Рішення № 16018441, 01.06.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-186/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 квітня 2011 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,

при секретарі Кійченко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення суми вкладу, прострочених відсотків та пені, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен банк Аваль»про стягнення сум вкладу, прострочених відсотків та пені в загальній сумі 161912,80 доларів США. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27.01.2007 року він уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№20/02-02/7 на підставі якого передав банку 64600 доларів США терміном на 12 місяців, під відсоткову ставку 25% річних. 14 червня 2007 року він зняв з вкладного рахунку 1500 доларів США, а 5 лютого 2008 року зробив додатковий внесок на вказаний вкладний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 15900 доларів США. Договір було пролонговано до 27.01.09р., про що банком поставлена відмітка на договорі з відтиском печатки та підписом керуючої відділенням Толмачової Л.М. Згідно умов договору відповідач зобовязувався нараховувати і сплачувати відсотки по вкладу у строки та в розмірах, які передбачені умовами договору. Станом на 1 січня 2011 року банк повинен нарахувати відсотки за договором за лютий грудень 2008 року, 2009 рік та 2010 рік. Заборгованість відповідача за відсотками станом на 1 січня 2011 року склала 57237,80 доларів США. 20 березня 2009 року він звернувся до відповідача зі зверненням про повернення сум вкладу та прострочених відсотків, але банк відмовився повертати йому кошти. В звязку з цим позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив також стягнути з відповідача передбачену договором пеню за прострочення повернення вкладу в сумі 25675 доларів США.

Під час судового розгляду справи, 25 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 79000 доларів США депозитного вкладу, 35429,13 доларів США прострочених відсотків, пеню в сумі 28005,50 доларів США та судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та стягнути на його користь понесені судові витрати. Суду пояснив, що договір банківського вкладу він укладав у кабінеті начальника Миргородського відділення банку Толмачової Л.М., де підписав договір в двох екземплярах, передав кошти та отримав від неї прибутковий касовий ордер. При цьому в нього не було сумніву в законності вчинюваних дій та наявності у представника банку необхідного обсягу повноважень. Відсоткова ставка була йому запропонована Толмачовою Л.М. і він погодився на запропоновані умови. Коли строк дії договору закінчився він звертався до начальника Миргородського відділення банку з питань повернення вкладу, а коли вона зникла, 20 березня 2009 року він звернувся до Полтавської обласної дирекції відповідача з вимогою про повернення вкладу та відсотків, але йому в цьому було відмовлено, тому він звернувся до суду.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав відповідності укладеного договору вимогам Цивільного кодексу України, наявності у начальника Миргородського відділення банку Толмачової Л.М. достатнього обсягу повноважень для укладення договорів та прийняття коштів від позивача, того, що відповідач, відмовляючи у поверненні вкладу визнав факт підписання договору Толмачовою Л.М. від імені банку, та того, що вкладник не повинен контролювати виконання працівниками банку вимог внутрішньобанківських документів та нормативних актів НБУ.

Представник відповідача, ОСОБА_5 що діє на підставі довіреності (а.с.23) позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов, а також пояснив, що позивачем не доведено факт вчинення правочину укладення банківського договору вкладу між ним та відповідачем, так як документи, надані позивачем на підтвердження укладення правочину, відповідач вважає підробленими, оскільки вони не відповідають зразкам, які використовуються у діяльності відповідача, і позивачем не надано доказів, що вони складалися за вказаних ним обставин.

За умови, якщо спірний договір був укладений позивачем і підписаний начальником Миргородського відділення Толмачовою Л.М., він не може вважатися дійсним, тому що надані позивачем копії прибуткових касових ордерів не є касовими документами, які відповідно до вимог Інструкції про касові операції в банках України підтверджують факт внесення готівки до банку для зарахування на вкладний рахунок. Крім того, кошти повинні були вноситись до банку тільки через касу банку.

З цих підстав вважав що у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 січня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»було укладено Договір № 20/02-02/7 на вклад Універсальний. Сума вкладу становила 64600 доларів США. Відповідно до п. 1.2 Договору на суму вкладу нараховуються відсотки у розмірі 25% річних. Строк дії укладеного договору відповідно до п. 1.1 встановлено у 12 місяців (а.с. 8). На виконання умов договору ОСОБА_1 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 64600 доларів США, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 4 від 27 січня 2007 року (а.с.9). Згідно п. 2.2 Договору, для обліку суми вкладу Банк відкрив вкладнику рахунок № 2625490175/7. 14 червня 2007 року позивач зняв з рахунку 1500 доларів США, відповідно до видаткового валютного ордеру № 5 від 14 червня 2007 року (а.с.10), а 5 лютого 2008 року поповнив вказаний рахунок на 15900 доларів США, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 7 від 5 лютого 2008 року (а.с.11).

За період часу, що пройшов від укладення позивачем договору, АППБ «Аваль»змінив найменування на Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», а потім на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(а.с.15).

20 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про повернення суми вкладу та сплату прострочених відсотків, але відповідач відмовив в задоволенні його заяви та повідомив, що вказані договори на вклад не зареєстровані та не зберігаються у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», крім того, вони укладені Толмачовою Л.М. на умовах, не передбачених нормативними документами ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та з перевищенням своїх повноважень, на підставі вказаних договорів рахунки у Миргородському відділенні не відкривалися і кошти до банку не надходили, тому ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»не має правових підстав для виплати коштів за договорами (а.с.12), внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У відповідності з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.2 ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативноправовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надані позивачем прибуткові валютні ордери (а.с. 9, 11) відповідають вказаним вимогам Інструкції, отже вони являються документами які підтверджують внесення грошової суми до банку і письмова форма договорів банківського вкладу є додержаною.

Крім того, положення вищевказаної інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь-яких обовязкових правил поведінки для клієнтів банку, тому ОСОБА_1 не може бути відповідальним за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів.

З цих же підстав, а також з огляду на те, що відповідно посадових інструкцій начальника Миргородського відділення ПОФ АППБ «Аваль»та Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»Толмачової Л.М. (а.с.65-70, 71-75), остання на час укладення договору з позивачем та поповнення ним вкладу мала право на заміщення будь якого працівника банку, в тому числі і касира, операціоніста-касира, забезпечувала належний стан організації касової роботи відділення, а також, згідно наказу № 915 від 30 вересня 2008р. мала право першого підпису касових документів відділення (а.с.76-77), на підставі діючих на той час довіреностей (а.с.63, 64), мала право підписувати від імені АППБ «Аваль»документи з питань, що стосуються розрахунково-касового обслуговування вкладів громадян, підписувати від імені ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»розрахунково-касові документи (прибуткові, видаткові та реєстри) і одержувати майно, суд не може прийняти до уваги посилання представника банку на те, що кошти від ОСОБА_1 приймалися не в касі банку і не касиром, як на підставу вважати вищевказаний договір нікчемним.

Спірний договір від імені відповідача укладений та підписаний Толмачовою Л.М. начальником Миргородського відділення Полтавського обласного філіалу АППБ «Аваль», а пізніше начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтвердив відповідач у своїй відповіді на адресу позивача (а.с.12), та скріплені печаткою банку, яка, за показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зберігалась у начальника відділення.

Згідно ч.4 ст.95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Ст. 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

Повноваження представника відповідача Толмачової Л.М. на укладення та підписання депозитних (вкладних) договорів та будь-яких документів, повязаних з виконанням цих договорів, від імені банку передбачені довіреностями від 21 серпня 2004 року (а.с. 63) і від 27 грудня 2006 року (а.с.64). Згідно п.6.4 вищевказаного договору Банк брав на себе зобовязання нести відповідальність за дії службовця, уповноваженого приймати вклади від фізичних осіб (в даному випадку Толмачової Л.М.), як за свої власні.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що кошти від позивача за зазначеним договором до каси банку не надходили і рахунок по ньому не відкривався, оскільки ці обставини не спростовують факту передання позивачем коштів відповідальним працівникам Банку, тим більше що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника. Крім цього за умовами п.2.2 договору вказаний рахунок зобовязувався відкрити банк, а у виданих вкладнику прибуткових валютних ордерах банком був зазначений номер рахунку, який відповідав змісту договору.

За таких обставин, суд вважає додержаною письмову форму спірного договору банківського вкладу, а відтак договір між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем на вклад Універсальний № 20/02-02/7 від 27.01.2007р. є укладеним і таким, що набрав чинності.

Відповідно до п.2.1. Положення про здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 516 від 03.12.2003р., грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. Отже ведення обліку вкладних (депозитних) договорів організовується безпосередньо банком і відсутність договорів з позивачем на обліку у відповідача є внутрішньою проблемою організації обліку юридичної особи банку і не може бути підставою для відмови у виконанні зобовязань.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, одностороння відмові від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені судом, відповідач зобовязаний повернути позивачу суму вкладу на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною, тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми вкладу 79000 доларів США ґрунтується на законі і підлягає задоволенню.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом суд виходить із наступного.

З матеріалів справи, зокрема з прибуткового валютного ордеру № 7 від 5 лютого 2008 року (а.с.11) вбачається, що позивач поповнив вклад за рахунок відсотків, і це не заперечується позивачем, отже вимога про стягнення відсотків за строк дії договору до 27.01.2008 року задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.6.2. вказаного договору, строк його дії не продовжується. П.5.4. передбачено, що якщо вкладник в день закінчення строку дії договору не звернувся за сумою вкладу та відсотками, нарахування відсотків на загальну суму вкладу з цього моменту відбувається за тарифами банку для рахунку «до запитання», які діють на момент підписання цього договору. Конкретних розмірів процентної ставки в договорі не зазначено, отже відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.1061 ЦК України з 28.01.2008р. банк зобовязаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи суми коштів, що вносив на вкладний рахунок позивач, та розмір облікової ставки, що діяла у період, за який підлягають стягненню відсотки, їх розмір складає:

з 28.01.08р. по 05.02.08р. 63100 Ч 10% : 365 Ч 9 = 155,59 доларів США;

з 06.02.08р. по 30.04.08р. 79000 Ч 10% : 365 Ч 85 = 1839,72 доларів США;

з 01.05.08р. по 14.06.09р. 79000 Ч 12% : 365 Ч 411 = 10674,74 доларів США;

з 15.06.09р. по 11.08.09р. 79000 Ч 11% : 365 Ч 58 = 1380,87 доларів США;

з 12.08.09р. по 07.06.10р. 79000 Ч 10,25% : 365 Ч 300 = 6655,47 доларів США;

з 08.06.10р. по 07.07.10р. 79000 Ч 9,5% : 365 Ч 30 = 616,84 доларів США;

з 08.07.10р. по 09.08.10р. 79000 Ч 8,5% : 365 Ч 33 = 607,10 доларів США

з 10.08.10р. по 11.04.11р. 79000 Ч 7,75% : 365 Ч 246 = 4126,40 доларів США.

Всього: 26536,67 доларів США.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.1061 ЦК України, у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно п.4.1. вищевказаного договору на вклад у випадку необгрунтованого неповернення банком суми вкладу в строк, визначений п.1.1. банк виплачує пеню в розмірі 0,05% від неповернутої суми вкладу за кожен день затримки виплати.

Оскільки вимога про повернення суми вкладу була предявлена позивачем відповідачу 20 березня 2009 року і відповідач необгрунтовано відмовив позивачу у поверненні суми вкладу, то пеня повинна нараховуватись з 21.03.2009 року. Сума пені станом на 01.03.2011 року, яка підлягає стягненню з відповідача становить:

79000 Ч 0,05% Ч 709 = 28005,50 доларів США.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.ст. 81, 84, 88 ЦПК України в звязку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в сумі 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1, 2).

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 17 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 95, 237, 239, 244, 525, 526, 533, 626, 621, 638, 1059, 1060, 1061, 1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 79000,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.04.2011р. 629211,30 грн. (шістсот двадцять девять тисяч двісті одинадцять гривень 30 коп.) в рахунок повернення банківського вкладу по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/7 від 27 січня 2007р., та 26536,67 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.04.2011р. 211356,62 грн. (двісті одинадцять тисяч триста пятдесят шість гривень 62 коп.) процентів по вказаному вкладу та 28005,50 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.04.2011р. 223055,41 грн. (двісті двадцять три тисячі пятдесят пять гривень 41 коп.) пені за несвоєчасне повернення суми вкладу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 1820,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять гривень 00 коп.) у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:Ю. В. Сидоренко