Рішення № 15990581, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/12430.05.11 За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-АДВ»

Простягнення 245235, 36 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: не зявився

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-АДВ»про стягнення 245235, 36 грн. неустойки у звязку з простроченням повернення обєкта оренди після припинення дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р.

Ухвалою суду від 31.03.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/124 та призначено її розгляд на 16.05.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судове засідання 16.05.2011 р. не зявився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.04.2011 р., яке підтверджує отримання 12.04.2011 р. позивачем ухвали про порушення провадження у даній справі.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 26.04.2011 р. від позивача надійшло клопотання про долучення копій документів до справи, а саме:

-пояснень стосовно оригіналів документів доданих до позовної заяви від 21.04.2011 р., в яких позивач повідомив, що у звязку з відсутністю коштів на відрядження не вбачається можливим надання оригіналів документів, доданих до позовної заяви, та просив розглядати справу за наданими ним належним чином завіреними копіями відповідних документів;

-копії положення про регіональне відділення ФДМУ від 15.06.1994 р. № 412;

-копії свідоцтва про держреєстрацію РВ ФДМУ по Донецькій області;

-копію довідки з ГУС щодо РВ ФДМУ по Донецькій області;

-пояснень від 21.04.2011 р. щодо відсутності у провадженні іншого господарського суду України або іншого уповноваженого органу спору, між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих же підстав, а також рішення зазначених органів з такого ж спору;

-копії витягу з ЄДР щодо ТОВ «Конкорд-АДВ»;

-копії наказу про призначення ОСОБА_1. від 02.06.2010 р. № 121-р;

-копії довіреності представника від 22.07.2010 р. № 68.

Розглянувши клопотання позивача, суд його задовольнив та залучив вищезазначені документи до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду від 31.03.2011 р. не виконав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 31.03.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 16.05.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 30.05.2011 р.

У судове засіданні 30.05.2011 р. представники сторін повторно не зявилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд-АДВ»(орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р., відповідно до пункту 1.1. якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно - частину зовнішньої стіни (далі - майно) окремо розташованої будівлі площею 360 кв. м., яка розташована за адресою: м. Донецьк, 189 та знаходиться на балансі Донецького державного палацу молоді «Юність»(балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30 червня 2008 р. і становить за незалежною оцінкою 334750, 00 грн.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

У відповідності до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В пункті 7.1. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р. визначено, що позивач зобовязався передати відповідачу майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

19.12.2008 р. сторонами було підписано додаток № 2 до вищезазначеного договору, а саме, акт приймання-передавання, у відповідності до якого позивач передав, а відповідач прийняв державне майно - частину зовнішньої стіни окремо розташованої будівлі площею 360 кв. м., яка розташована за адресою: м. Донецьк, 189 та знаходиться на балансі Донецького державного палацу молоді «Юність», з метою розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з пунктом 3.1. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 та за результатами конкурсу на право оренди державного майна, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) листопад 2008 р. 7741, 92 грн.

18.11.2009 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до даного договору, у відповідності до якої орендна плата за травень-грудень 2009 р. визначається на підставі змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. № 316 «Про деякі питання оплати оренди державного майна», і становить за базовий місяць розрахунку квітень 2009 р. 4071, 02 грн. Орендна плата з травня 2009 р. щомісяця корегується на індекс інфляції, встановлений Мінстатом України.

Пунктом 10.1. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р. встановлено, що цей договір укладено строком на 360 днів, що діж з 19 грудня 2008 р. до 13 грудня 2009 р. включно.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, який було обумовлено в договорі.

В договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р. визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

У відповідності до п. 10.10. даного договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Листом від 28.12.2009 р. № 11-06-04-14392 позивач повідомив ТОВ «Конкорд-АДВ»про закінчення 13.12.2009 р. строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р., у звязку з чим звернувся до відповідача з вимогою про повернення майна.

Позивач повідомив суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд-АДВ»відповіді на вищезазначений лист не надало та орендоване за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р. майно не повернуло.

Пунктом 10.11. вищевказаного договору передбачено, що якщо орендар не виконує обовязку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

За таких обставин Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-АДВ»про стягнення 245235, 36 грн. неустойки у звязку з простроченням повернення обєкта оренди після припинення дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 10.11. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3595/2008 від 19.12.2008 р. передбачено, що якщо орендар не виконує обовязку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 36/240 від 18.08.2010 р. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-АДВ»на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області стягнуто 7249, 64 грн. неустойки у звязку з простроченням повернення обєкта оренди після припинення дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3595/2008 від 19.12.2008 р. за 26 днів січня 2010 р.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення неустойки, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області підлягає неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, зокрема, за період з лютого 2010 р. до лютого 2011 р. 245235, 36 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та стягуються на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 759 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 44, 47, 49, 8285, 283 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-АДВ»(вул. Ямська, буд. 28А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 25643724) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (вул. Артема, буд. 97, м. Донецьк, Ворошиловський район, Донецька обл., 83000, ідентифікаційний код 13511245) 245 235 (двісті сорок пять тисяч двісті тридцять пять) грн. 36 коп. неустойки.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-АДВ»(вул. Ямська, буд. 28А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 25643724) на користь Державного бюджету України 2 452 (дві тисячі чотириста пятдесят дві) грн. 35 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.