Рішення № 15992242, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/13130.05.11

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради

про стягнення 185942,80 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № ДО7/2010/06/25-2 від 25.06.10

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 5 від 12.01.2011

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради заборгованості за Договором № 540361 від 01.10.2008 в розмірі 185942,80 грн., в тому числі 164084,40 грн. основного боргу, 16743,78 грн. збитків від інфляції, 5114,62 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 порушено провадження по справі № 53/131, розгляд справи призначено на 04.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 у звязку з незявленням в засідання суду повноважного представника відповідача розгляд справи було відкладено на 22.04.2011.

В судових засіданнях 22.04.2011 та 16.05.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу, оголошено перерви до 16.05.2011 та до 30.05.2011.

В судовому засіданні 16.05.2011 представник відповідача надав пояснення на позов, в яких зокрема зазначив, що позивачем здійснювався розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період грудень 2008 лютий 2009 на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780, 1780/1 від 25.12.2008 та №№ 127, 128 від 05.02.2009, які Указами Президента України № 65/2009 від 03.02.2009, № 76/2009 від 09.02.2009 скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України; позивачем невірно здійснений розрахунок збитків від інфляції; також відповідач просить зменшити розмір неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки відповідач за результатами діяльності є збитковим та основним джерелом прибутку є плата за утримання будинків та прибудинкових територій сплачених мешканцями будинків та власниками нежитлових приміщень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 за клопотанням сторін, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору.

Представник позивача в судове засідання зявився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Також представник позивача порушив перед судом клопотання про заміну позивача у даній справі на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Київенерго», на підтвердження чого надав суду копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 769840, довідки АБ № 150424 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), витягу зі Статуту ПАТ «Київенерго», затвердженого 05.04.2011 Загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішення або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин суд здійснює заміну позивача Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на її правонаступника Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Відповідач в судове засідання 30.05.2011 зявився, подав суду заяву про розстрочку виконання рішення суду на один календарний рік.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.05.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради (споживач) було укладено договір № 540361 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), постачальник зобовязався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на мережу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного навантаження, зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобовязався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 2 до Договору (п. 2.3.2.).

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в звязку з чим у відповідача у період з 01.10.2008 по 01.02.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 164084,40 грн. За неналежне виконання зобовязань позивачем нараховано інфляційні витрати в сумі 16743,78 грн. та 3% річних в сумі 5114,62 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення до договору визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 643 від 30.05.2007, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати в МВРТ-5 за адресою: вул. Товарна, 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, включає вартість теплової енергії на поточний місяць та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки; який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що споживач до 25 числі поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2009.

При цьому п. 4.3 договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач спожив теплову енергію за період з 01.10.2008 по 01.02.2011 року на загальну суму 494536,51 грн., що підтвердив табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 330452,11 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання”, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при нарахуванні вартості послуг, за надання яких він просить стягнути з відповідача заборгованість, керувався тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780, 1780/1 від 25.12.2008 та №№ 127, 128 від 05.02.2009, які Указами Президента України № 65/2009 від 03.02.2009, № 76/2009 від 09.02.2009 скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Нарахування позивачем плати за теплову енергію за період з 01.12.2008 по 10.02.2009 за вказаними вище тарифами є безпідставним, оскільки в цей період були чинними тарифи, затверджені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007р.

Суд здійснивши перерахунок заборгованості відповідача встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем по Договору № 540361 на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2008 по 01.02.2011 року складає суму в розмірі 162953,36 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 162953,36 грн. за спожиту теплову енергію підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач просить суд стягнути на свою користь 16743,78 грн. збитків від інфляції, 5144,62 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом було перераховано основну заборгованість відповідача, то суд в тому числі здійснив перерахунок 3% річних та збитків від інфляції у відповідності до дійсного розміру заборгованості відповідача встановленого судом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 162953,36 грн., підлягає стягненню з відповідача 3 % річних у розмірі 5040,11 грн. та витрат повязаних з інфляційними процесами в сумі 16463,34 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, слід зазначити, що дійсно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Позивач при зверненні з вказаним позовом до суду не заявляв про стягнення з відповідача неустойки (штрафу чи пені), а відтак у суду відсутні підстави для зменшення їх розміру.

Що ж стосується збитків від інфляції та 3% річних, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Також відповідач порушив перед судом клопотання про розстрочку виконання рішення суду на один рік, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що Комунальне підприємство «Чоколівське»за результатами фінансової діяльності є збитковим. Основним джерелом прибутку є плата за утримання будинків споруд та прибудинкових територій сплачених мешканцями та власниками нежитлових приміщень, яка використовується підприємством з метою виконання функцій передбачених статутом, інших джерел надходження підприємство не отримує.

Через невідповідність встановлених тарифів на послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій до їх економічного обґрунтованого рівня, відбулось погіршення фінансового стану підприємства. Діючі тарифи не покривають фактичних витрат підприємства.

Для покриття різниці в тарифах з міського бюджету в минулі роки передбачалась дотація. Для відшкодування пільг та субсидій, що надаються населенню в частині квартирної плати бюджет виділяв кошти. На 2011 рік дотації не передбачено.

Крім того, що квартирна плата, що надходить від населення покриває витрати підприємства лише на 68%, така плата надходить з запізненням.

КП «Чоколівське»разом з державною виконавчою службою постійно ведеться робота на покращення платіжної дисципліни населення, але це не дає належних результатів.

Крім того, низкою Розпоряджень КМДА оплата населенням коштів в розрахунок за спожиту теплову енергію в гарячій воді відбувається протягом року, натомість відповідно до договорів КП «Чоколівське»має сплачувати таку послугу не пізніше 20 числа кожного наступного місяця, що є неможливим апріорі, оскільки споживачем послуги є мешканці які всі кошти за дану послугу переказують на рахунок КП «ПОЦ»(Головний інформаційно-обчислювальний центр) що було створене відповідно до Розпорядження Київської міської державної ради № 478 від 15.04.97 р., а він в свою чергу вже розподіляє кошти які поступили на його рахунок між постачальниками комунальних послуг.

Таким чином кошти від населення на рахунки позивача за теплову енергію в гарячій воді надходитимуть протягом року, вони не потрапляють на рахунки позивача і переказуються відповідачу.

Таким чином, підприємство не зможе виконати рішення суду в повному обсязі єдиним платежем, оскільки не має доходів, таке погашення можливе лише за кошти населення для якого платежі за теплову енергію, що була спожита під час отеплювального сезону розстрочені на один календарний рік.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 12.09.1996, № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України")

В постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Враховуючи викладене, а також наявність обставин, що є винятковими у розумінні ст. 121 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-а, код ЄДРПОУ 3575671) з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 162 953 (сто шістдесят дві тисячі девятсот пятдесят три) грн. 36 коп. основного боргу, 16 463 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 34 коп. збитків від інфляції, 5 040 (пять тисяч сорок) грн. 11 коп. 3% річних, 1 844 (одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Розстрочити виконання рішення суду на один рік зі сплатою:

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.06.2011 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.07.2011 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.08.2011 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.09.2011 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.10.2011 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.11.2011 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.12.2011 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.01.2012 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.02.2012 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.03.2012 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.04.2012 року;

- 15544(п'ятнадцять тисяч пятсот сорок чотири)грн. 62 коп. до 30.05.2012 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Дата підписання: 03.06.2011