Постанова № 15950887, 30.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 р.Справа № 2-а-2060/10/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агророма Миколаїв»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агророма Миколаїв»до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій, визнання акту перевірки від 16.03.2010 року №1815/23-00/33189098 таким, що не відповідає вимогам наказу ДПА України від 10.08.2005 року №327,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача по визнанню правочинів, укладених позивачем з контрагентами, такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків; по визнанню відсутніми у позивача обєктів, які підпадають під визначення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; визнання акту перевірки від 16.03.2010 року №1815/23-00/33189098 таким, що не відповідає вимогам наказу ДПА України від 10.08.2005 року №327.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідач при проведенні перевірки не мав законних повноважень на визнання нікчемними правочинів, а саме договорів, укладених між позивачем та його контрагентами. Негативними наслідками таких дій для позивача є відмова контрагентів з ним співпрацювати та використання висновків акту перевірки при проведенні перевірок інших субєктів господарювання із наступним застосуванням до останніх фінансових санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечував та вказував на те, що перевірка була здійснена відповідно до вимог діючого законодавства, акт перевірки є результатом діяльності податкової служби при проведенні перевірки, він не носить характеру нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, не породжує для позивача жодних правових наслідків.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агророма Миколаїв»відмовлено.

На зазначену постанову позивачем була подана апеляційна скарга, позивач просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що оскільки за результатами перевірки був складений акт, але при цьому в порушення вимог «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових або позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. №327 не було прийняте податкове повідомлення-рішення, ТОВ «Агророма Миколаїв»було позбавлено можливості оскаржувати таке рішення субєкта владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Колегією суддів встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що в період з 15.03.2010 р. по 16.03.2010 р. Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Агророма Миколаїв»стосовно підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ПП «Муссон-2009»за лютий-червень 2009 року. За результатами перевірки відповідачем був складений відповідний акт перевірки №1815/23-00/33189098 від 16.03.2010 р.

В акті зазначено, що договори купівлі-продажу укладено між позивачем та ПП «Муссон-2009»без мети настання реальних наслідків тому в силу пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5ст. 203 ЦК України вони є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В звязку з чим позивач повинен відкоригувати (зменшити) податковий кредит за лютий-червень 2009 року та відкоригувати валові витрати за 1-й та 2-й квартал 2009 року, за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення за висновками акту перевірки №1815/23-00/33189098 від 16.03.2010 р. відповідачем не приймалося, а сам акт не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, оскільки не має ознак здійснення владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень щодо позивача з боку відповідача, оскільки не породжує права та обовязки у позивача. Оскаржуваний акт не є рішенням субєкта владних повноважень, яке підпадає під компетенцію адміністративних судів при вирішенні справ адміністративної юрисдикції, а є письмовою фіксацією дій ревізорів-інспекторів, оскільки не містить приписів чи вимог про зобовязання позивача виконати будь-які дії.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на настання певних негативних наслідків, повязаних зі складанням оскаржуваного акту, у вигляді відмови контрагентів з ним співпрацювати та використання висновків акту перевірки при проведенні перевірок інших субєктів господарювання із наступним застосуванням до останніх фінансових санкцій, не є порушенням прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, на які поширюється компетенція адміністративних судів.

За таких обставин суд першої інстанції вважав позовні вимоги ТОВ «Агророма Миколаїв» безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача погодитися не можна.

Позивачем були заявлені вимоги не про визнання акту перевірки недійсним, а про визнання протиправними дій відповідача. Позивач просив визнати протиправними дії ДПІ У Корабельному район м. Миколаєва по визнанню правочинів такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків; визнання протиправними дій відповідача по визнанню відсутніми у позивача обєктів, які підпадають під визначення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; визнання акту перевірки таким, що не відповідає вимогам наказу ДПА України від 10.08.2005 р. №327 яким затверджено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових або позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В даному випадку позивачем оскаржуються саме дії субєкта владних повноважень і даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Тобто суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами, на які не розповсюджується компетенція адміністративних судів, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України прямо вказує на можливість звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо оскарження дій субєкта владних повноважень.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що правочини, укладені ТОВ «Агророма Миколаїв»з постачальником ПП «Муссон-2009»та покупцями ТОВ «Полі Грейн», ТОВ СП «Нібулон», ВАТ «Херсонський КХП», ТОВ «Преміум Ойл», ТОВ «Компанія «Флора України», ТОВ «Луі Дрейфус Комотідіз Україна, ЛТД», ТОВ «Стронг Юніон»є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Тобто відповідач фактично визнав нікчемність всіх вчинених позивачем правочинів з контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

Згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу України», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

В порушення «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових або позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»за результатами перевірки відповідачем був складений акт, однак не було прийняте податкове повідомлення-рішення. Даною обставиною позивача було позбавлено права на оскарження рішення субєкта владних повноважень, в звязку з чим позивач був змушених звертатися з позовом про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва в даному випадку вийшла за межі своєї компетенції і не мала повноважень на визнання правочинів, укладених ТОВ «Агророма Миколаїв»з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків..

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, судова колегія визнає протиправними дії ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва по визнанню правочинів, укладених ТОВ «Агророма Миколаїв»з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. В задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Агророма Миколаїв»судова колегія відмовляє в звязку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агророма Миколаїв»задовольнити частково, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою частково задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агророма Миколаїв»до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій, визнання акту перевірки від 16.03.2010 року №1815/23-00/33189098 таким, що не відповідає вимогам наказу ДПА України від 10.08.2005 року №327.

Визнати протиправними дії ДПІ у Корабельному районі м. Миколаїва по визнанню правочинів, укладених ТОВ «Агророма Миколаїв»з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В інший частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст постанови виготовлений 04.04.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький