Рішення № 15992671, 01.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/16301.06.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська плодоовочева база”

до1. Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат”

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Русанко”

простягнення 25 000,00 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Сопов В.М.

від відповідача 1:не з’явився

від відповідача 2:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпровська плодоовочева база” (надалі –ТОВ “Дніпровська плодоовочева база”) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат” (надалі –ТОВ “Русанівський м’ясокомбінат”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Русанко” (надалі –ТОВ “ТД “Русанко”) про стягнення 25 000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2009 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір оренди насосної станції №8 в порушення умов якого останній неналежним чином виконує взяте на себе грошове зобов’язання, у зв’язку із чим за відповідачем 1 утворилась заборгованість у розмірі 25 000,00 грн. Проте, позивачем заявлено вимогу про стягнення вказаної заборгованості з відповідачів солідарно на підставі укладеного між сторонами 01.10.2010 р. договору поруки №151.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2011 р. у зв’язку із неявкою представників відповідачів та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 18.04.2011 р., розгляд справи відкладено до 01.06.2011 р.

В судове засідання 01.06.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання від 01.06.2011 р. не з’явились, вимог ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Належне повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на зворотній стороні ухвали суду та повідомленнями про вручення поштового відправлення №15267694 та №15267708, згідно яких ухвала суду від 16.05.2011 р. отримана відповідачем 1 - 24.05.2011 р. та відповідачем 2 –23.05.2011 р.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 та відповідач 2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 1 та відповідач 2 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2009р. між ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” (орендодавець) та ТОВ “Русанівський м’ясокомбінат” (орендар) було укладено договір оренди насосної станції №8 (надалі –“Договір”).

Згідно п. 1.1 Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в користування насосну станцію та прилеглу до неї територію з трьома каналізаційними колодязями та колектором по акту від 05.07.2002 р., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що орендна плата по даному договору оренди складає 5 000,00 грн. в місяць в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата по даному договору здійснюється по безготівковому розрахунку на підставі акта виконаних робіт та складається один раз в місяць до 5 числа наступного місяця.

Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що даний договір укладений строком на один рік та вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Якщо після закінчення строку дії даного договору не послідує однією із сторін від відмови про перегляд, рахувати його продовженим на наступний рік (п. 8.2 Договору).

На виконання умов договору ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” передало, а ТОВ “Русанівський м’ясокомбінат” прийняло в користування насосну станцію та прилеглу до неї територію.

Сторонами на виконання умов Договору для здійснення орендних платежів у період з червня по грудень 2010 р. було підписано акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) на загальну суму 35 000,00 грн., а саме: акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0002023, №ОУ-0009845, №ОУ-0010209, №ОУ-0010489, №ОУ-0010805, №ОУ-0011049, №ОУ-0011423.

Відповідачем у період з 04.10.2010 р. по 15.12.2010 р. було частково сплачено суму орендної плати в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача. Заборгованість у розмірі 25 000,00 грн. станом на момент звернення позивача до суду відповідачем 1 не погашено. Позов в частині вимог до відповідача 2 обґрунтований укладенням договору поруки №151 від 01.10.2010 р. за яким відповідач 2 поручився за виконання відповідачем 1 зобов'язання за Договором.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачами зобов’язання по сплаті орендних платежів.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується користування відповідачем 1 переданою позивачем насосною станцією та наявність у відповідача 1 заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 25 000,00 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідач не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

01.10.2010 р. між ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” (кредитор), ТОВ “Русанівський м’ясокомбінат” (боржник) та ТОВ “ТД “Русанко” (поручитель) укладено договір поруки №151 на підставі якого позивач просить стягнути з ТОВ “Русанівський м’ясокомбінат” та ТОВ “ТД “Русанко” грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн. солідарно.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно п. 3.1 Договору у разі порушення зобов’язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов’язання (або певну його частину). Кредитор не зобов’язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов’язання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов’язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів. Поручитель зобов’язаний виконати пред’явлену йому вимогу кредитора в повному обсязі в строк не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання такої вимоги (п. 3.2 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось в судових засіданнях представником позивача, що ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” не надсилало на адресу відповідача 1 передбаченої п. 3.1 Договору вимоги, а отже строк виконання відповідачем 2 свого грошового зобов’язання за договором поруки №151 від 01.10.2010 р. на момент винесення рішення у справі не настав.

Таким чином, позовні вимоги в частині вимог до ТОВ “ТД “Русанко” задоволенню не підлягають. При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутись з позовом до поручителя після направлення передбаченої п. 3.1 Договору вимоги.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ “Русанівський м’ясокомбінат” на користь ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” заборгованості у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська плодоовочева база” до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат” задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат” (02002, м. Київ, вул. С. Сагайдака, 114; ідентифікаційний код 24732110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська плодоовочева база” (02002, м. Київ, вул. Каховська, 64; ідентифікаційний код 31923768) основний борг у розмірі 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. Видати наказ.

3. В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Русанко” відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписано 03.06.2011 р.