Постанова № 1601481, 20.02.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1948/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого2008р.                                                                                                             м.Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Карамушко І.І.

за участю представників сторін :

позивача : Літвінцевої О.О.

відповідача: Носова К.В., Бахметьєвої К.П., Холмовської А.Л., Трапіциної Г.М.

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Приватної фірми «ПАП - Сервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство «ПАП-Сервіс» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати нечинними рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі – СДПІ ВПП у м. Харкові) від 05.09.07р. № 0005020847/0 та від 05.10.2007 р. № 0005020847/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 899 249,00 грн. – як такі, що не відповідають вимогам законодавства та стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «ПАП - Сервіс» державне мито у розмірі 1700,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі вказуючи на те, що відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями неправомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 899249,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує з посиланням на ст.ст.598, 601 Цивільного кодексу України та пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, як на підставу для формування суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок позивача. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.  

Відповідач, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харковіз позовними вимогами не згоден, просить у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що перевірку проведено в повній відповідності з вимогами чинного законодавства, її висновки ґрунтуються на фактичних даних та підтверджені належними доказами. Вважає, що позивачем неправомірно в порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „про податок на додану вартість” включено в суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2007 року 899249 грн. В запереченнях на позов, з посиланням на пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, вказує, що єдиним принципом, який є підставою для розрахунку суми бюджетного відшкодування є проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (послуги), а якщо постачальник – нерезидент, то з бюджетом ( в частині ПДВ). Як підтвердження правомірності такого висновку наводять судові лист Державної податкової адміністрації України від 18.04.2006р. № 7251/7/16-1517, в якому зазначено, що при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 7 декларації) ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів грошовими коштами.

Представники відповідача в судовому засіданні з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву проти позову заперечують, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, щоз 27.07.2007р. по 16.08.2007р. службовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була здійснена позапланова виїзна перевірка ПП «ПАП – Сервіс» з питань правомірності декларування від‘ємного значення різниці між сумою податкового зобов‘язання та сумою податкового кредиту, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установі банку за травень – червень 2007р., за результатами якої був складений акт від 23.08.2007р. № 2397/47-0/31799042.

            На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0005020847/0 від 05.09.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 899249,00 грн. Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено приватним підприємством «ПАП-Сервіс» у порядку апеляційного узгодження  згідно п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення  зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181- III від 21.12.2000 р. Відповідачем скарга підприємства була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін, в результаті чого 05.10.2007р. винесено нове податкове повідомлення – рішення № 0005020847/1 змісту аналогічного попередньому.

Як випливає з матеріалів перевірки, бухгалтерський облік податку на додану вартість ведеться підприємством у відповідності до Наказу Міністерства фінансів України №242 від 18.10.99 р., який зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 02.11.00 р. №750/4043 “Про затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку” з веденням необхідних для аналітичної перевірки балансових рахунків. Також зазначено, що підприємство належним чином веде Реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно наданої ПП “ПАП-Сервіс” до СДПІ ВПП у м.Харкові податкової декларації з ПДВ (вх.№9073 від 17.07.2007 р.) та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок платника у банку, складає 1 220 266 грн.

Згідно з даними декларації:

- залишоквід’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 1 220 266 грн.

 - сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 3 131 130 грн.

  - сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, складає 3 131 130 грн.

            В ході перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення п.п 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ за червень 2007р., віднесено суму ПДВ в розмірі 899 249,00 грн.

            З огляду на фактичні обставини справи, за результатами дослідження письмових доказів по справі та з урахуванням вимог ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", суд не може погодитись з вищевказаним висновком відповідача виходячи з наступного.

            Суд встановив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 899 249,00 грн.  відповідач зазначив порушення п.п 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме те, що до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ за червень 2007р., віднесено зокрема суму ПДВ сплачену постачальникам у травні 2007р. не грошовими коштами, а із застосуванням угод щодо  заліку зустрічних  вимог.

Так, в травні 2007р. позивачем були здійснені розрахунки з постачальниками товарів, робіт та послуг, та комітентами згідно договорів комісії на загальну суму 9183413,00 грн., (в т.ч. ПДВ – 1530568,00 грн.). Зокрема, через рахунки в установах банку (грошовими коштами) всього на суму 3183413,00 грн., (в т.ч. ПДВ – 530568,80 грн.), шляхом укладання угод про залік зустрічних однорідних вимог на суму 6000000,00 грн., ( в т.ч. ПДВ – 1000000,00 грн.).

В ході судового засідання представники відповідача не змогли з посиланням на конкретні норми Закону про ПДВ пояснити, чому підтверджується сплачений постачальникам у травні 2007 року ПДВ не у сумі фактичних сплат грошовими коштами (530 568,8 грн.), а тільки у сумі 321 016,55 грн.

Судом не приймається до уваги посилання СДПІ на листи ДПА України від 12.10.2005 р. N 20296/7/16-1417 "Про бюджетне відшкодування" та від 18.04.2006 р. N 7251/7/16-1517, оскільки вони не є нормативно-правовими актами і не є обов'язковими для платника податків. Більше того, зміст листа ДПАУ від 12.10.2005 р. щодо порядку заповнення рядка 3 "Розрахунку суми бюджетного відшкодування", згідно з яким "платник податку при заповненні даного рядка "розрахунку" може враховувати лише суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів у цьому ж податковому періоді постачальникам таких товарів, включаючи і суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів", не відповідає повною мірою положенням пп. "а" пп. 7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, оскільки даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У відповідностідо пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто,і податкові зобов'язання, і податковий кредит поточного звітного періоду формуються за єдиним принципом - за правилом першої події, яка сталася раніше: списання (податковий кредит) або зарахування (податкові зобов'язання) коштів, відвантаження або надання робіт (податкові зобов'язання) та отримання податкової накладної (податковий кредит).

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу зазначених норм випливає, що якщо у наступному податковому періоді сума має від'ємне значення (податкове зобов'язання наступного звітного періоду мінус податковий кредит наступного звітного періоду з урахуванням від'ємного значення попереднього періоду, зарахованого до його складу), то бюджетному відшкодуванню підлягає саме та частина від'ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченому постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

           Тобто, Законом України «Про податок на додану вартість» здійснення розрахунків в іншій ніж грошова форма прямо не заборонено та не передбачено, що сплата повинна здійснюватися тільки грошовими коштами. Таким чином, дія підпункту 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» розповсюджується на усі розрахункові операції з постачальником, включаючи бартерні розрахунки, та розрахунки, здійснені шляхом заліку зустрічної односторонньої вимоги.

           Право на відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97 р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне зменшення бюджетного відшкодування ПДВ порушило право власності юридичної особи, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

В процесі перевірки відповідач не встановив порушень Закону про ПДВ при формуванні сум податкового зобов'язання та податкового кредиту та визначенні від'ємного значення за травень та червень 2007р. в порядку, визначеному пп. 7.7.1 даного Закону.

За таких обставин, суд вважає, що винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові № 0005020847/0 від 05.09.2007р. та № 0005020847/1 від 05.10.07р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 899249,00 грн. є необґрунтованим і відбулось з підстав довільного тлумачення норм чинного законодавства України, з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові № 0005020847/0 від 05.09.2007р. та № 0005020847/1 від 05.10.07р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 899249,00 грн. повинні бути визнані судом нечинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

            Керуючись ст.8 Конституції України, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, 161, 160, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватної фірми «ПАП - Сервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

 Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові № 0005020847/0 від 05.09.2007р. та № 0005020847/1 від 05.10.07р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку у розмірі 899249,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «ПАП - Сервіс», код 31799042 державне мито у розмірі 1700,00 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 25.02.2008 року.

Суддя                                                                                                            Т.С.Перцова