Ухвала суду № 15951248, 26.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12251/10/10/0170

26.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. , Цикуренка А.С. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Жєлезнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 21.08.1997, довіреність №б/н від 23.09.2008,

від відповідача: ОСОБА_3, посвідчення НОМЕР_2, видане 29.07.2009, довіреність №1437/9/10 від 14.08.2009,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 24.01.11 у справі №2а-12251/10/10/0170

за позовом Державного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об`єднання "Масандра" (вул.Леніна, 2, с.Привітне, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

доДержавної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2011 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим №0000842301/0 від 10.09.2010 та №0000862301/0 від 10.09.2010, прийняті стосовно Державного виноробного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра". Стягнуто на користь Державного виноробного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 03,40 грн. (т.2арк.с.164-168).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вироблювані позивачем виноматеріали є сільськогосподарською продукцією, не є підакцизним товаром та не підлягають оподаткуванню акцизним збором та податком на додану вартість відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та Указу Президента України «Про підтримку сільськогосподарських підприємств».

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м.Алушті Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (т.2арк.с.173-175).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні 26.04.2011 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, з підстав, викладених в Запереченнях а апеляційну скаргу (т.2арк.с.184-190); представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

З 16.07.2010 по 12.08.2010 на підставі направлення від 16.07.2010 №345/23 державними податковими інспекторами Державної податкової інспекції в м.Алушта Автономної Республіки Крим проведено планову виїзну документальну перевірку з питань з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2010.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 19.08.2010 №1257/23/00412725 (т.1арк.с.28-53).

Перевіркою встановлено порушення:

-пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 завищено відємне значення податку на додану вартість в сумі 282344,00 грн., недоплата 650244,00 грн. за період з квітня по грудень 2008 року;

-підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 ненадання декларацій про прибуток підприємства за перевіряємий період.

-пункту 8.1 статті 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем не доплачено до бюджету податку на додану вартість в сумі 982185,00 грн. за період з квітня 2009 року по березень 2010 року.

По результатам розгляду матеріалів перевірки, 10.09.2010 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000842301/0, яким з посиланням на підпункт «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2443626,00 грн., з яких: 1629084,00 грн. основний платіж, 814542,00 грн. штрафні санкції (т.1арк.с.26);

- №0000862301/0, яким з посиланням на підпункт «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункти 17.1.1., 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 1829900,00 грн., з яких: 1218800,00 грн. основний платіж, 611100,00 грн. штрафні санкції (т.1арк.с.27).

Спір виник у звязку з тим, що здійснення позивачем операцій по реалізації виноматеріалів, які є, на думку податкової інспекції, підакцизною продукцією, підприємствам вторинного виноробства та зарахування сум податку на додану вартість від цієї реалізації у Декларацію № 2 (сільськогосподарську) для перерахування на спец рахунок та використання цих сум на матеріально-технічний розвиток підприємства є необґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Правовідносини сторін регулюються статтею 19 Конституції України, Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-ХІІ (далі Закон України №1251-ХІІ), Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон України №168/97-ВР), Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР), Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2009 за №467/7788 (далі - Порядок №253).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону №1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України №1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 визначені платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 11.29 статті 11 до 01.01.2009 зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Фактично позивач є сільськогосподарським товаровиробником державної форми власності, що підтверджене Довідкою державного органу статистики із зареєстрованими кодами видів економічної діяльності згідно КВЕД: 01.13.0 вирощування фруктів, ягід, культур для виробництва напоїв і 15.93.0 виробництво вин (т.1арк.с.17).

Позивач з 04.09.1995 знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в м.Алушта Автономної Республіки Крим як платник податків (т.1арк.с.75).

Позивач виробляє первинну винну продукцію - виноматеріали з власної сировини (винограду) і реалізує їх заводам вторинного винного виробництва.

