Постанова № 1602580, 30.01.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2496/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2007 року                                                                                                  м.Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - СпірідоноваМ.О.

Суддів: Данилової М.В., Перцової Т.С.

за участю секретаря - Свіргун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов Державної податкової інспекції в Київському районі м.Харкова до

1 .Приватної фірми «Росток» м.Харків

2.Приватного підприємства комерційної фірми «Дімон і Ко» м.Харків

про визнання недійсним господарського зобов'язання ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до  ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і Ко» в якому просить суд  визнати недійсним господарське зобов’язання ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і Ко» яке виникло на підставі правочину, укладеного згідно договорів на надання послуг на загальну суму 3529731,23 грн. та застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що укладено з метою суперечною інтересам держави та суспільства - стягнути з відповідачів в доход держави все отримане ними по зобов'язанню.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсним угоди про надання послуг ві 01.10.2005 року № 35-1 та від 01.01.2006 року № 42-6 та додаткову угоду від 01.07.2006 року № 1 укладені між ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і Ко» на підставі ст. 215 ЦК України; визнати фіктивними договори про надання послуг від 01.10.2005 року № 35-1 та від 01.01.2006 року № 42-6 та додаткову угоду від 01.07.2006 року № 1 укладені між ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і Ко» на підставі ст. 234 ЦК України; визнати недійсним господарське зобов’язання ПФ «Росток» та ППКФ «Дімон і Ко», які  виникли на підставі угоди про надання послуг від 01.10.2005 року № 35-1 та від 01.01.2006 року № 42-6 та додаткової угоди від 01.07.2006 року № 1 як такі, що суперечать інтересам та суспільства відповідно до ст. 207 ГК України.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на договори про надання послуг № 35-1 від 01.10.2005 року, № 42-6 від 01.01.2006 року та додаткову угоду від 01.07.2006 року укладені між відповідачами відповідно яких ППКФ «Дімон і Ко» прийняв на себе виконання комплексу робіт пов'язаних з фасуванням, навантаженням, розвантаженням цементу ПФ «Росток» та на виконання яких ПФ «Росток» прийняті зазначені послуги на підставі залучених до матеріалів справи актів виконаних робіт. Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що за результатами проведення виїзної планової перевірки ПФ «Росток» актом перевірки № 2844/235/30289322 встановлено, що сума проведених між відповідачами операцій склала 3529731,23 грн., ПФ «Росток» не провів розрахунків за надані послуги, і по даті актів виконаних робіт відносив суми витрат по них до складу валових витрат та відображав у складі витрат в Деклараціях з податку на прибуток. ДПІ зазначає, що під час проведення планової перевірки ПФ «Росток» вчинено опитування начальника цементного складу ПФ «Росток», який повідомив, що розвантаження вагоні здійснює особисто він разом із вантажником за допомогою камерного насосу. Крім того позивач зазначає, що під час проведення планової перевірки для підтвердження взаємовідносин з ППКФ «Дімон і Ко» направив лист ввід 22.06.07 вих. № 2335/10/35-013 та отримав відповідь ППКФ «Дімон і Ко» про не укладення та не виконання договорів з ПФ «Росток», отже господарські зобов'язання, що виникли з договорів порушують публічний порядок і збільшення валових витрат обігу та виробництва за таким зобов'язанням суперечить інтересам Держави і суспільства, а господарське зобов'язання між відповідачами є фіктивним право чином.

У судовому засіданні позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перший відповідач у запереченнях на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на невідповідність висновків та доводів ДПІ дійсним обставинам справи, невідповідність дій позивача ч. 1 ст. 19 Конституції України. Перший відповідач зазначає, що угоди фактично укладені та були реально виконані, оскільки підприємство дійсно отримало певний обсяг послуг пов'язаних з фасуванням, навантаженням та розвантаженням цементу про що зокрема свідчать акти виконаних робіт, мети на укладання угод, що протиречать інтересам Держави і суспільства відповідач жодним чином не мав. Перший відповідач заважує, що підстав для визнання господарського зобов'язання встановлених ст. ст. 207, 208 ГК України не існує, при цьому станом на момент звернення позивача з даним позовом минули строки, визначені ст.. 250 ГК України.

Другий відповідач у судове засідання з’явився та з позовом не погодився .

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав

Відповідно акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 27.06.2007 року № 2844/235/30289322 про результати виїзної планової перевірки Приватної фірми «Росток» позивачем у термін з 31.05.2007 року по 20.06.2007 року на підприємстві ПФ «Росток» проводилася виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2006р.

Зазначена обставина засвідчена актом № 2844/235/30289322, що міститься у матеріалах справи та п. 2.1. якого містить строк проведення перевірки.

Вступною частиною зазначеного акту (п.1.) встановлено, що на підставі ч. 1 ст. 11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», направлення № 914 від 31.05.07, виданого позивачем планова перевірка ПФ «Росток» відповідно до затвердженого Плану-графіку проведення документальних перевірок на IIквартал 2007 року .

В ході проведення виїзної планової перевірки встановлено, що між ППКФ «Дімон і Ко» та ПФ «Росток» були укладені договори про надання послуг № 35-1 від 01.10.2005 року, № 42-6 від 01.01.2006 року та додаткову угоду від 01.07.2006 року, згідно актів виконаних робіт до яких всього від ППКФ «Дімон і Ко» отримано послуг з фасування, навантаження, розвантаження цементу ПФ «Росток» на загальну суму 3529731,23 грн. Зазначені обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями договорів, додаткової угоди та актів виконаних робіт.

Під час  проведення перевірки було опитано начальника цементного складу ПФ «Росток» Дружинина Д.Ю., який у поясненнях від 13.06.2007 року, які містяться в матеріалах справи, повідомив, що працює на ПФ «Росток» з моменту утворення фірми та що розвантаження вагонів у силосні банки здійснює особисто він разом з вантажником, фасування цементу із силосної банки проводить також безпосередньо він разом із вантажником за допомогою камерного насосу, фасовані мішки з цементом навантажуються в машини за допомогою транспортера, на якому при навантаженні працює особисто він разом з вантажником. Зазначене пояснення було відібрано ст. о/у СО ОВС УПМ ДПА у Харківській області Купченко В.В.

Суд зазначає, що порядок здійснення органами державної податкової служби України планових та позапланових перевірок встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» стаття 11-1 пункт 14 якого містить заборону участі працівників податкової міліції у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами ДПС, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Матеріалами справи встановлено, що планова виїзна перевірка ПФ «Росток» проводилася посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Харкова та посадовою особою ДПА у Харківській області на підставі направлення № 914 від 31.05.07, виданого позивачем та відповідно до затвердженого Плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на IIквартал 2007 року.

Згідно Постанови про порушення кримінальної справи від 30.09.07р., що міститься у матеріалах даної справи - кримінальна справа була порушена СВ управління податкової міліції лише 30.09.2007 року, а не до проведення планової виїзної перевірки ПФ «Росток». При цьому згідно залученого позивачем до матеріалів справи пояснення начальника цементного складу від 19.06.07р., останнє відібрано працівником УПМ ДПА в Харківській області, що у проведенні планової перевірки ПФ «Росток», здійсненої на підставі направлення № 914 від 31.05.07 року, виданого позивачем - участі не приймав та про участь якого у жодному документі не йдеться. Крім того матеріалами справи встановлено, що пояснення начальника цементного цеху від 19.06.07р. було відібрано за два з половиною місяця до порушення кримінальної справи. При цьому відповідно до наявної у матеріалах справи Постанови Дзержинського районного Суду м. Харкова від 28.09.2007 року, що набула законної сили зазначена Постанова про порушення кримінальної справи від 30.09.2007р. скасована, у порушенні кримінальної справи відмовлено.

В силу ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене суд у відповідності до вимог ст. 70 КАС України не бере до уваги докази одержані з порушенням закону, а тому доводи позивача з посиланням на результати опитування начальника цементного складу ПФ «Росток» суд не бере до уваги..

З тих же підстав суд не може погодитися з доводами позивача, що під час проведення перевірки для підтвердження взаємовідносин з ПФ «Росток» на адресу ППКФ «Дімон і Ко» позивачем був направлений запит від 22.06.2007 року № 2335/10/35-013 на який отримана відповідь про відсутність господарських правовідносин з ПФ «Росток», оскільки такі доводи суперечать дійсним обставинам справи, встановленим її матеріалами, а саме пункту 2.1. акту позивача від 27.06.2007 року № 2844/235/30289322 про результати виїзної планової перевірки ПФ «Росток» згідно з яким планова перевірка ПФ «Росток» проводилася позивачем у термін з 31.05.2007 по 20.06.2007р. Отже запит податкового органу, текст якого у матеріалах справи відсутній - був направлений після фактичного закінчення термінів планової перевірки ПФ «Росток» та поза межами строків її проведення, що суперечить приписам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Крім того з відповіді ППКФ «Дімон і Ко» вбачається, що остання надана не, як то стверджує позивач - на його запит, а на ім'я керівника УБВДОЗШ ДПА у Харківській області, що участі у проведенні планової виїзної перевірки ПФ «Росток» не приймав, лист ППКФ «Дімон і Ко» не містить таких обов'язкових реквізитів, як: дата надання, вихідного номеру, відмітки про дату його прийняття, вхідного номеру, особи, що його отримала.

Виходячи з положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу, також якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суда для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судом було запропоновано позивачу надати інші доводи в обґрунтування позовних вимог та доказів на їх обґрунтування податковим органом не надано.

Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не доведені обставини в підтвердження того, що, укладаючи договори № 35-1 від 01.10.2005 року, № 42-6 від 01.01.2006 року та додаткову угоду від 01.07.2006 року з яких виникло господарське зобов'язання, перший відповідач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно частини 1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції /спеціальної правосуб'єктності/, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім цього суд зазначає, що положення ст. 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 Цивільного Кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За змістом статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що оскаржувані позивачем договори № 35-1 від 01.10.2005р., № 42-6 від 01.01.2006р., додаткова угода від 01.07.2006р. з яких виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

У відповідності до постанови Дзержинського районного Суду м. Харкова від 28.09.2007р., що набула законної сили та міститься у матеріалах справи Постанова про порушення кримінальної справи від 30.09.07р. скасована, у порушенні кримінальної справи за ухилення від сплати податків за ст. 212 ч. З КК України, відносно директора ПФ «Росток» - відмовлено.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що позивачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими ч. 1 ст. 207 ГК України та ст. 234 ЦК України пов'язує недійсність господарського зобов'язання, не доказано умисел чи вину посадових осіб в ухиленні від сплати податків, не надано доказів наявності такого ухилення.

Крім цього суд  зазначає , що  органи державної податкової служби, згідно ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Виходячи з аналізу зазначеної вище положення суд приходить до висновку, що податкова інспекція має право звернутись до суду з позовом про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а не з позовом про визнання угоди недійсною без застосування відповідних наслідків встановлених законом.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ДПІ у Київському районі м. Харкова, як таких, що не підтверджені належними доказами у адміністративній справі, належним чином не обґрунтовані.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Київському районі м.Харкова до Приватної фірми «Росток», Приватного підприємства комерційної фірми «Дімон і Ко» про визнання недійсним господарського зобов'язання - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена 01.02.2008 року.

Головуючий

Судді

Спірідонов М.О.

Данилова М.В.

Перцова Т.С.