Рішення № 15991934, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/12230.05.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Харківгаз»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ПОВГАЗ»

Простягнення 629655,77 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1356/21 від 14.04.2011 р.

Від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОВГАЗ»про стягнення 2000, 00 грн. штрафу, 462939, 94 грн. інфляційних нарахувань та 164715, 83 грн. трьох відсотків річних у звязку з неповерненням відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем на виконання умов договору доручення № 9/74 від 19.01.2010. р.

Ухвалою суду від 31.03.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/122 та призначено її розгляд на 16.05.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2011 р. не надав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів та довідку з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 16.05.2011 р. від позивача надішли документи у справі, а саме: копія свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «Харківгаз», копія довідки про включення позивача до ЄДРПОУ, копія витягу із статуту ПАТ «Харківгаз»та копія наказу № 559-П від 04.05.2011 р., які суд залучає до матеріалів справи.

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»ВАТ «Харківгаз»змінило найменування юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»на Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», що підтверджується про свідоцтвом про державну реєстрацію ПАТ «Харківгаз».

Відповідно до п. 1.2 статуту ПАТ «Харківгаз»Публічне акціонерне товариство «Харківгаз»до приведення своєї діяльності відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства»мало найменування Відкрите акціонерне товариство «Харківгаз»та перереєстровано у виконкомі Харківської міської Ради народних депутатів, реєстраційний № 03359500, розпорядження від 26.12.1994 р.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, з метою витребування необхідних документів у справі, а також у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 31.03.2011 р., що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи до 30.05.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2011 р повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз»(довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОВГАЗ»(покупець) був укладений договір доручення № 9/74 від 19.01.2010 р., відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобовязується за винагороду виконати від імені й за рахунок довірителя на підставі відповідної довіреності юридичні дії в обсязі та на умовах даного договору, а саме: повіреному доручається придбати природний газ у термін до 31 березня 2010 р. шляхом підписання договору купівлі-продажу для подальшого реалізації промисловим споживачам у першому кварталі 2010 р. за ціною 1000 (однієї тисячі) куб. природного газу не вище 2020,25 грн. без суми податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на газ, без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам, та без витрат на зберігання природного газу.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором доручення.

Згідно п.1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Представник позивача пояснив, що на виконання умов договору № 9/74 від 19.01.2010 р. ВАТ «Харківгаз»перерахувало на рахунок ТОВ «ПОВГАЗ»грошові кошти у розмірі 17091315,00 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем п. 2.1.2 договору щодо укладання договору купівлі-продажу, ВАТ «Харківгаз»було повідомлено ТОВ «ПОВГАЗ»про відмову від договору, недоцільність подальшого його виконання та запропоновано повернути сплачені грошові кошти.

Відповідно до п. 5.2 договору відповідач зобовязаний у разі порушення умов договору повернути у повному обсязі не пізніше наступного з дня моменту отримання відповідної вимоги від ВАТ «Харківгаз»кошти, що були перераховані на його рахунок для придбання природного газу.

22.02.2010 р. ТОВ «ПОВГАЗ»частково були повернуті ВАТ «Харківгаз»кошти в розмірі 11 0000 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва 14.02.2011 р. у справі № 7/325 стягнуто з ВАТ «Харківгаз »6091315,00 грн. попередньої оплати за договором доручення № 9/74 від 19.01.2010 р.

Пунктом 5.2 договору № 9/74 від 19.01.2010 р. встановлено, що у випадку порушення будь-яких умов даного договору з боку повіреного, він зобовязаний сплатити на користь довірителя штраф у розмірі 10 % від суми винагороди та компенсувати всі завдані довірителю збитки, повязані з неналежним виконанням умов договору, а також, повернути у повному обсязі не пізніше наступного дня з моменту отримання відповідної вимоги від довірителя кошти, що були перераховані на його рахунок для придбання природного газу

Пунктом 4.1 даного договору встановлено, що винагорода, яка сплачується довірителем повіреному складає, 20000,00 за виконання доручення в повному обсязі.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 5.2 договору 2 000,00 грн. штрафу, 462939,94 грн. інфляційних нарахувань та 164715,83 грн. трьох відсотків річних, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором за договором доручення № 9 від 19.01.2010 р

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 5.2 договору № 9/74 від 19.01.2010 р. встановлено, що у випадку порушення будь-яких умов даного договору з боку повіреного, він зобовязаний сплатити на користь довірителя штраф у розмірі 10 % від суми винагороди.

Оскільки судом визналось порушення відповідачем своїх зобовязань за договором доручення № 9/74 від 19.01.2010 р., за розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахований відповідачу штраф за неналежне виконання з поставки газу зобовязання за даним договором становить 2000,00 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 462939,94 грн. інфляційної складової боргу та 164715,83 грн. трьох відсотків річних, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором доручення № 9/74 від 19.01.2010 р., то суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується до грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання з придбання природного газу шляхом підписання договору купівлі-продажу для подальшої реалізації промисловим споживачам, тобто негрошове зобовязання. В свою чергу повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, у звязку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобовязання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено факту належного виконання ним зобовязань за договором доручення № 9/74 від 19.01.2010 р., то позов Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»стосовно стягнення заборгованості у суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються пропорційно розміру позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОВГАЗ»(01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, ідентифікаційний код 36019090) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»(61109, Харківська обл., м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, ідентифікаційний код 03359500) 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. штрафу, 20 (двадцять) грн.00 коп. витрат по сплаті державного мита та 0 (нуль) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.