Постанова № 15953419, 21.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2011 року Справа № 2а-2613/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Жиленку Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білд» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне. 16 листопада 2010 року позивач подав до відповідача декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, в якій було заявлено до відшкодування з державного бюджету України від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 494727 грн. У березні 2011 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку, результати якої було оформлено актом від 21.03.2011 №103/23-616734449858. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000042360, за яким суму заявленого бюджетного відшкодування з податку па додану вартість за жовтень 2010 року зменшено на 494727 грн. Вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а сума бюджетного відшкодування є правомірно заявленою і такою, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету України.

Згідно п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкової о органу (його заступником) протягом 10 днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Акт перевірки від 21.03.2011 р. №103/23-616/34449858 та податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000042360 отримано позивачем поштою 24.03.2011. Посадові особи відповідача прийняли податкове повідомлення-рішення з порушенням наданих повноважень, не дочекавшись підписання акту перевірки платником податку та реалізацію позивачем права на подання заперечень до акту перевірки. В податковому повідомленні-рішенні, яке є предметом оскарження, зазначено, що воно прийнято на підставі акта перевірки від 21.03.2011 №103/23-616/34449858 за порушення ст. п. 1.8 ст.1, п.п. 7.7.2 п.7.7, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі Закон №168).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону №168 бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до п. 14.1.18 ПК України бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникло у зв'язку з його надмірною некомпенсованою сплатою до Державного бюджету України за придбане ТОВ «Будівельна компанія «Білд» у ВАТ «НІЖ «МЕХАНОБР-ТЕХНІКА» (Росія) згідно договору купівлі-продажу обладнання для дроблення (Дробилка конусна інерційна КЙД-1200М, у комплекті-1шт, заводський номер-21/07/01 призначена для дрібного дроблення крихких рудних матеріалів), що підтверджується митною декларацією.

Виявлене та приведене в акті порушення, на думку відповідача, полягає в тому, що податковий кредит «сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті, підприємства банкроти, тощо), що унеможливлює підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань».

Проте, зазначені висновки та припущення є безпідставними та незаконними. По-перше, діюче законодавство не пов'язує здійснення відшкодування податку на додану вартість з результатами діяльності інших юридичних осіб. По-друге, жодна з фірм, на які йдеться посилання в акті перевірки, взагалі немає ніякого відношення до ТОВ «Будівельна компанія «Білд» та господарської операції, за наслідками якої позивач заявив до відшкодування суму ПДВ з державного бюджету. При проведенні перевірки не було перевірено жодного документа, що має відношення до заявленого бюджетного відшкодування суми ПДВ та мав би підтвердити правомірність її формування. Податкову декларацію за жовтень 2010 року про залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 494727 грн. подано ТОВ «Будівельна компанія «Білд» 16 листопада 2010 року. 16 листопада 2010 (№127363) товариством подано заяву про бюджетне відшкодування сум ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку. В акті перевірки зазначено, цю перевірка проводилась 18.03.2011 на підставі наказу Начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.03.2011 №449.

Згідно п.п. 7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Аналогічні положення закріплені нормами Податкового кодексу України. Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України, у разі подання платником податку заяву про бюджетне відшкодування сум ПДВ, податковий орган протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, проводить камеральну перевірку заявлених у ній сум.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

За наслідками проведеної Ленінською МДПІ у м. Луганську камеральної перевірки заявлених до відшкодування сум ПДВ порушень не встановлено.

З огляду на зазначене, враховуючи, що податкову декларацію було отримано органом ДПС 16.11.2010 р. (№127366) загальний термін, визначений законом, протягом якого посадові особи Ленінської МДПІ у м. Луганську могли проводити перевірку заявлених до відшкодування сум ПДВ, сплинув 17 грудня 2010 року.

Таким чином, не складання посадовими особами МДПІ у м. Луганську до 17.01.2011 акту перевірки, не проведення у визначені законодавством строки позапланової виїзної перевірки свідчить про відсутність порушень норми податкового законодавства при здійсненні розрахунку відшкодування ПДВ, фактичне визнання Відповідачем права на повернення платнику податку сум ПДВ та про узгодженість станом на 18.01.2011 р. суми заявленого бюджетною відшкодування.

Відповідно до ст. 200.12 ПК України, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державною казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Аналогічна вимога закріплена п. 200.1 5 ст. 200 ПК України. Порядок та підстави проведення органами податкової служби позапланових документальних перевірок (виїзних та невиїзних) визначено ст. ст. 75, 77-79, ст. 200 ПК України.

Аналіз зазначених норм Податкового кодексу України свідчить, що для перевірки правильності нарахування платником податку бюджетного відшкодування з ПДВ органи ДПС мають право проводити тільки два види перевірок: камеральну та документальну позапланову виїзну.

Остання проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства. При цьому є обов'язковим дотримання норм податковою законодавства щодо повідомлення платника податку про проведення перевірки.

Діюче законодавство не передбачає проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, в порушення вимог ст. 79 ПК України, Позивач не був повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Так, згідно ст. 79 ПК України, документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу ДПС виключно на підставі рішення керівника органу ДПС, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідач позбавив позивача права на отримання з Державною бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у визначеному законом порядку. Просив визнати незаконним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 21.03.2011 № 0000042360, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 494727 грн.; зобов'язати Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити в податковому обліку право ТОВ «Будівельна компанія «Білд» на бюджетне відшкодування сум ПДВ в розмірі 494727 грн. та подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню в розмірі 494727 грн.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на наступне. Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Білд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень 2009 року. Вказану перевірку проведено на виконання п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20. п. 75.1 ст. 75. ст. 79. п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органом право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238. на підставі наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.03.11 № 440.

Так. п. 20.1.4 ст. 20 ПК України податковому органу надано право на проведення перевірок платників податків.

Пункт 79.1 ст. 79 ПК України визначає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі:

- прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення;

- за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу;

Таким, чином, спростовуючи доводи позивача, зазначають, що керівником Ленінської МДПІ у м. Луганську видано наказ на проведення перевірки від 17.03.11 № 449, а обставинами, що стали підставою для проведення вказаної перевірки є обставини, які визначені у п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, а саме, за результатами отриманої податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства (п. 14.1.171 ст.14 ПК України визначено поняття «податкова інформація», як «інформацію» в розумінні Закону України від 02.10.92 № 2657 «Про інформацію» стаття 1 якого передбачає, що інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі). Так, за результатами попереднього аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання виявлено можливі порушення податкового законодавства ТОВ «Будівельна компанія «Білд», що, зрозуміло, потребує більш детального відпрацювання та аналізу з боку податкового органу, власне, ця інформація і стала підставою, що спонукала до проведення перевірки. Згідно п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не є обов'язковою. А відтак, враховуючи, що, як вірно зазначено позивачем в позовній заяві, вказаний період вже підлягав перевірці податковим органом в рамках проведення виїзних позапланових перевірок (відповідно ревізорами досліджено первинну бухгалтерську та податкову звітність), то необхідності надання додаткових документів до перевірки чи присутності представників позивача під час проведення перевірки не було.

Статтею 56 Податкового кодексу України передбачено право платника податків на оскарження рішення контролюючого органу як в адміністративному, так і в судовому порядку. Таким чином, посадові особи податкового органу при реалізації своїх прав, наданих нормами діючого законодавства, та при виконанні обов'язків, покладених на податкову службу, мають керуватися, окрім іншого, існуючою судовою практикою, оскільки непоодинокими є випадки оскарження платниками рішень ОДПС саме у судовому порядку.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.03.11 № К-14126/07 визначено, що посилання платника податків на порушення податковим органом порядку проведення перевірки та складання акту перевірки (а відповідно, і винесення податкового повідомлення-рішення), як на підставу неправомірності рішення податкового органу є неспроможними, оскільки ці порушення самі по собі не спростовують факт наявності порушення норм діючого законодавства платником податку.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 №103/23-616/34449858, яким встановлено порушення п.1.8. п.п. 7.3.1. п.7.3 ст. 7. п.п 7.7.2. п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (що діяв у перевіряємому періоді), в результаті чого ТОВ «Будівельна компанія «Білд» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року у сумі 494 727 грн. Таких висновків фахівці інспекції дійшли з огляду на наступне.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «Білд» безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у зв'язку з непідтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій).

Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Вказаний висновок можна зробити з дефініції таких термінів:

-платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ);

-поняття бюджетного відшкодування, наведеного в п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, що тим самим в аспекті пп. 7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону формує джерело бюджетного відшкодування - загальні доходи Державного бюджету України;

-з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України).

З урахуванням вищенаведеного. суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. У разі коли платник податків неправомірно одержував податковий кредит, суми із бюджету будуть йому відшкодовані за рахунок добросовісних платників податків. Основним завданням ОДПС у даному випадку с не допустити безпідставного відшкодування сум із бюджету.

