Ухвала суду № 15951306, 10.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12021/09/5/0170

10.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. , Цикуренка А.С. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

позивача: не зявився,

відповідача: не зявився,

розглянувши апеляційні скарги Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД" та Державної податкової інспекції в м.Керч Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 18.11.10 у справі №2а-12021/09/5/0170

за позовом Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД" (вул.Ворошилова, 37, корп.1, кв.9, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98330)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим (вул.Борзенко, 40, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2010 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим №0000281502/0 від 06.02.2009. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнено з Державного бюджету України на користь Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр. ЛТД" 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору (арк.с.149-157).

Суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000281502/0 від 06.02.2009 не є таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, оскільки відповідач самовільно змінив призначення платежу; позивач не мав права включати до складу податкового кредиту податкові накладні №35 від 02.04.2008, №60 від 02.03.2008, №57 від 01.03.2008, №60а від 05.03.2008, №60б від 04.03.2008 у звязку з чим податкові повідомлення - рішення №0000391502/0 та №0000401502/0 від 12.02.2009 прийняті відповідачем на підставі та відповідно до діючого законодавства.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД", звернувся до суду із апеляційною скаргою, просить рішення Окружного адміністративного суду скасувати, позовні вимоги до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити у повному обсязі (арк.с.165-166).

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м.Керчі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД" у позові відмовити повністю (арк.с.169-171).

Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судове засідання, призначене на 10.05.2011, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.210,218), відповідач надав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника (арк.с.211), позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою керівника (арк.с.219).

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників юридичної особи при розгляді адміністративної справи, хвороба керівника позивача не підтверджена документально, документи, що підтверджують поважну причину відсутності представника позивача, суду не надані.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

25.12.2008 посадовими особами Державної податкової інспекції в м.Керч Автономної Республіки Крим проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість позивачем.

За результатами перевірки складений Акт №2670/15-2/16507847 від 25.12.2008 (арк.с.47-48).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - порушений термін сплати узгодженого податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню форми “Р” №0001421502/0 від 24.06.2008.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000281502/0 від 06.02.2009, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 20% - 215,86 грн.(арк.с.46)

09.02.2009 посадовими особами Державної податкової інспекції в м.Керч Автономної Республіки Крим проведена документальна невиїзна перевірка позивача по взаємовідносинам з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю “Буддемонтаж” за квітень 2008 року.

За результатами перевірки складений Акт №253/15-2/16507847 від 09.02.2009 (арк.с.7-11).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” - завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2008 року у сумі 18258,00 грн. та заниження податкового зобовязання у квітні 2008 року на 18258,00 грн.

На підставі Акту перевірки №253/15-2/16507847 від 09.02.2009 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000391502/0 від 12.02.2009, яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 27387,00 грн., у тому числі 18258,00 грн. за основним платежем та 9129,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк.с.5).

09.02.2009 посадовими особами Державної податкової інспекції в м.Керч Автономної Республіки Крим проведена документальна невиїзна перевірка з питань повноти нарахування податку на додану вартість по декларації за березень, травень, червень 2008 року.

За результатами перевірки складений Акт №254/15-2/16507847 від 09.02.2009 (арк.с.22-30)

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” - неправомірне включення до складу податкового кредиту у березні, травні, червні 2008 року сум податку на додану вартість в розмірі 121177,00 грн.

На підставі Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000401502/0 від 12.02.2009, яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 181765,00 грн., у тому числі 121177,00 грн. за основним платежем та 60588,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк.с.20).

Спір виник в звязку з тим, що позивач, вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, прийнятими з порушенням норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі Закон України №1251-ХІІ), Законом «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон України №168), Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі Закон №2181-ІІІ), Законом України "Про Національний банк України", Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 (далі - Інструкція), Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (далі Наказ №165).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону №1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України №1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відносно порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - порушення терміну сплати узгодженого податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню форми “Р” №0001421502/0 від 24.06.2008, судова колегія зазначає наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до статті 1 якого податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону для подання декларації платника податків.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вказаного Закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду першої інстанції платіжне доручення №87 від 23.09.2008, яким, на думку позивача, сплачене узгоджене податкове зобовязання по податковому повідомленню-рішенню форми “Р” №0001421502/0 від 24.06.2008 (арк.с.79,105), що не заперечується відповідачем (арк.с.49), однак, з затримкою сплати, з точки зору відповідача, на 74 дні.

Однак, у графі “Призначення платежу” платіжного доручення № 87 від 23.09.2008 зазначено ПДВ за серпень 2008 року, тобто відповідач самовільно змінив призначення платежу та зарахував зазначені кошти в рахунок погашення податкової заборгованості.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Судова колегія вважає вірним висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах, у звязку з чим не мав правових підстав застосовувати до позивача штрафу у розмірі 20%.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000281502/0 від 06.02.2009 не є таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо законності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень № 0000391502/0 та №0000401502/0 від 12.02.2009 судова колегія зазначає наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 вказаної статті датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку

Форма податкової накладної та порядок її заповнення встановлені Наказом №165, відповідно до пункту 2 якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку

Як вбачається з Акту перевірки №253/15-2/16507847 від 09.02.2009, позивач у декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року включив до складу податкового кредиту податкову накладну №35 від 02.04.2008 у сумі 18258,00 грн. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Буддемонтаж”, свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано 31.10.2007 Державною податковою інспекцією в м.Миколаїв (арк.с.10).

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту податкову накладну №35 від 02.04.2008, у звязку з чим податкове повідомлення рішення №0000391502/0 від 12.02.2009 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 27387,00 грн. прийнято правомірно.

З Акту перевірки №254/15-2/16507847 від 09.02.2009 вбачається, що позивач по фінансово-господарським операціям із контрагентом Приватним підприємством “Еріка” зависив податковий кредит з податку на додану вартість на суму 121177,00 грн. за березень, травень, червень 2008 року, оскільки податковий кредит складений за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та податкові накладні з березня 2008 року підписані особою, яка не є директором підприємства.

З податкових накладних №60 від 02.03.2008, №57 від 01.03.2008, №60а від 05.03.2008, №60б від 04.03.2008 (арк.с.37-40) вбачається, що вони підписані директором ОСОБА_2. Однак, листом Відділу Державних реєстраторів апарату міськради і виконкому Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 16.11.2010 вих.№2732 встановлено, що 28.12.2004 до Єдиного державного реєстру внесено зміни до відомостей про юридичну особу, а саме: зміна керівника, яким значиться Васильєв Олексій Анатолійович замість виключеного ОСОБА_2.(арк.с.145).

Отже, ОСОБА_2 не мав повноважень підписувати вищезазначені податкові накладні, у звязку з чим, податкові накладні не є належними первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій із контрагентом Приватним підприємством “Еріка” та у позивача відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту вищезазначених сум.

Доводи позивача побудовані на зарахуванні зазначених податкових накладних, при викладених обставинах не можуть бути прийняті до уваги, так як суперечать закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи з аналізу вказаних вище норм права та беручи до уваги вказані вище обставини та докази у справі, судова колегія дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційні скарги Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр. ЛТД" та Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.10 у справі №2а-12021/09/5/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.10 у справі №2а-12021/09/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис В.А.Омельченко підпис А.С. Цикуренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна