Ухвала суду № 15955777, 11.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6223/10/12/0170

11.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПривалової А.В.,

суддів Лядової Т.Р. , Курапової З.І. секретар судового засіданняГалайдіна Г.І.

за участю сторін:

не зявились

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 21.09.2010 у справі № 2а-6223/10/12/0170

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул.М.Залки, 1/9 м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан»(промзона Північна, 8, м.Армянськ, Автономна Республіка Крим, 96012)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року (суддя Котарева Г.М.) позовну заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан»про стягнення заборгованості в сумі 134094,01грн. - залишено без розгляду.

Не погодившись з судовим рішенням Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку позивача, ним не було пропущено строк звернення до суду через оскарження платником податків рішень податкового органу в судовому порядку.

У судове засідання сторони не зявились, про день, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Проте, неявка сторін не перешкоджає судовому розгляду справи. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представників сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання строків застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції належить керуватися нормою права, передбаченою статтею 250 Господарського кодексу України, а при вирішенні питання встановлення строку звернення до суду про стягнення добровільно несплаченої суми фінансової санкції - статтею 99 КАС України. Оскільки строк стягнення таких санкцій сплив, то підстав для задоволення вимог державної податкової інспекції суд не знайшов, застосувавши наслідки передбачені ст.100 КАС України.

Судом встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан»про стягнення вищевказаної суми пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, застосованої податковою інспекцію на підставі статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач цю суму до бюджету не сплатив.

За своєю суттю передбачена статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" фінансова санкція (пеня) є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що фінансові санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням частини першої статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

З огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У той же час застосування санкцій за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, повинно здійснюватися податковим органом шляхом прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій і повинно відбутися протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. У свою чергу, стягнення санкцій, нарахованих відповідно до прийнятого рішення, здійснюється з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтею 99 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача із позовом), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що актом перевірки Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим від 22.06.2004 року N 23-05/05762329/136 було виявлено порушення Державною акціонерною компанією «Титан» статей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а податковими повідомленнями-рішеннями від 12 жовтня 2004 року №0000132301/0 на суму 81582,01грн. та №0000312301/0 на суму 52512,00грн. застосовані фінансові санкції.

Державна податкова інспекція з адміністративним позовом про стягнення з відповідача нарахованої йому фінансової санкції в розмірі 134094,01грн. звернулася до суду лише у травні 2010 року, тим самим пропустивши строк, передбачений статтею 99 КАС України.

Факт звернення відповідача до суду в 2004 році з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2004 року №0000132301/0 та №0000312301/0, яким відповідачу нараховано зазначену суму пені, є реалізацією права суб'єкта господарювання і, як правильно вважає суд першої інстанції, не може впливати на перебіг строку звернення до суду у цій справі.

Отже, оскарження платником податків рішення про визначення йому податкових зобов'язань податковим органом не впливає на перебіг строку позовної давності, встановленого статтею 99 КАС України. Таким чином, податковий орган повинен дотримуватися передбачених процесуальним законом строків позовної давності при стягненні нарахованих рішенням фінансових санкцій не з питань оподаткування і в тому разі, якщо відповідне рішення було оскаржено платником податків у судовому порядку.

Про факт порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися після закінчення десятиденного строку для сплати підприємством штрафних санкцій у добровільному порядку. Не отримавши таких коштів, у державної податкової інспекції як у органу, покликаного відповідно до п.8 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом, виникло субєктивне матеріальне право на звернення до суду з таким позовом, яке мало бути реалізоване протягом загального річного строку, визначеного ст.99 КАС України (в редакції чинної на момент звернення до суду з позовом).

Між тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся з позовом до суду в травні 2010 року, в той час як штрафні санкції мали бути сплачені у жовтні 2004 року, тобто з пропуском строку для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позову без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскарження підприємством у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, якими була нарахована пеня за порушення порядку розрахунків в іноземній валюті, впливає на перебіг строку, який має обчислюватися зі дня винесення остаточного судового рішення про правомірність цих рішень, є юридично безпідставними, оскільки правові припущення позивача не можуть свідчити на користь висновку про дотримання ним вимог процесуального права, яке регулює строки реалізації права на судовий захист.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допущено, правова оцінка обставини у справі дана вірно, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини першої статті 199, пунктом 3 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2010 у справі № 2а-6223/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 квітня 2011 року.

Головуючий суддяпідписА.В.Привалова

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис З.І.Курапова З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова