Постанова № 15972839, 30.05.2011, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

4-193/11

П О С Т А Н О В А

30.05.2011 місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.Г.,

за участю секретаря Догаєвій А.В., прокурора Марченко О.І., адвоката ОСОБА_1, розглянувши|розглядувати| у відкритому|відчиняти| судовому засіданні, подання в.о. заступника начальника СВ|із| Орджонікідзевського РВ|ро-мезона| Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області Панова В.А. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, працюючого водієм в ПАТ «МК»Азовсталь», не судимого, який проживає в АДРЕСА_1 обвинуваченого вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя надійшло подання в.о. заступника начальника СВ Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області Панова В.А., узгодженого із в.о. прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя ОСОБА_4, про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо ОСОБА_3 З подання вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 03 травня 2011 року, приблизно о 11 годин 30 хвилин, він умисно, переслідуючи мету противоправного заподіяння смерті інший людині ОСОБА_5, знаходячись, в приміщенні чебуречної, розташованої на території ринку “Привоз”, по вулиці Азовстальській, 76 “а”, в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, на ґрунті неприязних відносин, які виникли раптово, утримуючі в руці ніж, наніс один удар в область грудної клітини зліва потерпілому ОСОБА_6, в наслідок чого спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: гострого малокрівья внутрішніх органів, проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з пошкодженням серця, від яких останній помер.

03 травня 2011 року за вказаним фактом порушено кримінальну справу № 19-1084.

ОСОБА_3 був затриманий у порядку ст. 115 КПК України 04 травня 2011 року о 19-50 годин (дані протоколу затримання).

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 травня 2011 року строк затримання ОСОБА_3 було продовжено до 10-ти діб.

13 травня 2011 року постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя відмовлено в задоволенні подання в.о. заступника начальника СВ Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 17000 гривень. Дана постанова суду першої інстанції була скасована колегією суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2011 року.

Подання мотивовано тим, що ОСОБА_3 звинувачується в вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція статті за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 7-ми до 15-ти років, знаходячись на волі, може приховуватися від слідства та суду, а також тим, що ст. 115 ч.1 КК України не передбачає іншого альтернативного покарання окрім позбавлення волі.

У судовому засіданні слідчий вказував, що після рішення суду першої інстанції про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу залог і звільнення із під варти, останній постійно зявляється на його виклики для проведення слідчих дій, тобто не ухиляється та не приховується від слідства.

У судовому засіданні прокурор підтримав подання та просив його задовольнити, так як ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а тому затриманий може приховуватися від слідства та суду.

У судовому засіданні обвинувачений пояснив, що йому відомо в чому він обвинувачується, однак, провину не визнає. При допиті як підозрюваний та обвинувачений визнав провину у скоєнні злочину під фізичним та психологічним впливом працівників міліції. На його тілі залишилися сліди від застосування електричного струму, в звязку з чим вин вимушений був після звільнення його із під варти проходити курс лікування. Також він вказав, що наміру приховуватися від слідства у нього не має, так як він має постійне місце проживання та постійне місце роботи, у нього на утримання є неповнолітня дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка перебуває на обліку у травматолога з народження, і з трьох років виховується ним зі своєю другою дружиною, так як мати дитини була позбавлена батьківських прав, а потім померла, зобов'язується з'являтися до Орджонікідзевського РВ на кожен виклик. Просить обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді застави. Більш того, його дружина, в якості залога 13.05.2011 року внесла гроші на депозит в сумі 17000 гривень і 30.05.2011 року внесла ще 4000 гривень.

Захисник ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні подання та обрати щодо його підзахисного запобіжний захід у вигляді застави. Току позицію захисник обґрунтовує тим, що тяжкість злочину, у якому обвинувачується особа, не є визначальним при обранні запобіжного заходу. Просив суд врахувати всі обставини, на які посилався ОСОБА_3, а також те, що у нього є батьки похилого віку, яким він допомагає матеріально. Вказав, що заставу на депозит внесла дружина обвинуваченого ОСОБА_8, яка на цей час складає 21000 гривень.

Вивчивши матеріали кримінальної справи, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що підстав для обрання відносно ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не має і к такому переконанню суд прийшов по слідуючим підставам.

Згідно з вимогами ст..29 Конституції України, ст.. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст..14 КПК України, обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканність можливі лише в передбачені законом випадки по встановленої судом процедурі.

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років (ч. 1 ст. 155 КПК), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

Статтею 150 КПК України визначено, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується особа підозрюваного, обвинуваченого, її вік, стан здоровя, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Крім того, за ч. 7, 8 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003 року “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” при розгляді подання про взяття під варту досліджуються також обставини, які відповідно до ст. 150 КПК мають бути враховані при обранні запобіжного заходу: вік підозрюваного, обвинуваченого, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання. З'ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв'язки особи, її схильності (чи вживає наркотики, алкогольні напої тощо), спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя). Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.

ОСОБА_3 хоча й обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, однак, він раніше не судимий, має постійне місце проживання та постійне місце роботи, за якими характеризується дуже позитивно, що підтверджується матеріалами кримінальної справи, також має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка перебуває на обліку у травматолога з народження. Також має батьків похилого віку, яким допомагає матеріально. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 на протязі довгого періоду хворіє, з цього приводу переніс операцію внутрішній менісціт правого колінного суглоба з частим утиском. Ці обставини вказують на те, що обвинувачений у своєму житті має такі обставини та моральні цінності, які свідчать про те, що ОСОБА_3 не буде порушувати процесуальні обов'язки. До цього часу з участю обвинуваченого виконані майже всі слідчі дії, і після звільнення його із під варти зявляється на виклики слідчих органів для проведення слідчих дій. Вказані обставини свідчать про те, що у обвинуваченого відсутній намір приховуватися від слідства та суду.

Крім даних про тяжкість вчиненого злочину, досудовим слідством не надано будь-яких доказів про те, що ОСОБА_3 має намір залишити місце постійного проживання та ухилитись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі та продовжувати злочинну діяльність.

Тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_3, сама по собі не є підставою про обрання саме того запобіжного заходу, про який просив слідчий у поданні, про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003, відповідно до якого визнано таким, що не відповідає Конституції України положення статті 150 КПК України, згідно з яким при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

Враховуючи, що запобіжні заходи є різновидом заходів кримінально-процесуального примусу, що тимчасово обмежують права особи, з метою забезпечення: виконання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним процесуальних обовязків; його належної поведінки, з тим щоб не уникати слідства й суду, не перешкоджали встановленню істини у справі або не займалися злочинною діяльністю; виконання вироку, суд вважає, що належну поведінку ОСОБА_3 на досудовому та судовому слідстві може забезпечити більш мякий запобіжний захід не повязаний із взяттям під варту.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави у порядку ст. 154-1 КПК України, суд враховує, що згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 26.03.1999 року “Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу” за змістом ст. 154-1 КПК застосування чи незастосування застави повністю залежить від розсуду особи чи органу, в провадженні яких перебуває справа. Суд повинен вирішувати це питання (з наведенням відповідних мотивів) у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин, зазначених у ст. 150 КПК, і обирати цей запобіжний захід замість тримання під вартою лише тоді, коли є всі підстави вважати, що він може забезпечити належну поведінку підсудного та виконання ним процесуальних обовязків, а також виконання вироку. Якщо на стадії досудового розслідування кримінальної справи під час розгляду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту чи продовження строку тримання під вартою, а також на стадіях попереднього та судового розгляду справи суддя (суд) дійшов висновку, що належну процесуальну поведінку підозрюваного (обвинуваченого, підсудного) чи виконання ним процесуальних обовязків можливо забезпечити лише за умови обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави або тримання під вартою, він, визначивши розмір застави, повинен зясувати, чи бажає підозрюваний (обвинувачений, підсудний), щоб до нього було застосовано такий вид запобіжного заходу, і чи є у нього відповідні кошти чи інші матеріальні цінності.

Відповідно до квитанції встановлено, що дружина обвинуваченого ОСОБА_8, 13 травня 2011 року внесла заставу у розмірі 17000 гривень, а 30 травня 2011 року внесла 4000 гривень, всього 21000 гривень (на депозитний рахунок 37317004001000, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації у Донецькій, код 26288796, банк отримувача Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, МФО 834016). Суд вважає, що із урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочином сума 21000 гривень застави є достатньою. Крім того, ОСОБА_3, та його дружина ОСОБА_8 не заперечували, що їм відомі наслідки порушення умов застави.

Керуючись ст.148, 150, 1541, 165, 1651, 1652 КПК України, ст.12 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003 року “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” , Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 26.03.1999 року “Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу”, суд -

ПОСТАНОВИВ|постановляв|:

1. Відмовити в обранні щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Обрати щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 21000 (двадцять одна тисяча) гривень, яка внесена на депозитний рахунок 37317004001000, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації у Донецькій, код 26288796, банк отримувача Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, МФО 834016 заставодавцем ОСОБА_8, 13 травня 2011 року.

На постанову суду може бути подана апеляція безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом трьох діб з дня її винесення.

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області І.Г. Мельник

Постанова|постанова| мені оголошена, і право подати апеляцію протягом трьох діб до Донецького апеляційного суду роз'яснене|роз'ясняти|.

« 30 » травня 2011 року|._____ОСОБА_3