Рішення № 15992514, 23.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/11323.05.11 за позовомПриватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

до1. Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні:

позивача:1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Восток Проминвест"

відповідачів:2. Державного підприємства "Донецька залізниця"

простягнення 8 243,80 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Олійник В.Ю.

від відповідача 1:Майданік В.В.

від відповідача 2:Бурова І.В.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" (надалі –"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (надалі –"Залізниця") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" (надалі –"Компанія") про стягнення 8 243,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення частину вантажу було втрачено, а тому позивач вказує на обов’язок відповідачів відшкодувати завдані збитки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Восток Проминвест" (надалі –ТОВ "Укр Восток Проминвест"), призначено розгляд справи на 06.04.2011 р.

04.04.2011 р. до канцелярії суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову до Компанії просить відмовити повністю, вказує на здійснення перевантаження вантажу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. у зв’язку із неявкою позивача, третьої особи та невиконання ними вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 11.05.2011р.

05.04.2011 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що вантаж завантажувався в технічно несправний вагон від якого вантажовідправник не відмовився, а тому підстави покладення на Залізницю відповідальності за втрату вантажу відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство "Донецька залізниця" (надалі –ДП "Донецька залізниця"), розгляд справи відкладено до 23.05.2011 р.

В судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представники відповідачів в судове засідання з’явилися, проти заявлених позовних вимог заперечують та просять відмовити повністю.

Треті особи 1, 2 повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 р. між ТОВ "Укр Восток Проминвест" (замовник) та Компанією (виконавець) укладено договір на надання послуг №2 (надалі –"Договір 1") відповідно до якого замовник зобов’язався своїми силами та засобами поставити на переробку виконавцю вугілля, оплатити вартість послуг виконавця по переробці вугілля, а виконавець зобов’язався переробити вугілля замовника з метою отримання продуктів збагачення і відходів (породи), з послідуючою передачею їх замовнику. Продукти збагачення і відходи (порода), отримані в результаті переробки вугільної сировини замовника, є власністю замовника.

19.07.2010 р. між ТОВ "Укр Восток Промивест" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" (після зміни організаційно-правової форми - Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо") (покупець) укладено договір поставки №19/07 (надалі –"Договір 2") за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар, вказаний в додатках до даного договору, а покупець в порядку та на умовах, встановлених цим договором і додатками до нього, зобов’язався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов Договору 2 та на підставі рахунку постачальника №111 від 01.09.2010р. позивачем було перераховано на користь ТОВ "Укр Восток Проминвест" 71436,92 грн. в якості сплати авансу за вугілля марки АМ у кількості 69 тон, що підтверджується платіжним дорученням №7310 від 08.09.2010 р., а ТОВ "Укр Восток Проминвест" передало позивачу вугілля марки АМ у кількості 69 тон, що підтверджується накладною №114 від 01.09.2010 р.

01.09.2010 р. Компанією на станції відправлення "Красный Луч" Донецької залізниці було відвантажено на користь Товариства вагоном №65312662 вугілля антрацит марки АМ у кількості 69 тон, що підтверджується залізничною накладною №52608874 та квитанцією про приймання вантажу №52608874.

Під час здійснення перевезення 14.09.2010 р. на станції "Штеровка" Донецької залізниці у зв’язку із технічною несправністю вагону №65312662 вантаж було перевантажено у вагон №66714189, що підтверджується актом загальної форми №1621.

18.09.2010 р. під час здійснення контрольного зважування вагону №66714189 на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці встановлено, що по перевізному документу значить вантаж вагою брутто 91 200 кг, тара з бруса 22 200 кг, вага нетто 69 000 кг, а фактично вага брутто 80 880 кг, тара з бруса 22 200 кг, вага нетто 58 680 кг, що менше ваги вказаної в документах на 10 320 кг, що підтверджується актом загальної форми №1297/В.

