Ухвала суду № 15950889, 30.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 р.Справа № 2-а-2114/09/1570 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

13.01.2009 року ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»звернулось з позовом до ДПІ у м. Іллічівськ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004232350/0 від 20.10.2008 року, за яким визначений податок на прибуток підприємства у сумі 58 443 грн.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що рішення, яке оскаржується, винесено на підставі акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року. При цьому висновки акту про порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємству донарахований податок на прибуток, не відповідають дійсним обставинам, оскільки ним відповідно до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включено суму кредиторської заборгованості до складу валового доходу як безповоротну фінансову допомогу у звітному періоді після спливу строкової давності, але коригування валових витрат при цьому не проводилося, оскільки діючим законодавством не передбачена норма, яка б зобовязувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі не оплати товарів у межах строку позовної давності.

Також позивач вважає, що відповідачем порушений порядок винесення податкового повідомлення-рішення від 20.10.2008 року, оскільки відповідно до зазначеного Закону України №2181 від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому, зокрема, зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якого був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань. При цьому в податковому повідомленні-рішенні відсутнє посилання на норму податкового закону, відповідно до якого позивач має скоригувати валові витрати п.п. 5 в ст. 5 Закону не існує. Також відповідачем несвоєчасно оформлено та вручено акт перевірки.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказував, що оспорювані рішення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства. В повідомленні-рішенні є невідповідність, яка має технічний характер, а саме посилання на порушення пп. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення, зазначено про порушення п. 5.1 ст. 5 Закону.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року позов ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівськ №0004232350/0 від 20.10.2008 року, №0004232350/1 від 20.11.2008 року, №0004232350/2 від 08.01.2009 року, за якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 58443 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

ДПІ у м. Іллічівськ на зазначену постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що TOB «Іллічівський морський рибний порт»зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 28.03.2007 року. Відповідно до Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМРП» створено згідно з рішенням Загальних зборів учасників від 02.02.2007 року шляхом перетворення АТЗТ «ІМРП»в TOB та є його правонаступником. На податковий облік взято 17.10.2002 року в ДПІ у місті Іллічівську 30.03.2007 року за №2315. З 05.09.2008 року по 02.10.2008 року була здійснена виїзна планова перевірка TOB «ІМРП»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008 року, про що 08.10.2008 року був складений Акт №3578/23-0301/24544710. На підставі Акту від 08.10.2008 року ДПІ 20.10.2008 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0004232350/0, за яким позивачу визначений податок на прибуток підприємства у сумі 58443 гривень (41331 гривень за основним платежем, 17112 гривень -штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5 ст.5 Закону України №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказане податкове повідомлення - рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, за результатами розгляду яких прийняті рішення про залишення скарг без задоволення, а також прийняті податкові повідомлення-рішення №0004232350/1 від 20.11.2008року та №0004232350/2 від 08.01.2009 року, за якими визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 58443 гривень (41331 гривень за основним платежем, 17112 гривень - штрафна (фінансова) санкція). З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Судова колегія встановила, що в висновку Акту вказано, що перевіркою встановлені порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження позивачем валового доходу та завищення валових витрат. Висновки перевіряючих базуються на тому, що відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді; відповідно до пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України №334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. У TOB «ІМРП»станом на 01.07.2007 року та на 30.06.2008 року за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»рахується кредиторська заборгованість перед TOB «Іллічівськголовпостач»в сумі 32512 грн., яка облікується з липня 2004 року. TOB «Іллічівськголовпостач»на адресу TOB «ІМРП»здійснено постачання ТМЦ на підставі накладних від 30.01.2004 року, від 26.02.2004 року, від 28.05.2004 року та від 11.05.2004 року. Дата останнього перерахунку коштів на адресу TOB «Іллічівськголовпостач»05.07.2007року. Оскільки термін позовної давності минув у липні 2007 року, сума у розмірі 32512 грн. повинна була врахована у складі валових доходів у 3-м кварталі 2007 року, що TOB «ІМРП»зроблено не було, що привело до заниження валового доходу у 3-м кварталі на 32512грн.

Перевіряючі вказали в Акті на завищення валових витрат на суму 132812 грн. з посиланням на пп.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР, згідно якого валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а оскільки TOB «ІМРП»списало кредиторську заборгованість у сумі 100309 гривень за отримані та не виплачені в повному обсязі ТМЦ, роботи (послуги), за якою минув термін позовної давності, тобто платником податків не здійснена компенсація вартості отриманих ним товарів, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат не має, так як їх вартість не відповідає визначенню валових витрат. Це стосується також суми 32512грн., на яку TOB «ІМРП»не знизив валові витрати та яка є сумою безповоротної фінансової допомоги.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки перевіряючих про завищення валових витрат на суму 132 812 гривень не ґрунтуються на законі. Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств установлені ст. 11 Закону України №334/94-ВР. Відповідно до п.11.2 ст.11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податків товарів.

В Акті перевірки перевіряючими не оспорюється, що позивач на підставі накладних отримав товари на виробничі потреби та їх вартість була ним віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів), що відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог п.4.1.6 Закону України №334/94-ВР к доходам підприємства відноситься сума безповоротної фінансової допомоги, що вимагає від платника податків при списанні сум кредиторської заборгованості, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, включати ці суми до складу валового доходу підприємства у звітному періоді, у якому відбулося списання. Проте діючим Законом України №334/94-ВР не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі несплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу.

На думку колегії суддів суд першої інстанції вірно не прийняв посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову на п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР, оскільки вказана норма закону не встановлює порядку ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств, а лише дає поняття валових витрат та їх складу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення рішення №0004232350/0 від 20.10.2008 року, за яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 58 443 гривень (41331 гривень за основним платежем, 17112 гривень - штрафна (фінансова) санкція), прийнятого на підставі акту перевірки, та щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0004232350/0 від 20.10.2008 року, №0004232350/1 від 20.11.2008 року, №0004232350/2 від 08.01.2009 року, прийнятих за результатами адміністративного оскарження, оскільки виходячи із положень п.6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»всі податкові повідомлення-рішення є діючими та не вважаються відкликаними. Судова колегія вважає, що позовні вимоги про порушення процесуального порядку винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0004232350/0 від 20.10.2008 року задоволенню не підлягають, тому що позивачем не надано доказів на підтвердження своєї позиції.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький