівництві нежитлового приміщення, або про дольову участь у будівництві нежитлової будівлі, але можливість укладення такого типу договорів передбачена Законом України від 18.09.1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність". Такий договір також передбачений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, як підстава для реєстрації права власності із видачею свідоцтва про право власності на обєкти нерухомого майна, з

Регулювання правових відносин стосовно права власності на результат інвестицій здійснюється згідно загальних правил цивільного законодавства України. Так, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо), згідно ст. 331 Цивільного кодексу України, виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Позивач, згідно умов наданих договорів про участь у будівництві нежитлового приміщення, або про дольову участь у будівництві нежитлової будівлі ні на одному з етапів реалізації договору не реєструє своє право власності на приміщення апартаментів, тобто не стає власником обєкта нерухомого майна, що профінансоване інвестором та передається Стороні-2. Таким чином, за результатами укладених договорів позивач передає не право власності на обєкт, а результати виконаного доручення у вигляді матеріалізованого обєкта та сукупності майнових прав, які дозволяють інвестору вимагати оформлення свого права власності на обєкт, як і передбачено договором у пп. 4.1.1, 4.1.7, 4.1.10, 4.2.2, 4.2.7. Інвестор є власником обєкта інвестування у розмірі вкладених ним у обєкт коштів, у тому числі і до моменту оформлення правовстановлюючих документів на готовий обєкт.

Тому при визначенні порядку оподаткування операцій за такими договорами слід виходити з суті врегульованих ними відносин.

Згідно укладених договорів ЗАТ "Санаторій "Слава" прийняв на себе за дорученням та за рахунок інвесторів - ТОВ "Капітальні інвестиції" та фізичних осіб зобовязання з виконання визначених договорами юридичних та фактичних дій, функцій генерального замовника будівництва та уклав договір на будівництво обєктів нерухомого майна корпусів №№ 9, 10 із підрядною організацією ТОВ "Ербек", що відповідає умовам договору доручення, передбаченого главою 68 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія у межах якої є чинним виключне право повіреного.

При цьому повірений зобовязаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у звязку з виконанням доручення (ст. 1006 Цивільного кодексу України), а довіритель зобовязаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, повязані з виконанням доручення; негайно прийняти від повіреного все одержане ним у звязку з виконанням доручення (ст. 1007 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи, що перехід грошових коштів від інвесторів до ЗАТ "Санаторій "Слава" та майна від ЗАТ "Санаторій "Слава" до фізичних та юридичних осіб здійснюється за договорами, що відповідають вимогам, передбаченим договором доручення, та за своїми функціями згідно цих договорів ЗАТ "Санаторій "Слава" фактично виконує функції повіреного, відповідно право власності на майно до ЗАТ "Санаторій "Слава" (Сторони 1 за договорами) не переходить.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Господарські операції оформлюються первинними документами та відображаються у бухгалтерському обліку так, як вони передбачені у договорі.

Від того, з елементами яких договорів оформлені договори про участь у будівництві договорів підряду чи договорів доручення - залежить бухгалтерський та податковий облік.

При оформленні операцій по договору про фінансування будівництва, у якому вказано, що здійснюється участь (пайова участь) у будівництві стороною, не уповноваженою самостійно виконувати будівельні роботи, ведення бухгалтерського обліку у уповноваженої сторони (забудовника) здійснюється відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 "Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування", відповідно до якої "кошти, які забудовник отримав від пайовика для пайової участі в будівництві об'єкта, відображаються за дебетом рахунків обліку грошових коштів, запасів і кредитом рахунку 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" із внесенням до аналітичного обліку відомостей про пайовика і об'єкт будівництва. Після оформлення документів про право власності пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта й приймально-передавального акта забудовник на відповідну вартість дебетує рахунок 48 у кореспонденції з рахунком 15.

Передані забудовнику кошти для пайової участі в будівництві об'єкта пайовик відображає за кредитом рахунків обліку грошових коштів, запасів у кореспонденції з рахунком 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Після одержання оформлених документів про право власності й приймально-передавального акта пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта кредитується рахунок 37 у кореспонденції з рахунком 15.

Зарахування на баланс власної частки збудованого об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" та кредитом рахунку 15. Якщо власна частка збудованого об'єкта (квартири, нежитлові приміщення) призначені пайовиком для продажу, то їх зарахування на баланс пайовика відображається за дебетом рахунку 28 "Товари" та кредитом рахунку 15.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень (інвентарними об'єктами).

Перерахування підрядним організаціям грошових коштів (як отриманих від інакших інвесторів, так і власних) замовник відображає у збільшення дебіторської заборгованості по наданим авансам.

Договори про участь у будівництві нежитлового приміщення не передбачають передачу ЗАТ "Санаторій "Слава" права власності на товар, оскільки умовами договорів передбачено, що Сторона-2 реєструє право власності на обєкт після введення його у експлуатацію за собою, відповідно немає переходу права власності від Санаторію тому що він його не отримує у встановленому для нерухомості порядку. Тому, по своїй правовій суті договори, що укладені позивач є змішаними договорами, що дозволяється цивільним та господарським законодавством України з елементами договору доручення.

База оподаткування з податку на додану вартість у випадку укладання договорів з елементами договору доручення визначається відповідно п. 4.7. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", де вказано, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Таким чином, доводи податкового органу, покладені в основу висновку про заниження суми податкових зобов'язань і завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року у розмірі 73721,00 грн., не є нормативно і документально обґрунтованими. Тому вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2009 року № 0006932301/1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Досліджуючи правомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у податковому повідомленні-рішенні від 18.02.2009 року №0001931701/1 на суму 3230,67 грн., суд встановив таке.

За даними акту перевірки позивач виплатив дохід таким фізичним особам:

ОСОБА_3 виплачено за товар кошти у розмірі 159,00 грн. за платіжними дорученнями від 27.06.2007 року та від 04.07.2007 року;

ОСОБА_4 за надані послуги виплачено 620,00 грн. за платіжними дорученнями №736 від 30.07.2007 року, №873 від 30.08.2007 року; №1107 від 06.11.2007 року, №34 від 14.01.2008 року, №517 від 30.05.2008 року;

ОСОБА_5 виплачений дохід за товар у розмірі 12420,00 грн. відповідно до платіжних доручень №872 від 29.08.2007 року та №1167 від 04.12.2007 року;

ОСОБА_6 виплачений дохід за надані послуги у розмірі 7825,00 грн. за платіжними дорученнями №877 від 30.08.2007 року, №991 від 03.10.2007 року, №1088 від 05.11.2007 року, №1163 від 30.11.2007 року, №1244 від 26.12.2007 року, №75 від 29.01.2008 року, №182 від 05.03.2008 року та №429 від 07.05.2008 року.

З вказаної суми податковим органом обчислено суму заниження податкового зобов'язання (3153,60 грн.) із застосування ставки податку 15% (21024,00 грн. х 15%).

Відповідно до пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону №889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону №889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 2.1 ст. 2 цього Закону встановлено, що платниками податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №889 об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону №889 оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства (чинного на час виникнення спірних відносин) належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча у відповідності з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", окрім фіксованого податку.

Особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу. Аналогічні правова позиція міститься у листі Державної податкової адміністрації України від 23.11.2009 року N 12004/6/17-0716 "Щодо оподаткування доходів суб'єктів підприємницької діяльності, виплачуваних за виконання господарських договорів з юридичними особами".

Судом встановлено, що документи стосовно відносин позивача із ОСОБА_3 (а.с. 53, 54 т. 2), ОСОБА_4 (а.с. 55-61, т. 2), ОСОБА_5 (а.с. 62, 63, т. 2) ОСОБА_6 (а.с. 64-80, т. 2) (платіжні доручення, договори, рахунки) містять дані про наявність у вказаних осіб статусу суб'єктів господарювання (фізичних осіб - підприємців), з чого суд робить висновок, що зазначені господарські операції вказані фізичні особи провадили в межах своєї підприємницької діяльності, позивач був обізнаний про наявність у них відповідного правового статусу.

Вказані обставини підтверджені також висновком проведеного у справі експертного дослідження, відповідачем у встановленому порядку не спростовані, судом не встановлено доказів, що можуть поставити висновки експертизи під сумнів у цій частині.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 26.05.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 31.05.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 18.02.2009 року № 0006932301/1 про зменшення Закритому акціонерному товариству "Санаторій "Слава" (ідентифікаційний код 02650854) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 73721,00 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 18.02.2009 року № 0001931701/1 в частині визначення Закритому акціонерному товариству "Санаторій "Слава" (ідентифікаційний код 02650854) суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3153,60 грн. за основним платежем та 6307,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.