20.09.2010 р. при прибутті вантажу до станції призначення Козятин-1 Південно-Західної залізниці було здійснено вагову перевірку та встановлено, що вага вантажу становить: брутто 81 050 кг, тара з бруса 22 200 кг, нетто 58 850 кг, що менше визначеної в документах ваги на 10150 кг, та про що було складено комерційний акт АА №000011/4.

Спір у справі виник у зв’язку із наявністю, на думку позивача, підстав покладення на відповідачів відповідальності за завдані збитки у зв’язку із частковою втратою вантажу під час його перевезення.

Залізнична накладна №52608874 (надалі –"Накладна") є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи (Накладна) підтверджується прийняття Залізницею (перевізник) від Компанії (вантажовідправник) до перевезення вантажу (вугілля антрацит марки АМ у кількості 69 тон), здійснення його перевезення зі станції відправлення –"Красный Луч" Донецької залізниці до станції призначення –Козятин-1 Південно-Західної залізниці, та передача його Товариству в особі Козятинського районного паливного складу (вантажоодержувач).

Частиною 2 ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 (надалі –"Статут залізниць України"), завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

За змістом ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно із ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вбачається із Накладної для перевезення спірного вантажу перевізником було надано напіввагон №65312662 вантажопідйомністю 69 тон, навантаження здійснювалося засобами вантажовідправника, визначення маси спірного вантажу здійснювалося на 150-тонних вагонних вагах, наданий вагон було завантажено навалом вугіллям антрацит марки АМ вагою: брутто 91200 кг, тара з брусом 22 200 кг, нетто 69 000 кг, вугілля було завантажено нижче бортів у вологому стані та марковано вапном.

Будь-яких зауважень з боку вантажовідправника щодо придатності для перевезення спірного вантажу наданого залізницею вагону або з боку Залізниці щодо невжиття вантажовідправником заходів до збереження спірного вантажу Накладна не містить.

Тобто, спірний вантаж було завантажено вантажовідправником згідно вимог чинного законодавства, вжито додаткових заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вугілля під час перевезення, а з графи 1 Накладної вбачається, що вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.09.2010 р. під час прибуття спірного вантажу на станцію призначення (Козятин-1 Південно-Західної залізниці) було виявлено його недостачу та складено відповідний комерційний акт АА №000011/4 (надалі –"Комерційний акт").

Вказаним актом встановлено, що початково вантаж був завантажений у вагон №65312662 який був затриманий на станції "Штеровка" Донецької залізниці по технічній несправності, а вантаж перевантажено в вагон №66714189, про що станцією "Штеровка" Донецької залізниці було складено акт загальної форми №1621. В подальшому при контрольному переважуванні вагону №66714189 на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці встановлено, що по перевізному документу значить вантаж вагою: брутто 91 200 кг, тара з бруса 22 200 кг, нетто 69 000 кг, а фактично вага спірного вантажу становить: брутто 81 050 кг, тара з бруса 22 200 кг, нетто 58 850 кг, що менше ваги вказаної в документах на 10 150 кг, що підтверджується актом загальної форми №1297/В. Вантаж прибув у технічно та комерційно справному вагоні. Завантаження нижче бортів 400-500 мм рівномірне, без ознак втрати вантажу. Поверхня вантажу помаркована вапном, течії вантажу не було. Недостаючий вантаж у вагоні поміститься міг.

Отже, недостача спірного вантажу становить 10 150 кг, яка вперше була виявлена при здійсненні контрольного переважуванні вагону №66714189 на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці.

Позивач вказує, що обов’язок по відшкодуванню вартості виявленої недостачі вантажу покладається солідарно на відповідачів з урахуванням ступеня їх вини, однак суд відзначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно із ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Положеннями ст. 111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача; недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси; зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами; втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Судом встановлено, що завантаження спірного вантажу було здійснено вантажовідправником у відповідності до норм чинного законодавства та з вжиттям додаткових запобіжних заходів, а недостача вперше була виявлена 18.09.2010 р. у вагоні №66714189 після самостійного перевантаження Залізницею спірного вугілля з початкового вагону №65312662 до іншого вагону №66714189 на станції "Штеровка" Донецької залізниці, яке відбулося 14.09.2010р.

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Доказів складання комерційного акту на станції "Штеровка" Донецької залізниці (на якій відбувалося перевантаження спірного вантажу) не надано, а будь-яких відомостей в акті загальної форми №1621 від 14.09.2010 р., яким засвідчено перевантаження спірного вантажу з вагону №65312662 до вагону №66714189, про виявлення нестачі вантажу не міститься.

Судом витребовувалися у відповідача 1 пояснення та докази щодо обставин технічної несправності вагону №65312662 та обставини, які могли бути причиною втрати вантажу, проте таких доказів надано не було.

Крім того, суд відзначає, що спірний вантаж було прийнято до перевезення Залізницею 01.09.2010 р., вагон №65312662 було відчеплено в ремонт 02.09.2010 р. (відтиск штампу станції "Штеровка" Донецької залізниці на Накладній), а акт загальної форми №1621 складений станцією "Штеровка" Донецької залізниці 14.02.2010 р. Тобто, спірний вантаж перебував на станції "Штеровка" Донецької залізниці з 02.09.2010 р. по 14.02.2010 р., що складає 13 діб.

З огляду на викладене, посилання відповідача 1 на наявність вини відповідача 2 у недостачі вантажу, у зв’язку із відсутністю відмови Компанії від використання технічно несправного вагону №65312662, є безпідставними. Вагон №66714189 в якому виявлено недостачу спірного вантажу завантажувався Залізницею на станції "Штеровка" Донецької залізниці після перевантаження, а не засобами вантажовідправника.

Таким чином, з огляду на недоведеність відповідачем 1 наявності обставин з якими приписи ст. 111 Статуту залізниць України передбачають можливість звільнення його від відповідальності за недостачу вантажу, встановлення судом виявлення факту недостачі спірного вугілля після самостійного його перевантаження Залізницею, а також відсутності вини Компанії у недостачі вантажу, особою, яка несе відповідальність за недостачу спірного вантажу (вугілля антрацит марки АМ у кількості 10 150 кг) є саме Залізниця.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно із абз. 2 п. 13 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" згідно з пунктом 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника).

За змістом п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

В даному випадку Компанія не здійснювала продажу спірного товару на користь позивача, оскільки мало місце лише надання послуг останньою ТОВ "Укр Восток Проминвест" по переробці вугілля за Договором 1, яке в даному випадку є продавцем, та на виконання розпорядження якого було відвантажено позивачу спірне вугілля. Наведене підтверджується листом відповідача 2 №10/11-06 від 03.11.2010 р., листом ТОВ "УКР Восток Проминвест" №2005/2 від 20.05.2011 р., договором оренди державного майна №003433/09 від 11.05.2010 р.

З огляду на викладене, позивачем правомірно здійснюється розрахунок вартості недостачі спірного вугілля на підставі рахунку №111 та накладної №114 від 01.09.2010 р., згідно яких вартість однієї тони вугілля становить 940,00 грн.

Здійснивши перерахунок вартості недостачі вугілля, з урахуванням встановленої кількості недостачі вантажу (10 150 кг) та враховуючи суму норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто (2%), суд погоджується з визначеним позивачем у позові розміром вартості недостачі (8 243,80 грн.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства до Залізниці повністю та стягнення з Залізниці на користь Товариства вартості недостачі у розмірі 8 243,80 грн.

В задоволенні позову Товариства до Компанії необхідно відмовити з викладених обставин.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача 1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (01601, м.Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21100, м. Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 122; ідентифікаційний код 01880670) вартість нестачі у розмірі 8 243 (всім тисяч двісті сорок три) грн. 80 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість)грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –30.05.2011 р.