Ухвала суду № 15955747, 28.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12316/10/15/0170

28.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПривалової А.В.,

суддів Лядової Т.Р. , Курапової З.І. секретар судового засіданняГалайдіна Г.І.

за участю сторін:

представника позивача, Споживчого садівницького кооперативу "Труд"- ОСОБА_2, посвідчення від 14.02.2010 року, на підставі протоколу № 1,

розглянувши апеляційну скаргу Споживчого садівницького кооперативу "Труд" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 09.12.10 у справі № 2а-12316/10/15/0170

за позовом Споживчого садівницького кооперативу "Труд" (вул. Інтернаціональна, 26/19 кв. 3, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим (вул. Курортна 57, місто Саки,Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Споживчий садівницький кооператив "Труд" звернувся з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003471503/0 від 17.09.2010 року про визначення Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" суми податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 22357,39 гривень, в тому числі 20324,90 грн. основного платежу і 2032,49 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2010 року у задоволенні позову Споживчого садівницького кооперативу "Труд" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування рішення - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням Споживчий садівницький кооператив "Труд" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні апеляційної скарги наполягав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, до початку розгляду справи будь яких клопотань від нього не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належними чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2010 та в серпні 2010 року позивачем були самостійно подані до податкового органу податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування за 1 квартал та за півріччя 2010 року без визначення податкових зобовязань (а.с.36, 37).

Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в АРК згідно акту №1432/1503/22329373 від 14.09.2010 невиїзної документальної перевірки позивача з повноти нарахування плати за спеціальне водокористування за 1 півріччя 2010 року (2квартал 2010 року) виявлено заниження податкового зобовязання за спеціальне водокористування на суму 20324,90 гривень, у звязку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення №0003471503/0 від 17.09.2010, яким визначено Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" суму податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 22357,39 гривень, в тому числі 20324,90 грн. основного платежу та 2032,49 грн. штрафних санкцій.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що виходячи з установлених фактичних даних позивач є платником збору на спеціальне водокористування, а відтак має обовязок щодо його сплати, тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач не погодившись з судовим рішенням вважає, що податкове повідомлення-рішення податкового органу є неправомірним, оскільки Споживчий садівницький кооператив “Труд” не є платником збору на спеціальне водокористування, а є неприбутковою організацією, яка здійснює свою діяльність тільки на підставі членських внесків, а вода, яку отримує кооператив, використовується безпосередньо громадянами членами кооперативу на садових ділянках для власних потреб.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає їх такими, що не ґрунтуються на нормах діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до статті 46 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування є платним, здійснюється на підставі дозволів на спеціальне водокористування, порядок погодження та видача яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321 «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459».

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. N 1494 (із змінами та доповненнями), та Інструкцією “Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води”, затвердженою спільним наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 N231/539/118/219, зареєстрованої в Мін'юсті України 19.10.99 р. за N 711/4004 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 3 Порядку та пункту 2.1 розділу II Інструкції, платниками збору за спеціальне водокористування в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції, водокористувачі, які здійснюють забір води з водного обєкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають відповідні дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води. Водокористувачам у встановленому законом порядку затверджуються ліміти використання водних ресурсів.

При використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (пункт 4.5 Інструкції).

Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів (пункт 4.6 Інструкції).

Збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється платниками самостійно.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни субєкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси, зокрема, здійснюють забір води з водозабірних споруд первинного водокористувача для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб на підставі спеціального дозволу.

Слід зазначити, що пунктом 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту та абзацом другим пункту 4.8 Інструкції “Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води” визначено виключний перелік підстав, за якими збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є вторинним водокористувачем і на підставі договору від 19.04.10 №19 на отримання послуг з постачання дніпровської води з первинним водокористувачем - Сакським міжрайонним управлінням водного господарства отримує воду у внутрішньогосподарську меліоративну мережу для зрошування сільськогосподарських культур (пункт 1 Договору).

Матеріали справи свідчать, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування від 08.09.2006 року, термін дії якого встановленій до 01.05.2011 року (а.с.47). Згідно звіту про використання води за 2 квартал 2010 року, наданому позивачем 08.07.2010 року до Сакської ОДПІ, за травень та червень позивач використовував води 93,9 м3, в тому числі: у травні 30,5 м3, у червні 63,4 м3 (а.с.32). У цьому звіті позивач вказує, що вода використовується для зрошування.

Виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що використання водних ресурсів Споживчим садівницьким кооперативом “Труд” у відповідному податковому періоді до визначених пунктом 16 вказаного Порядку та пунктом 4.8 Інструкції підстав, які звільняють від сплати збору за використання водних ресурсів, не відносилось.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника апеляційної скарги, як на підставу звільнення від сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, на ті обставини, що позивач є неприбутковою організацією і використовував воду для власних потреб громадян - членів кооперативу, оскільки на час виникнення спірних правовідносин закон не повязував сплату збору водокористувачем юридичною особою з його формою власності, тому незалежно від того чи є ця організація неприбутковою, а також за умови отримання позивачем дозволу на спеціальне водокористування, укладення договору на отримання води з первинним водокористувачем для задоволення потреб кооперативу - зрошування сільськогосподарських культур, позивач мав самостійно обчислювати та сплачувати збір за спеціальне використання водних ресурсів.

Виходячи з вищенаведеного, колегія судів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Споживчий садівницький кооператив "Труд" є спеціальним водокористувачем, а відтак зобовязаний був у спірному періоді здійснювати нарахування та сплату збору за спеціальне водокористування.

Відповідно до 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судова колегія, погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначаючи спірним податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання позивачу зі збору за спеціальне водокористування та штрафних санкцій Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим діяла на підставі, у межах повноважень відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 197, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Споживчого садівницького кооперативу "Труд" - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.10 у справі № 2а-12316/10/15/0170 - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 квітня 2011 року.

Головуючий суддя підписА.В.Привалова

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис З.І.Курапова З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова