Постанова № 1601577, 24.01.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-823/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             24 січня 2008 р.                                                                                         м.Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Карамушко І.І.

за участю представників сторін :

позивача : Оковитої А.Є.(дор. від 22.10.07р. без №)

першого відповідача: Носова К.В. (дов. від 14.02.2007 року № 501/10/10-108)

другого відповідача – Верещаки М.О. (дов. від 09.01.2008р. № 24/10/10-025)

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ТОВ „АСТ” до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень – рішень  ДПІ у Київському районі м. Харкова від 16.04.2007 р. №0000342307/0 на суму 192789,00 грн., від 16.05.2007 р. №0000342307/1 на суму 192789,00 грн. та № 0000472307/1 на суму 13813,00 грн., від 16.06.2007р. № 0000472307/2 на суму 13813,00 грн., від 09.08.2007 р. №0000342307/2 та № 0000472307/3, від 25.10.2007 р. №0000342307/3, від 25.10.2007 р. № 0000472307/4; визнання нечинними рішень ДПІ у Київському районі м.Харкова від 16.05.2007р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 про результати розгляду первинних скарг; визнання нечинним рішення ДПА у Харківській області від 20.07.2007р. №2693/10/25-103 за результатами розгляду повторної скарги в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 16.04.2007 р. №0000342307/0, від 16.05.2007 р.  №0000342307/1 та рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 16.05.2007р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 про результати розгляду первинних скарг, -

ВСТАНОВИВ :

           Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «АСТ» звернулось до суду з  позовною заявою, в якій, після доповнення та уточнення позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення – рішення  ДПІ у Київському районі м. Харкова   по податку на прибуток  у сумі 192789,00 грн від 16.04.2007 р. №0000342307/0, від 16.05.2007 р. №0000342307/1, від 09.08.2007 р. №0000342307/2, від 25.10.2007 р. №0000342307/3; по штрафних санкціях  з податку на прибуток у сумі 13813,00 грн. від 16.05.2007р. №0000472307/1, від 16.06.2007 р. №0000472307/2 , від 09.08.2007 р. №0000472307/3, від 25.10.2007 р. № 0000472307/4; визнати нечинними рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 16.05.2007р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 про результати розгляду первинних скарг; визнати нечинним рішення ДПА у Харківській області від 20.07.2007р. №2693/10/25-103 за результатами розгляду повторної скарги в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 16.04.2007 р. №0000342307/0, від 16.05.2007 р.  №0000342307/1 та рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 16.05.2007р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 про результати розгляду первинних скарг.

            Відповідачі позовні вимоги  не визнають, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на позовну заяву.

            У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підпримав у повному обсязі, з урахуванням уточнень та доповнень, а відповідачі підтримали свої заперечення повністю.

             Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що оскаржувані  податкові повідомлення-рішення  винесені на підставі акту ДПІ у Київському районі м.Харкова від 04.04.2007р. №1378/23-2/328699424 про результати   виїзної  планової перевірки ТОВ фірма «АСТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого  законодавства  за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р.

              В акті перевірки зазначено, що ТОВ фірма «АСТ» за період 9 місяців 2006 року в порушення п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р.(з урахуванням змін та доповнень) зайво нарахувало амортизаційних відрахувань у сумі 588555,00 грн., у т.ч.  1 кв.2006р.  - 208440 грн.,  2 кв. 2006р. - 195941 грн.,  3 кв.2006р. - 184174 грн.

              За висновками акту товариству донараховано податку на прибуток у сумі            147140,00 грн.

              В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях вказано, що згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов′язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями,  до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 59462 грн., у т.ч. у сумі 45649 грн. -  по податкових повідомленнях-рішеннях  від 16.04.2007р. №0000342307/0, від 16.05.2007р. №0000342307/1, від 09.08.2007р. №0000342307/2, від 25.10.2007р. № 0000342307/3; у сумі 13813 грн.- по податкових повідомленнях-рішеннях від 16.05.2007р. №0000472307/1, від 16.06.2007р. №0000472307/2, від 09.08.2007р. №0000472307/3, від 25.10.2007р. №0000472307/4.

               Позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення до контролюючих податкових органів вищого рівня в адміністративному порядку, згідно  ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов′язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За наслідками розгляду первинних скарг рішеннями другого відповідача від 16.05.2007 р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010, позивачу збільшено розмір штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток на суму 13813 грн., а в іншій частині податкове повідомлення – рішення №0000342307/0 від 16.04.2007 р. залишено без змін, та залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000352307/0 з ПДВ у розмірі 17697,00. На підставі цих рішень винесено податкове повідомлення-рішення від 16.06.2007р. №0000472307/2. За результатами розгляду повторної скарги позивача першим відповідачем рішенням від 20.07.2007 р. №2693/10/25-103 вказані податкові повідомлення-рішення  та рішення за результатами розгляду первинних скарг від 16.05.2007 р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 залишено без змін (скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.04.2007 р. №0000352307/0 та від 16.05.2007 р. №0000352307/1, що не є предметом спору), а скаргу товариства – без задоволення.

           Судом при дослідженні наданих до справи первинних документів встановлено наступне.

На підставі  угоди  від 15.12.2004р.  позивач придбав у нерезидента  HOOKER PROPERTIES LLC (NIFONG BLVD SUITE 356 COLUMBIA,MISSOURI 65201-3717 U.S., рахунок LV27 KBRB 1111211403001 TRASTA KOMERCBANKA,RIGA) обладнання для в′язання та обробки на суму 4150112,50 грн., яке імпортовано згідно ВМД від 01.06.2005р. та 03.06.2005р. Як вказано на оборотній стороні ВМД, приладдя  імпортувалося у розібраному вигляді для зручності транспортування.

            До матеріалів справи надано акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів , відповідно до яких у період з 24.10.2005р. по 14.11.2005р. позивачем прийнято в експлуатацію 16 машин та 3 поточні лінії.

           Суд зазначає, що відповідно до ч.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «ОСНОВНІ ЗАСОБИ»,  об′єкт основних засобів  -  це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з′єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

           Якщо один об′єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об′єкт основних засобів.

            Виходячи з вищенаведеного, суд не приймає доводи другого відповідача, викладені в акті перевірки щодо того, що лише у серпні 2006 року це обладнання стало основними засобами, які відповідають нормам ПСБО №7 «Основні засоби» після проведення монтажно-налагоджувальних робіт.

            Суд погоджується з посиланням позивача на те, що з моменту оприбуткування машин  здійснювалися  монтажні та налагоджувальні роботи, оскільки машини надійшли у розібраному вигляді. По мірі виконання  вказаних робіт  та проведення випробувань,  про що складено відповідні акти випробувань та акти приймання-передачі основних засобів, основні засоби вводилися в експлуатацію.

            Як свідчать матеріали справи, машини випробовувались як по одній, так і по кілька (по 3 різних машини у поточній  лінії). При цьому використовувалась сировина волокон, придбана у нерезидента у період з 1.08.05 по 11.07.2006р.

Крім того, позивачем зазначено, що кожна  машина  може працювати автономно, виконуючи  властиві їй операції самостійно, про що свідчать технічні характеристики  машин та відомості ВМД, де машини визначено самостійними об’єктами імпорту та не охарактеризовано як частини будь-якого комплексу. Кожна машина має таке призначення  та такі технічні можливості, які дають змогу використовувати машину самостійно на різних операціях виробництва.

            Позивачем до справи надані протоколи випробувань продукції – хутра штучного трикотажного №174 від 01.08.2006 р. та №186 від 09.08.2006 р., видані акредитованою віпробувальною лабораторією АТ Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон. Мета випробувань – відповідність вимогам ДСТУ 2724-94 (ГОСТ 28367-94), визначення зміни лінійних розмірів хутра після зберігання протягом семи тижнів, умови проведення випробувань – ГОСТ 10681-75.

            Виходячи з наведеного, суд зазначає, що придбані машини не відповідають  вищенаведеним ознакам комплексу. Їх визначення у повній мірі відповідає терміну  «об′єкт основних засобів», наведеному в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

            Таким чином, придбані машини, які призначені для виконання робіт по, зокрема, намотуванню  пряжі, чесанню ворсу, в’язанню трикотажного полотна, що виконують певну самостійну функцію, є об’єктами основних  засобів, призначеними для використання у господарській діяльності платника  податку.

            Щодо включення  витрат  на транспортування, монтаж, установку та налагодження  основних засобів до первісної вартості об’єкту основних засобів, як це передбачено р.5.3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, то вищевказані витрати підприємством правомірно включено до первісної  вартості по мірі понесення таких витрат і при нарахуванні амортизації усі понесені витрати із числа вище наведених враховано.