Відповідно до галузевого стандарту України ДСТУ 202001-96 позивач обробляє виноматеріали, призначені для виробництва вин, які за типу і фізико-хімічними показниками відповідають вину даного найменування і витримали встановлений для них цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

Відповідно до пункту 33 Держстандарту України 2163-93 “Виноробство” визначено поняття виноматеріали це заброджене повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготування вина або коньячного спирту, тобто це сировина для виробництва вина, яке при подальшій реалізації споживачам є об'єктом обкладення акцизним збором.

Згідно критеріям, встановленим статтею 1 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби” від 15.09.1995 №329, вказані виноматеріали (код 220429) не відносяться до алкогольних напоїв.

Відповідно до підпункту “в” частини 2 статті 3 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.1995 №329, встановлено, що не підлягають оподаткуванню акцизним збором митна вартість імпортованого або обороти по реалізації (передачі) української сировини, яка використовується для виробництва підакцизних товарів.

Згідно пункту 2 Постанови Верховної Ради України “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір” від 12.09.1996 №365/96-ВР встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які включені у відповідні Закони України, що встановлюють ставки акцизного збору і ввізного мита на певні товари (продукцію).

Даною Постановою не визначені критерії віднесення товарів (продукції) до підакцизних товарів. Проте, цією Постановою встановлено, що перелік підакцизних товарів визначається переліком товарів, включених у відповідні Закони України, що встановлюють на них ставки акцизного збору і ввізного мита.

Відповідно до статті 1 і статті 2 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої” від 07.05.1996 №178 алкогольний напій у вигляді виноматеріалу (код 220429) не включено в перелік алкогольних напоїв, на які цим Законом встановлено акцизний збір, ні по нульовій ставці, ні по якій-небудь іншій.

Виноматеріали, вироблені позивачем, реалізовувалися тільки заводам вторинного виноробства і не мають коду 220430, що підтверджується експертним висновком ТПП в Криму №35/1-О/04-13 від 12.04.2007 (т.1арк.с.62) відповідно якому виноматеріали, що виробляє позивач мають коди 2204297500, 2204298900, 2204299400 та 2204299600.

Позивач вирощує виноград, який є сільськогосподарською продукцією, що підтверджується актом перевірки.

Всі виноматеріали є сировиною для виробництва вина, шампанського та коньячного спирту, в перелік підакцизних товарів, які увійшли до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої»вони не входять, реалізовувалися тільки заводам вторинного виноробства, а, тому, не є підакцизними товарами.

Судовою колегією встановлено, що позивач протягом періоду, що перевіряється, здійснював операції з продажу виноматеріалів, які виготовлені підприємством на своєму виробництві з власної сільськогосподарської сировини.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства визначений статтею 8-1 Закону, відповідно до якої резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (пункт 8-1.2 статті 8-1).

Сільськогосподарським є підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до пункту 8-1.13 вказаної статті сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка надається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується у порядку, встановленому підпунктом "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав Свідоцтво про реєстрацію як субєкт спеціального режиму оподаткування, отже, він мав право з 01.01.2009 застосовувати спеціальний режим оподаткування, визначений у статті 8-1 Закону.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем положень пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” під час оформлення податкової звітності за квітня по грудень 2008 року, тобто в час коли зазначені норми не діяли.

Отже, при здійсненні операцій з продажу виноматеріалів, які мають код по УКТ ЗЕД 220429, і виготовлені на власному виробництві з власної сільськогосподарської сировини, позивач правомірно обчислив суму податку на додану вартість, отриманого від покупців, і відобразив цей ПДВ повністю в “Декларації по податку на додану вартість з реалізованої сільськогосподарської продукції”, який не підлягає сплаті до бюджету, а підлягає акумуляції і використанню сільськогосподарськими товаровиробниками для придбання ними матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, що дії позивача незаконні та неправомірні.

Виходячи з аналізу вказаних вище норм права та беручи до уваги вказані вище обставини та докази у справі, судова колегія дійшла висновку, що правові підстави для нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій відсутні.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.11 у справі №2а-12251/10/10/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.11 у справі №2а-12251/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис В.А.Омельченко підпис А.С. Цикуренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна