Рішення № 15992698, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/13330.05.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного

відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до          Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва

про          стягнення 97 233,90 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Іваненко І.П.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (надалі –"Підприємство") про стягнення 97 233,90 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №320967 від 01.11.2003 р. позивач поставив теплову енергію, а відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії належним чином не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 90 748,76 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 4 790,91 грн. та 3% річних у розмірі 972,34 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2011 р. розгляд справи відкладено до 16.05.2011 р. у зв'язку із неявкою позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, повідомив, що Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" на виконання Закону України "Про акціонерні товариства" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відповідно до п.1.1 Статуту позивача, затвердженого в новій редакції рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол №1/2011 від 05.04.2011 р.), ПАТ "Київенерго" є правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго".

Згідно із ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, позивач у справі –Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" має бути замінений правонаступником –Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі –"Компанія").

В судовому засіданні 16.05.2011 р. у зв’язку необхідністю витребуваних доказів оголошено перерву до 30.05.2011 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвал суду надала документи, позовні вимоги підтримала повністю.

В судове засідання представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника в розписці в повідомленні про перерву від 16.05.2011 р., а його пояснення були заслухані судом в судовому засіданні 16.05.2011 р.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003 р. між Компанією (постачальник) та Підприємством (споживач) було укладено договір №320967 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Споживач відповідно до пункту 2.3.1 Договору зобов’язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Додатком 2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком (п. 10 додатку).

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.10.2009 р. по 01.03.2011 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2011 р. становить 90 748,76 грн., підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2009 р. по лютий 2011 р. Спір виник у справі у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком 2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком (п. 10 додатку).

Однак в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за використану теплову енергію, внаслідок чого за період з 01.10.2009 р. по 01.03.2011 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 90 748,76 грн. Заборгованість Підприємства перед Компанією у розмірі 90 748,76 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Щодо посилань відповідача на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах, а саме: того, що позивачем відповідачу нарахування здійснюються за теплову енергію у гарячій воді –у гігакалоріях, а відповідачем –безпосереднім споживачам –у метрах кубічних, що призводить до того, що при зміні одиниці виміру з гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних утворюється різниця в тарифах, відшкодування якої відповідно до Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який затверджений рішенням Київради III сесія VI скликання від 09.07.2009 р. № 767/1823 (далі –Порядок), здійснюється з відповідного місцевого бюджету та виплачується виробникам таких послуг, тобто в даному випадку позивачу, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 Порядку встановлено, що він визначає механізм розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця в тарифах).

Відповідно до п. 2 Порядку видатки на відшкодування втрат підприємств-виробників, що пов'язані з затвердженням (погодженням) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті згідно з наданими виробником послуг прогнозних розрахунків, що погоджуються зі структурним підрозділом з питань цінової політики та фінансів відповідного органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про затвердження (погодження) тарифів.

Отже, зі змісту Порядку слідує, що він регулює взаємовідносини з приводу відшкодування втрат виробників, які виникають внаслідок затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчих за собівартістість таких послуг, а не відносини з приводу різниці, яка утворюється при зміни одиниці виміру нарахувань за теплову енергію, а отже, застосування його до спірних правовідносин сторін не є правомірним.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 90 748,76 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 4 790,91 грн. та 3% річних у розмірі 972,34 грн., нараховані за період з 01.10.2009 р. по 01.03.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за квітень, травень, червень та липень 2010 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 4 275,64 грн.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Крім того, суд врахував показники індексу інфляції за листопад 2009 року, які позивачем помилково обраховані в розмірі 0,00 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 694,23 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Компанії основного боргу у розмірі 90 748,76 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4 275,64 грн. та 3% річних у розмірі 1 694,23 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача –Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" правонаступником –Публічним акціонерним товариством "Київенерго".

2. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 90 748 (дев'яносто тисяч сімсот сорок вісім) грн. 76 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 275 (чотири тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 1 694 (тисяча шістсот дев'яносто чотири) грн. 23 коп., державне мито у розмірі 967 (дев'ятсот шістдесят сім) грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 75 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –02.06.2011 р.