Рішення № 16023526, 30.05.2011, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 2-434/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2011 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді-Ярошенко Т.О.

при секретарі-Шаміладзе В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка справу за позовом

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” про визнання договорів недійсними та зобовязання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір та договір іпотеки від 16.10.2007 року з часу їх укладення та виключити з державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис № 5849413 від 16.10.2007 року про державну реєстрацію договору іпотеки від 16.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем укладений кредитний договір на придбання будинку, відповідно до якого йому надано кредит у розмірі 90800 доларів США з терміном повернення 15.10.2027 року зі сплатою 11,04% річних, з щомісячним поверненням суми кредиту в розмірі 909,13 доларів США, однак, вважає, що банк при укладенні кредитного договору порушив вимоги чинного законодавства, відповідно до якого повинен був мати ліцензію на право вчинення операцій з валютними цінностями, а банківська ліцензія № 22 від 29.07. 2009 року видана відповідачу НБУ не є достатніми для валютного кредитування та використання валюти як засобу платежу. Недійсність основного зобовязання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а саме договору іпотеки.

Позивач до судового засідання не зявився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відому не поставив.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив, що в даному випадку відповідач мав би отримати індивідуальну ліцензію на такий вид діяльності як кредитування в іноземній валюті. Вважає, що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки банком не були дотримані норми ст. 203, ст. 215 ЦПК України.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги не визнають в повному обсязі та просять відмовити в задоволенні позову.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що дійсно 16.10.2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»в особі Сумської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк»укладено кредитний договір № SUOWGK00000011, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 90 800 доларів США, з яких 73000 доларів США на придбання будинку та 17800 на сплату страхових платежів на строк з 16.10.2007 року по 15.10.2027 року включно зі сплатою 11, 04 % річних ( а.с.10-13).

Прибутково-видатковим касовим ордером № 1 від 17.10.2007 року підтверджено отримання ОСОБА_1 готівкових коштів у розмірі 73000 доларів США ( а.с.16).

Вказаним кредитним договором ОСОБА_1 зобовязано щомісяця в період з 15 по 20 число сплачувати банку кошти (щомісячний платіж) в іноземній валюті у сумі 909, 13 доларів США та 0,92% за місяць за користування кредитом.

16.10.2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»в особі керуючої Охтирським відділенням Сумської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» Бондаренко Ольгою Миколаївною укладено договір іпотеки за яким позивач в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором надав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок в АДРЕСА_1, загальною площею 208, 9 кв.м., житлова площа 112, 2 кв.м. на земельній ділянці з господарчими спорудами ( а.с.14-15).

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 04.12.2001 року Національний банк України видав ЗАТ КБ «Приватбанк»банківську ліцензію №22 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(а.с.31). На підставі цієї ліцензії 29.07.2003 року Національний банк України видав відповідачу дозвіл № 22-2 на право здійснення операцій, у тому числі й на операції з валютними цінностями ( а.с.32,33).

Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання кредитного договору удаваним.

На підставі ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 47 ч.2 п.1 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк , крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: операції з валютними цінностями.

Згідно з абзацом 2 п.п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати такі операції: операції з валютними цінностями.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№ 15-93 від 19.02.1993 року на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення фінансових операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до листа Національного банку України від 07.12.2009 року № 13-210/787122612 вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Тобто, виходячи із зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобовязань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Посилання ОСОБА_1 на те, що кредитний договір укладений в іноземній валюті є удаваним, оскільки іноземна валюта є незаконним засобом платежу на території України, не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, так як банк має ліцензію та відповідний письмовий дозвіл, а тому може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта.

Твердження позивача з приводу того, що умови кредитного договору порушують його права, так як через значне підвищення курсу долара США до гривні він в даний час змушений сплачувати значно більшу суму по погашенню кредиту в гривні, ніж фактично отриману від банку, а також він несе ризик позбавлення його права власності на належне йому нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки є безпідставними. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи при укладенні кредитного договору сторони дійшли взаємної згоди щодо умов договору, в тому числі і у виборі валюти кредиту, про що свідчать їх підписи у п. 8.1 та 8.2 вказаного кредитного договору, а тому підписуючи кредитний договір та договір іпотеки ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами даних договорів та з так ми їх можливими наслідками, з якими фактично погодився.

Крім того, причини падіння курсу гривні не могли бути передбаченими банком при всій його обачності, оскільки, ці причини не залежать від його волі, а пов`язані з об`єктивними змінами ситуації на валютному ринку та обумовлені світовою фінансовою кризою.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку доводи позивача, викладені в позові не заслуговують на увагу, так як банк має ліцензію та відповідний письмовий дозвіл, а тому може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” про визнання договорів недійсними та зобовязання до вчинення певних дій відмовити за необґрунтованістю вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1649 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяТ.О. Ярошенко