Рішення № 15990766, 11.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/16911.05.11 За позовом                    приватного акціонерного товариства «Страховий дім «Європейський світ»

До                              публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

Про                              стягнення 6795,35 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    не з’явились           

від відповідача           не з’явились

Обставини справи:

          До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Страховий дім «Європейський світ»до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»про стягнення 6795,35 грн. за договором № 74 ФП/07 про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцесії) від 19.12.2007 р., а саме: 3675,69 грн. пені, 469,02 грн. 3% річних, 2650,64 грн. інфляційних.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем обов’язку по оплаті суми страхового відшкодування, що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 року у справі № 33/27.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/169 та призначено розгляд останньої на 18.04.2011 р..

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, посилаючись на існування рішення Господарського суду міста Києва № 33/27 від 30.03.2009 р. між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає припиненню. Крім того, сторона зазначає про сплив позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені, а також вказує на сплату боржником 15.07.2009 р. згідно з судовим наказом № 33/27 від 09.06.2009 р. 27969,15 грн., тому нарахування трьох процентів річних та інфляційних може здійснюватися до 09.06.2009 р. на суму встановленого рішенням суду простроченого грошового зобов’язання (24994,15 грн.).

18.04.2011 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 11.05.2011 р..

Представники сторін на виклик суду не з’явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені під розписку.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 33/27 за позовом закритого акціонерного товариства «Страховий дім «Європейський світ»до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»про стягнення 27027,93 грн. за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 74-ФП/07 від 19.12.2007 р..

30.03.2009 р. судом прийнято рішення про задоволення позову повністю.

Зазначеним судовим рішенням був встановлений факт наявності заборгованості за договором № 74-ФП/07 від 19.12.2007 р. у відповідача перед позивачем в сумі 24994,15 грн.

Відповідач повинен був виплати свою частку страхового відшкодування, відповідно до п. 6.3.2, 8.10 договору, протягом 10 робочих днів після одержання від позивача комплекту документів. Враховуючи те, що відповідач, як було встановлено судом, отримав документи 09.07.2008 р., тому він повинен був здійснити своє зобов’язання за договором у строк до 23.07.2008 р.. У зв’язку з цим, пеня повинна нараховуватися починаючи з 24.07.2008 р..

З урахуванням наведених обставин справи № 33/27 рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 р. позовні вимоги щодо стягнення за період з 24.07.2008 р. - 23.12.2008 р. трьох процентів річних в сумі 314,30 грн., пені –2514,46 грн. та основного боргу –24994,15 грн. були задоволені.

09.06.2009 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 33/27 від 30.03.2009 р. видано наказ.

24.06.2009 р. відділом державного виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 р. у справі № 33/27.

          15.07.2009 р. відповідачем було сплачено згідно з вищезазначеним наказом 27969,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13717 від 15.07.2009 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Пунктом 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов?язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням зазначеного, зобов?язання відповідача щодо сплати 24994,15 грн. боргу за договором № 74-ФП/07 від 19.12.2007 р., який був встановлений рішенням Господарського суду міста Києва № 33/27 від 30.03.2009 р., було припинено 15.07.2009 р. шляхом сплати за наказом Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 р. в рамках виконавчого провадження.

Стаття 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст.525 ЦК України не допускається

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи те, що відповідач виконання основного грошового зобов’язання за Договором не здійснив до 15.07.2009 р., та беручи до уваги те, що рішенням суду вже присуджена до стягнення сума трьох процентів річних за період з 24.07.2008 р. -23.12.2008 р., зазначене не звільняє відповідача від виконання зобов’язання, передбаченого статтею 625 ЦК України щодо сплати трьох процентів річних та інфляційних на весь час прострочення з суми основного боргу.

Враховуючи те, що судовим рішенням був встановлений борг відповідача в сумі 24994,15 грн., який погашений відповідачем 15.07.2010 р., та присуджено до стягнення суму трьох процентів річних, нараховану до 23.12.2008 р., позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних, нараховані за прострочення виконання грошового зобов?язання, підлягають частковому задоволенню в сумі 417,03 грн. за розрахунком суду:

24994,15 грн. (з 24.12.2008 р. по 14.07.2009 р. включно)*203 дні*3%/365 = 417,03 грн.

У стягненні 51,99 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

Виходячи з системного аналізу законодавства, а також беручи до уваги лист Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ»при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці.

          Враховуючи те, що судовим рішенням був встановлений борг відповідача в сумі 24994,15 грн., який погашений відповідачем 15.07.2010 р., а позивачем визначений період нарахування інфляційних з 24.12.2008 р., позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов?язання, підлягають частковому задоволенню в сумі 2074,49 грн. за розрахунком суду:

24994,15 грн. (січень 2009 р.)-(24994,15 грн. *102,9%) = 724,83 грн.;

24994,15 грн. (лютий 2009 р.)-(24994,15 грн. *101,5%) = 374,91 грн.;

24994,15 грн. (березень 2009 р.)-(24994,15 грн. *101,4%) = 349,91 грн.;

24994,15 грн. (квітень 2009 р.)-(24994,15 грн. *100,9%) = 224,94 грн.;

24994,15 грн. (травень 2009 р.)-(24994,15 грн. *100,5%) = 124,97 грн.;

24994,15 грн. (червень 2009 р.)-(24994,15 грн. *101,1%) = 274,93 грн.;

24994,15 грн. (липень 2009 р.)-(24994,15 грн. *99,9%) = 0,0 грн.;

У стягненні 576,15 грн. інфляційних судом відмовлено.

Відповідно до ст.ст. 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3675,69 грн. пені, посилаючись на пункт 13.6. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 74-ФП/07 від 19.12.2007 року, яким передбачено, що у випадку недотримання термінів погашення заборгованостей, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строки позовної давності відповідно до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва № 33/37 від 30.03.2009 р., що має преюдиціальне значення, відповідач повинен був здійснити своє зобов’язання за договором у строк до 23.07.2008 р.. У зв’язку з цим, пеня повинна нараховуватися починаючи з 24.07.2008 р..

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем було заявлено про застосування позовної давності щодо вимоги про стягненні пені, судом застосовується строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, який сплинув 25.07.2009 р., тоді як позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення пені 23.03.2011 р., тобто поза межами строку позовної давності, і підстав для відновлення пропущеного строку позовної давності суду не навів.

Враховуючи наведене, у зв’язку з тим, що строк позовної давності за зверненням до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав до вимог про стягнення пені сплинув, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 3675,69 грн. суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позов щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних підлягає частковому задоволенню, за весь час існування прострочення відповідача і до повного виконання ним грошових зобов’язань з урахуванням заявленого позивачем періоду.

З урахуванням зазначеного, позов підлягає задоволенню в частині стягнення 2074,49 грн. інфляційних та 417,03 грн. трьох процентів річних.

Щодо тверджень відповідача про те, що провадження у цій справі підлягає припиненню на підставі статті 80 ГПК України, оскільки існує рішення Господарського суду міста Києва по справі № 33/27 від 30.03.2009 р., слід зазначити наступне.

Предметом позову у справі № 33/27 було стягнення заборгованості в сумі 24994,15 грн. за договором № 74-ФП/07 від 19.12.2007 р., пеня та три проценти річних за період з 24.07.2008 р. по 23.12.2008 р..

Враховуючи те, що у справі № 17/169 позивач просить стягнути з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційні за прострочення відповідачем виконання зобов’язання, нарахованих за інший період з 24.12.2008 р. по 08.09.2009 р., посилання відповідача на статтю 80 ГПК України не беруться судом до уваги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що ці вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29 А, 04073, м. Київ, Московський проспект, 8, рахунок 2650800004038 в АКБ «Правекс-Банк»в м. Києві, МФО 321983, код 20842474) на користь приватного акціонерного товариства «Страховий дім «Європейський світ»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, рахунок 26506011000158 у ВАТ «БТА Банк», МФО 321723) 2074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 49 коп. інфляційних нарахувань, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 03 коп. трьох процентів річних, 37 (тридцять сім) грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 86 (вісімдесят шість) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                     О.Г. Удалова

Рішення підписано 02.06.2011 р.