Рішення № 15990678, 01.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/13801.06.11 За позовом Державного житлово комунального підприємства Національної академії наук України

до Закритого акціонерного товариства «Тюльпан»

про виселення та повернення нежитлового приміщення

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. №б/н від 04.04.2011р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного житлово комунального підприємства Національної академії наук України про виселення Закритого акціонерного товариства «Тюльпан»із нежитлового приміщення площею 194, 2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Володимирська, 51/53 на першому поверсі та підвалі будинку та повернути приміщення Держаному житлово комунальному підприємству Національної академії наук України.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в звязку з закінченням 31.12.2010 року строку дії договору оренди №21 від 01.04.2002р. відповідач не звільнив приміщення передавши його по акту прийому-передачі, чим перешкоджає в користуванні ним та порушує ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011р. порушено провадження у справі №36/138, розгляд справи призначено на 16.05.2011 р.

В судове засідання 16.05.2011р. представники сторін не з»явилися. У звязку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи було відкладено на 01.06.2011р.

В судовому засіданні 01.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 01.06.2011р. не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від 08.04.2011р., 16.05.2011р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

01 квітня 2002 року між Держаним житлово комунальним підприємством Національної академії наук України (далі позивач) та Закритим акціонерним товариством «Тюльпан»(далі відповідач) був укладений договір оренди №21 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ, організацій, підприємств НАН України.

Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування індивідуально визначене нежитлове приміщення площею 194,2 кв.м. за адресою: м. Київ, Володимирська, 51/53 на першому поверсі та підвалі будинку та знаходить на балансі Держаного житлово комунального підприємства Національної академії наук України.

01.04.2002р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання передачі в оренду нежитлового приміщення площею 194,2 кв.м. за адресою: м. Київ, Володимирська, 51/53 на першому поверсі та підвалі будинку.

Частина 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору сторони визначили з 01.02.2002 року по 31.12.2010р. (п.10.1 договору).

Відповідно до приписів ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Листом від 29.11.2010р. за №11-226 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди №21 від 31.12.2002р. у звязку із закінченням строку його дії та просив повернути орендоване приміщення до 31.12.2010р.

На даний лист відповідачем надана відповідь за №12/23-01 від 23.12.2010р., в якій відповідач зазначає, що відповідно до додаткових угод від 01 серпня 2003 року до договору №21 від 01.04.2002р. строк договору визначений до 31.12.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2011р. заперечив факт підписання між сторонами додаткових угод від 01 серпня 2003 року до договору №21 від 01.04.2002р. про продовження строку договору до 31.12.2015р.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 5.7. договору у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов»язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням суду не надав. Відповідачем не надано суду належних доказів підписання між сторонами додаткових угод про продовження строку дії договору №21 від 01.04.2002 року до 31 грудня 2015 року.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Виселити Закрите акціонерне товариство «Тюльпан»(01034, м. Київ, вул.. Володимирська, 51/53, код ЄДРПОУ 23733478) із нежитлового приміщення площею 194, 2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Володимирська, 51/53 на першому поверсі та підвалі будинку та повернути приміщення Державному житлово комунальному підприємству Національної академії наук України (03057, м. Київ,вул.. Ежена Потьє, 9, код ЄДРПОУ 30573192).

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Тюльпан»(01034, м. Київ, вул.. Володимирська, 51/53, код ЄДРПОУ 23733478) та користь Державного житлово комунального підприємства Національної академії наук України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 9, код ЄДРПОУ 30573192). 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

02.06.2011р.