За таких обставин, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до Державного бюджету.

У зв'язку з цим посилання позивача на те, що він не може нести відповідальність за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, не може прийматися до уваги, оскільки як вже зазначалось вище, відшкодування ПДВ є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках (де постачальники є, як правило, посередниками), сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобовязання кожного з попередніх постачальників, який однак до бюджету його не вносить, „перекриваючи" його податковим кредитом, що виник в зв'язку з придбанням цієї ж продукції у попереднього постачальника (посередника), а отже ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону про ПДВ в частині порядку відшкодування ПДВ.

Окрім того, пунктом 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, у разі доведення, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій. повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів, що свідчить про відсутність законної господарської діяльності та намагання спричинити безпідставні втрати з Бюджету України, шляхом незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За таких обставин, враховуючи той факт, що здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів є пріоритетним завданням органів державної податкової служби, Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення з метою захисту інтересів Держави.

Таким чином, Ленінська МДПІ у м. Луганську вважає, що податкове повідомлення-рішення від 21.03.11 № 0000042360, винесене на підставі акту перевірки від 21.03.11 № 103/23-616/34449858, в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства, жодним чином не порушує права платника податків та не підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві ТОВ "Будівельна Компанія "Білд".

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білд», ід. код 34449858, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.06.2006 за № 13821050002008939, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100091012 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 22.01.2008.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування була подана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача з Державного бюджету України.

Згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року від 16.11.2010 № 127366 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок товариства у банку складає 494727,00 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000042360 відповідачем позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 494727 грн., зареєстрованого 16.11.2010 за жовтень 2010 року

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Згідно статті 79 ПК України (особливості проведення документальної невиїзної перевірки) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно п. 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні встановлено, що 18.03.2011 старшим державним податковим ревізором-інспектором відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010 року. Перевірка проводилася відповідно до наказу начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.03.11 №449 та згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст.79, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України. За результатами перевірки складений акт від 23.03.2011 за № 103/23-616/34449858, відповідно до якого встановлено, що згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання податковий кредит в розмірі 497727 грн. сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням), внаслідок чого унеможливлюється підтвердження фактів виникнення податкових зобовязань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України. У звязку з чим в акті зроблений висновок про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в сумі 494727 грн.

Згідно митної декларації вбачається право на бюджетне відшкодування ПДВ позивачеві у звязку з придбанням ним у ВАТ «НІЖ «МЕХАНОБР-ТЕХНІКА» (Росія) згідно договору купівлі-продажу обладнання для дроблення (Дробилка конусна інерційна КЙД-1200М, у комплекті-1шт, заводський номер-21/07/01 призначена для дрібного дроблення крихких рудних матеріалів). Реальне укладення контракту на придбання вказаної продукції та можливість його зберігання підтверджена наданими представником позивача контрактом на придбання дробилки № 21-2007 від 13.062007, договорами доручення на здійснення митного оформлення, договором зберігання та митного оформлення.

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за жовтень 2010 року.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому в судовому засіданні було перевірено можливість позивача щодо здійснення операцій, відносно яких сплачувався ПДВ в розмірі ціни товару або послуги.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в сумі 494727 грн., а в податковому повідомленні-рішенні від 21 березня 2011 року вказаний звітний період жовтень 2010 року.

Посилання позивача на відсутність компетенції на проведення документальної невиїзної перевірки позивача є незмістовними, оскільки відповідач відповідно до положень ст. 79 ПК України податковому органу надані такі повноваження на підставі наказу керівника органу.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачем безпідставно в акті перевірки зроблені посилання на п. 200.11 ст. 200 ПК України, оскільки зазначена стаття регламентує проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, що було відсутнє при даних спірних правовідносинах. Посилання представника відповідача на п. 79.3 ст. 79 ПК України про не обовязковість присутності платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок як підставу законності неповідомлення платника податку про проведення документальної невиїзної перевірки є незмістовним, оскільки відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки є обовязковою умовою її проведення.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжного доручення № 25 від 25.03.2011 позивач при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білд» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 21.03.2011 № 0000042360, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 494727 грн..

Зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську поновити в податковому обліку право ТОВ «Будівельна компанія «Білд» на бюджетне відшкодування сум ПДВ в розмірі 494727 гри. та подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню в розмірі 494727 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білд» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 26 квітня 2011 року.

СуддяС.В. Борзаниця