Постанова № 1601583, 22.01.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Копія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3515/07

         2а-780/08

“22” січня  2008 року                        м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – Судді Данилової М.В.,

при секретарі – Григоров Д.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ПФ “Валькірія” до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, про визнання нечинним повідомлення – рішення,

встановив :

  Позивач, ПФ «Валькірія», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ Ленінського району м. Харкова від 17.08.2007 р. № 0000301620/0.

Відповідач, ДПІ Ленінського району м. Харкова, проти позову заперечував, та просив в позові ПФ "Валькірія" відмовити, посилаючись на норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року, Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями ДПІ Ленінського району м. Харковабула проведена виїзна позапланова перевірка ПФ "Валькірія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за червень 2007 року. Перевірка проводилась з 23.07.2007 року по 03.08.2007 року. За результатами перевірки складено акт № 1883/16-004/25460688 від 17.08.2007 року.

Як зазначено в акті перевірки, ПФ "Валькірія" надала до ДПІ у Леніннському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за червень 2007 року, в якій декларувала від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 та абз. А п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податкового кредиту за травень 2007р. безпідставно завищена в розмірі – 1233333,00 грн., т.я. отримані за договором комісії послуги не використовуються в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Акт перевірки посадовими особами позивача не підписаний. 20.07.2007 року ПФ "Валькірія" направила до ДПІ Ленінського району м. Харкова заперечення до акту перевірки, в якому викладено правову позицію щодо порушень, викладених у акті, посилаючись при цьому на норми Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки начальником ДПІ Фрунзенського району м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.08.2007р. № 0000301620/0, яким ПФ "Валькірія" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007р. у розмірі 1233 333,00грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд керується наступним.

Суд встановив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2007р. в розмірі 1233 333,00грн.відповідач зазначив порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 тап.п 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме,сума податкового кредиту за травень 2007р. безпідставно завищена в розмірі – 1233333,00 грн., т.я. отримані по договору комісії послуги не використовуються в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами  та доповненнями), а саме щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту за травень 2007 року суми ПДВ 1233 333,00 грн., щодо операцій по комісійній торгівлі товарами (ПФ «Валькірія»-комітент), то суд не може  погодитись з твердженням відповідача у зв’язку з тим, що  у відповідності до положення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами  та доповненнями) 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Крім цього згідно п.п 1.20.1 п. 1.20  Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР 1.20. звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). 

Згідно 1.20.2. вищевказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

У відповідності до статуту ПФ «Валькірія», продаж товарів, у тому числі і через посередників (комісіонерів), віднесений до основного виду діяльності ПФ «Валькірія» цей факт відповідач не заперечував. Також в судовому засіданні не заперечувався факт виконання  комісіонером договору, та перерахування ПФ «Валькірія» коштів згідно цього договору.

Згідно ст.. 1031 ЦК України , якщо договором комісії  розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Щодо посилання відповідача на застосування звичайних цін, то в судовому засіданні  представник відповідача не надав  доказів підтверджуючи звичайних цин на нарахування комісійної винагороди.

Таким чином, відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку що позивач має право на податковий кредит по комісійних винагородах та правомірно визначив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2007р.

На підставі викладеного, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та керуючись ст. ,ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

            Адміністративний  позов   ПФ “Валькірія” до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, про визнання нечинним повідомлення – рішення– задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення відповідача - ДПІ у Ленінському районі м. Харковавід 17.08.2007р. № 0000301620/0 .

            Стягнути з державного бюджету на користь ПФ «Валькірія» сплачений судовий збір в розмірі 3,40 грн.

            Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

            Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 січня 2008 року.

Головуючий суддя    /підпис/  М.В. Данилова

З оригіналом згідно. Оригінал зберігається в справі суду.

Головуючий – СУДДЯ :