            Так, машини, придбані у червні 2005 року  - введено в експлуатацію з 14.11.2005 р.,  на підставі актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення). З  моменту придбання і до введення машин в експлуатацію придбані основні фонди обліковувалися у бухгалтерському обліку на рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Після введення в експлуатацію – на рахунку  104 «Машини та обладнання» (з 01.01.2006 р.).

Суд зазначає, що позивачем у бухгалтерському обліку правомірно нараховувалась амортизація на введені в експлуатацію основні фонди (машини та обладнання) з 01.01.2006 року у відповідності із ПСБО 7.

Згідно матеріалів справи, у податковому обліку підприємства амортизація по зазначених машинах нараховувалась також з 01.01.2006р. Амортизаційні відрахування по введених в експлуатацію машинах визначено відповідно до порядку, передбаченому  п.п.8.3.1 та п.п.8.3.2 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств». Придбані машини у відповідності до розподілу, передбаченого п.п.8.2.2.п 8.2 ст.8 , підприємством віднесено до групи 3.      

            Суд зазначає, що відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» пiд термiном "амортизацiя" основних фондiв i нематерiальних активiв слiд розумiти поступове вiднесення витрат на їх придбання, виготовлення або полiпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизацiйних вiдрахувань, установлених цiєю статтею.

 Згідно п.п.8.1.2 вищевказаного Закону амортизацiї пiдлягають витрати на: придбання основних фондiв та нематерiальних активiв для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племiнної худоби та придбання, закладення i вирощування багаторiчних насаджень до початку плодоношення; самостiйне виготовлення основних фондiв для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробiтної плати працiвникам, якi були зайнятi на виготовленнi таких основних фондiв; проведення всiх видiв ремонту, реконструкцiї, модернiзацiї та iнших видiв полiпшення основних фондiв; капiтальнi полiпшення землi, не пов'язанi з будiвництвом, а саме: iригацiя, осушення, збагачення та iншi подiбнi капiтальнi полiпшення землi.

            Пунктом 8.2. Закону надано визначення основних фондiв та їх груп. Відповідно до п.п.8.2.1. пiд термiном "основнi фонди" слiд розумiти матерiальнi цiнностi, що призначаються платником податку для використання у господарськiй дiяльностi платника податку протягом перiоду, який перевищує 365 календарних днiв з дати введення в експлуатацiю таких матерiальних цiнностей, та вартiсть яких перевищує 1000 гривень i поступово зменшується у зв'язку з фiзичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матерiальних цiнностей, вартiсть яких не перевищує 1000 гривень, що призначенi для використання у господарськiй дiяльностi платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цiлей застосування пункту 5.9 статтi 5 цього Закону.

Згідно з п.п.8.2.2. Закону основнi фонди пiдлягають розподiлу за такими групами:

група 1 - будiвлi, споруди, їх структурнi компоненти та передавальнi пристрої, в тому числi жилi будинки та їх частини (квартири i мiсця загального користування), вартiсть капiтального полiпшення землi;

група 2 - автомобiльний транспорт та вузли (запаснi частини) до нього; меблi; побутовi електроннi, оптичнi, електромеханiчнi прилади та iнструменти, iнше конторське (офiсне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-якi iншi основнi фонди, не включенi до груп 1, 2 i 4;

група 4 - електронно-обчислювальнi машини, iншi машини для автоматичного оброблення iнформацiї, пов'язанi з ними засоби зчитування або друку iнформацiї, iншi iнформацiйнi системи, комп'ютернi програми, телефони (у тому числi стiльниковi), мiкрофони i рацiї, вартiсть яких перевищує вартiсть малоцiнних товарiв (предметiв).

            Порядок визначення та нарахування сум амортизацiйних вiдрахувань встановлено п.8.3 Закону, а саме: відповідно до п.п.8.3.1. сума амортизацiйних вiдрахувань звiтного перiоду визначається як сума амортизацiйних вiдрахувань, нарахованих для кожного iз календарних кварталiв, що входять до такого звiтного перiоду (далi - розрахунковi квартали).

Сума амортизацiйних вiдрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизацiї, визначених пунктом 8.6 цiєї статтi, до балансової вартостi груп основних фондiв на початок такого розрахункового кварталу.

Відповідно до п.п.8.3.5. Закону облiк балансової вартостi основних фондiв, якi пiдпадають пiд визначення груп 2, 3 i 4, ведеться за сукупною балансовою вартiстю вiдповiдної групи основних фондiв незалежно вiд часу введення в експлуатацiю таких основних фондiв. При цьому окремий облiк балансової вартостi iндивiдуальної матерiальної цiнностi, що входить до складу основних фондiв груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Відповідно до п.п.8.4.1. Закону у разi здiйснення витрат на придбання основних фондiв балансова вартiсть вiдповiдної групи збiльшується на суму вартостi їх придбання, з урахуванням транспортних i страхових платежiв, а також iнших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартiсть, у разi коли платник податку на прибуток пiдприємств зареєстрований платником податку на додану вартiсть.

Згідно з п.п.8.4.2 Закону у разi здiйснення витрат на самостiйне виготовлення основних фондiв платником податку для власних виробничих потреб балансова вартiсть вiдповiдної групи основних фондiв збiльшується на суму всiх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язанi з їх виготовленням та введенням в експлуатацiю, а також витрат на виготовлення таких основних фондiв, що мають iншi джерела фiнансування, без урахування сплаченого податку на додану вартiсть, у разi коли платник податку на прибуток пiдприємств зареєстрований платником податку на додану вартiсть.

Суд дійшов висновку, що відповідно до приписів п.8.3.1, 8.3.2, 8.3.5 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємство мало право нараховувати амортизацію по придбанному обладнанню   з податкового періоду, наступного за періодом придбання обладнання. Тобто, сума амортизаційних відрахувань третього та четвертого кварталу 2005 року повинна бути визначена з балансової вартості групи основних фондів, визначеної з урахуванням суми витрат на придбання основних фондів, що підлягають амортизації протягом кварталу, що передував розрахунковому.

Додані до справи дані декларацій з податку на прибуток за 9 місяців та 12 місяців 2005 року свідчать, що суми амортизаційних відрахувань за 9 місяців 2005 складають         1,8 тис.грн. (за 3 квартал – 0,5 тис.грн.), а за 12 місяців 2005 року  -2,2 тис.грн (за 4 квартал – 0,4 тис.грн.). Такі дані податкового обліку підприємства підтверджуються у акті перевірки ДПІ у Київському районі (додаток 7 до акту). 

Таким чином, підприємством у 2005 році у податковому обліку амортизація на витрати по  придбанню основних фондів 01-03.06.2005 року не нараховувалась, хоча воно мало право на таке нарахування, але своєчасно ним не скористалось.

Відповідно до наданих до справи актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) обладнання, балансова вартість придбаного обладнання складає                3474007,92 грн. Згідно до п.8.6 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств», норма амортизації для 3 групи основних фондів встановлена в розмірі 6% в розрахунку на податковий квартал.   

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що згідно даних декларацій з податку на прибуток за 9 місяців та річної за 2005 р, перший квартал, півріччя та 9 місяців 2006 року з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» загальна сума амортизаційних відрахувань, що підлягала нарахуванню за вказаний період, повинна скласти 924419,00 грн., тоді як підприємством амортизаційні відрахування нараховані у період з 01.01.2006 р. по 30.09.2006 р. у сумі 588555,00 грн.

Внаслідок такої помилки, допущеної підприємством при нарахуванні амортизації, заниження від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2005 рік складає 404374,00 грн.  Тобто, оскільки прибуток, що підлягає оподаткуванню згідно декларації за 2005 рік підприємством визначено в розмірі 0 грн., своєчасно не нарахована сума амортизації в розмірі 404374,00 грн. фактично повинна була призвести до утворення від’ємного значення показника у річній декларації за 2005 рік „прибуток, що підлягає оподаткуванню” у сумі 404374,00 грн. по цій господарській операції.

Відповідно до п.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від’ємне значення об’єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

За умови подальшого нарахування амортизації у 2006 році відповідно до вищевказаних законодавчих норм, з урахуванням даних податкових декларацій за 2006 рік, амортизаційні відрахування повинні були скласти: за 1 квартал – 184178 грн, за 2 квартал – 173127 грн.,  за півріччя – 357305 грн., за 3 квартал – 162739 грн., за 9 місяців – 520044 грн.

Фактично підприємство у 1 кварталі 2006 року нарахувало амортизацію в сумі 219303 грн, у 2 кварталі – 205744, та у 3 кварталі -  193017 грн, у той час, як повинно було нарахувати за 1 квартал – 184178 грн, за 2 квартал – 173127 грн. та 3 квартал – 162739 грн.

Тобто, у 2006 році підприємством відповідно по кварталах зайво нараховано амортизаційних відрахувань: за 1 квартал – 35125 грн, за 2 квартал – 32617 грн., за 3 квартал – 30278 грн., всього за 9 місяців – 98020 грн.

Суд дійшов висновку, що з урахуванням заниження від’ємного значення об’єкту оподаткування за 2005 рік у сумі 404374,00 грн. та, відповідно,  заниження валових витрат у 1 кварталі 2006 року, завищення суми амортизаційних відрахувань у 2006 році у сумі             98020 грн. не призвело до утворення прибутку, що підлягав оподаткуванню, ні в одному із оподаткованих періодів, які було охоплено перевіркою.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Всупереч цьому, ДПІ у Київському районі при здійсненні донарахувань за наслідками перевірки, не було враховано помилку, допущену підприємством.

            Керуючись вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд дійшов висновку, що правові підстави для виключення із валових витрат амортизації у сумі 588555,00 грн. та донарахування податку на прибуток у сумі 147140,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

             За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2007 р. №0000342307/0 на суму 192789,00 грн.; від 16.05.2007 р. №0000342307/1 на суму 192789,00 грн. та  №0000472307/1 на суму 13813,00 грн.; від 16.06.2007 р. №0000472307/2 на суму 13813,00 грн.; від 09.08.2007 р. №0000342307/2 та №0000472307/3; від 25.10.2007 року №0000342307/3 ; від 25.10.2007 р. №0000472307/4.

            Також, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині визнання нечинними рішень ДПІ у Київському районі м.Харкова від 16.05.2007 р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 про результати розгляду первинних скарг та рішення ДПА у Харківській області від 20.07.2007 р.  №2693/10/25-103 за результатами розгляду повторної скарги в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 16.04.2007 р. №0000342307/0, від 16.05.2007 р. №0000342307/1, від 16.05.2007 р. №0000472307/1, з усіх вищенаведених підстав як таких, що відповідають поняттю рішення, які можуть бути оскаржені відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що виходячи з наведеного, а також дотримуючись норм  Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у другого відповідача відсутні підстави нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій чинне законодавство не передбачає.

            На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі ч.2 ст.89 КАС України, пп.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „про державне мито” 21.01.1993р. № 7-93 суд повертає сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн.

Одночасно суд роз’яснює, що судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.8 Конституції України, статтями  4, 7, 8, 17, 86, 94, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ „АСТ” до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень – рішень  ДПІ у Київському районі м. Харкова від 16.04.2007 р. №0000342307/0 на суму 192789,00 грн., від 16.05.2007 р. №0000342307/1 на суму 192789,00 грн. та № 0000472307/1 на суму 13813,00 грн., від 16.06.2007р. № 0000472307/2 на суму 13813,00 грн., від 09.08.2007 р. №0000342307/2 та № 0000472307/3, від 25.10.2007 р. №0000342307/3, від 25.10.2007 р. № 0000472307/4; визнання нечинними рішень ДПІ у Київському районі м.Харкова від 16.05.2007р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 про результати розгляду первинних скарг; визнання нечинним рішення ДПА у Харківській області від 20.07.2007р. №2693/10/25-103 за результатами розгляду повторної скарги в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 16.04.2007 р. №0000342307/0, від 16.05.2007 р.  №0000342307/1 та рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 16.05.2007р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 про результати розгляду первинних скарг - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова: від 16.04.2007 р. №0000342307/0 на суму 192789,00 грн.; від 16.05.2007 р. №0000342307/1 на суму 192789,00 грн. та  №0000472307/1 на суму 13813,00 грн.; від 16.06.2007 р. №0000472307/2 на суму 13813,00 грн.; від 09.08.2007 р. №0000342307/2 та №0000472307/3; від 25.10.2007 року № 0000342307/3; від 25.10.2007 р. №0000472307/4.

Визнати нечинними рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 16.05.2007 р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 про результати розгляду первинних скарг.

Визнати нечинним рішення ДПА у Харківській області від 20.07.2007 р.  №2693/10/25-103 за результатами розгляду повторної скарги в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 16.04.2007 р. №0000342307/0, від 16.05.2007 р. №0000342307/1, від 16.05.2007 р. №0000472307/1 та рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 16.05.2007р. №7249/10/25-010 та від 15.06.2007 р. №9160/10/25-010 про результати розгляду первинних скарг.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „АСТ”, код 32869424, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28.01.2007 року.

                 Суддя                                                                                            Т.С. Перцова