Рішення № 15988771, 18.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/9318.05.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про стягнення 127199, 82 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гаркавенко С.В.

від відповідача: Решетниченко О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 127199, 82 грн. за договором № 621730 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2007 р., з яких 120137, 22 грн. - заборгованості за використану теплову енергію, 5103, 90 грн. - інфляційних нарахувань, 1958, 70 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за використану теплову енергію відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

22.04.2011 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він зазначає, що заборгованість виникла внаслідок несвоєчасної сплати населенням за наданні комунальні послуги з централізованого гарячого водопостачання та опалення, а також не погоджується із застосованим позивачем тарифом нарахування за січень 2011 р.

У судовому засіданні 27.04.2011 р. судом, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Крім того, представник позивача у даному судовому засіданні надав суду копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідку АБ № 150424 з ЄДРПОУ, з яких вбачається, що змінено його організаційно-правову форму з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.05.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 р. між сторонами було укладено договір № 621730 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов’язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач –отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору позивач зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору відповідач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно з п. 2.3.5 відповідач зобов’язався забезпечувати:

-          своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію;

-          своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями;

-          прийняття всіх заходів (в т. ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України;

-          безперешкодний цілодобовий доступ представників позивача до тепловикористовуючих установок та приладів обліку відповідача для виконання ними службових обов’язків.

Договір, відповідно до п. 4.1., набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2007 р.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення.

Відповідно до звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання теплової енергії проводитиметься по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Пунктом 12 додатку № 2 до договору № 621730 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2007 р. передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 621730 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2007 р. відповідач щомісячно з 12 до 15 числа отримує в каб. № 314 РТ-6 за адресою: вул. Закревського, буд. № 14 оформлену позивачем рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передачі товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання; податкові накладні отримує за адресою: вул. Мельникова, 31.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 621730 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2007 р. відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з тарифами, затвердженими Київською міською адміністрацією.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами термін дії договору № 621730 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2007 р. неодноразово автоматично пролонговувався на підставі п. 4.3 договору та станом на день розгляду справи у суді є чинним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 621730 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2007 р. щодо оплати за теплову енергію, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.11.2009 р. по 01.03.2011 р. у розмірі 120137, 22 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5103, 90 грн. інфляційних нарахувань та 1958, 70 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із наданих позивачем документів та розрахунків, а також із наявної у матеріалах справи довідки про надходження коштів за спожиту теплоенергію, заборгованість відповідача за договором № 621730 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2007 р. за період з 01.11.2009 р. до 01.03.2011 р. становить 120137, 22 грн.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що позивачем було застосовано неналежний тариф за січень 2011 року, оскільки відповідно до Розпорядження КМДА від 29.12.2010 р. № 1222 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України" (далі –Розпорядження № 1222) встановлено, що тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для виконавців цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим вводяться в дію з 01.02.2011 р.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про теплопостачання»до повноважень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб’єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється комісією. А до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 10 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»теплопостачальна організація зобов’язана при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Оскільки Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 була опублікована Національною комісією регулювання електроенергетики України, тому повідомлення споживачів теплової енергії було здійснено у публічному порядку шляхом публікації у засобах масової інформації. Крім того, позивач постійно в обов’язковому порядку повідомляє споживачів про зміну тарифів у 5-денний термін з моменту введення в дію нових тарифів.

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання перед відповідачем щодо повідомлення про зміну тарифів відповідно до Закону України «Про теплопостачання».

Крім того, у п. 2 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 вказано, що постанова, а з нею і тарифи на теплову енергію набирають чинності з 01.01.2011 р.

З огляду на вищезазначене, визначення вартості теплової енергії позивачем з 01.01.2011 р. здійснюється згідно Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729.

В свою чергу, тарифи для виконавців послуг з теплопостачання для здійснення розрахунків з населенням встановлюються Київською міською державною адміністрацією. Так, у Розпорядженні КМДА від 27.01.2011 р. № 99 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням», яке вводиться в дію з 01.02.2011 р., чітко визначено, що воно прийняте відповідно до низки законів та інших нормативних актів, в тому числі відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго». Таким чином, цей факт ще раз підтверджує, що позивачем правомірно застосовано нарахування за затвердженими тарифами.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 120137, 22 грн., а відповідач наведені позивачем обставини не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 120137, 22 грн.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором № 621730 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2007 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 5103, 90 грн. та 3% річних у розмірі 1958, 70 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, здійснений позивачем, та встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань визнаються правомірними та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, код –03366612), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код - 00131305) заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 120137 (сто двадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 22 коп., інфляційні нарахування –5103 (п’ять тисяч сто три) грн. 90 коп., 3 % річних –1958 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 70 коп., 1272 (одна тисяча двісті сімдесят два) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 30.05.2011 р.