Постанова № 15950731, 06.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р.Справа № 2-а-8031/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Єщенка О.В.

суддів Домусчі С.Д., Романішина В.Л.

за участю секретаря Перчик І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Готель Одеса»звернулося до суду з позовом, предметом якого є: визнання неправомірними дій спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ по ВПП) у м. Одесі стосовно проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Готель Одеса», за результатами якої складено акт від 29.07.2010 року №470/22-1/317956092/7 про результати документальної невиїзної перевірки х питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ «Готель Одеса» з приватним підприємством (надалі ПП) «Мет-Профіль»за період з 01.04.2010 року по 30.06 2010 року та з приватним підприємством «СІМ-СІМ 2009»за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року; скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по ВПП у м. Одесі від 06.08.2010 року №0000172210/0.

30 листопада 2010 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою відмовив у задоволенні позову з підстави його необґрунтованості.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Готель Одеса», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 24 грудня 2001 року ТОВ «Готель Одеса»було зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 18). 29 липня 2010 року СДПІ по ВПП було проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (надалі ПДВ) при взаємовідносинах ТОВ «Готель Одеса»з ПП «Мет-Профіль»за період з 01.04.2001 року по 30.06.2010 року та з ПП «СІМ-СІМ 2009»за період з 01.06.2010 року по 30.06.2001 року, за результатами якої складено Акт №770/22-1/31795692/7 (а.с. 20-26). На підставі Акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172210/0 від 06 серпня 2010 року за порушення ТОВ «Готель Одеса»абз. «д»п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року усього на суму 451117, 35 грн, з яких 347655, 25 грн за основним платежем, 103462, 1 за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 27). Вважаючи дії податкової з проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення неправомірними, ТОВ «Готель Одеса»звернулося з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право на податковий кредит покупця виникає внаслідок уплати продавцем товарів, послуг податку до бюджету. Разом із тим, податковою встановлено неподання контрагентами позивача ПП «Мет-Профіль»та ПП «СІМ-СІМ 2009»- податкової звітності та невнесення до бюджету сум самостійно визначених податкових зобовязань. Крім того, видані контрагентами податкові накладні не відповідають встановленим законодавством вимогам, зокрема щодо зазначення у них юридичної адреси платника податку.

Так, відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, крім іншого, місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, видані покупцю ТОВ «Готель Одеса»- податкові накладні містять усі необхідні реквізити, в тому числі і адресу продавця.

Заперечуючи проти позову, СДПІ зазначила, що ПП «Мет-Профіль»та ПП «СІМ-СІМ 2009»не знаходяться за адресами, зазначеними в накладних. Крім того, через відсутність підприємств за вказаними адресами СДПІ склала Акт №103/23-214/3338730 від 28 липня 2010 року Про неможливість проведення перевірки ПП «Мет-Профіль»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобовязання та податковий кредит в квітні, травні, червні 2010 року (а.с. 201) та Акт №101/23-20 від 28 липня 2010 року Про неможливість проведення перевірки ПП «СІМ-СІМ 2009»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобовязання та податковий кредит в травні, червня 2010 року (а.с. 206).

Перевіряючи відповідність висновків суду обставинам справи в частині невідповідності податкових накладних вимогам чинного законодавства, судова колегія звертає увагу на наявність у виданих покупцю податкових накладних адреси продавця. При цьому, податкові накладні були виписані приватними підприємствами у квітні-червні 2010 року, тоді як акти про відсутність підприємств за вказаними адресами складені у липні 2010 року. Таким чином, на момент підписання податкових накладних ТОВ «Готель Одеса»не знало і не могло знати про зміну місцезнаходження контрагентів.

Крім того, відсутність підприємства за юридичною адресою є підставою для звернення податкової до суду із позовом про припинення юридичної особи. Разом із тим, жодних доказів, зокрема судових рішень, про припинення юридичних осіб ПП «Мет-Профіль»та ПП «СІМ-СІМ 2009»суду не надано.

Частиною 2 ст. 71 КАС України процесуальний обовязок доказування правомірності прийнятих рішень покладено на субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеній правовій нормі СДПІ не надано доказів на підтвердження безтоварності господарських операцій за участю позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із необхідності застосування до спірних правовідносин положення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за змістом якого «податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».

Проте, перевіркою встановлено, що ПП «Мет-Профіль»та ПП «СІМ-СІМ 2009»не подано до ДПІ декларацій з ПДВ та не сплачено суми податку.

Вказане свідчить, що підприємства не визначили своїх податкових зобовязань та не погасили їх.

За таких умов, формування податкового кредиту покупцем товарів ТОВ «Готель Одеса»- суперечить вимогам чинного законодавства.

Судова колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що підставою для формування податкового кредиту є видані продавцем платником податку на додану вартість, податкові накладні, зміст та форма яких відповідає вимогам чинного законодавства. Не сплата податку є підставою для притягнення продавця до відповідальності та не має наслідком позбавлення покупця передбаченого Законом права на формування податкового кредиту. Крім того, щодо підприємств продавців товарів та послуг, суду не надано доказів про визнання їх ані банкрутом, ані припинення цих юридичних осіб, що могло б свідчити про неможливість фактичного здійснення господарських операцій.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У поданій апеляційній скарзі апелянт посилається також на порушення податковою процедури проведення перевірки, зокрема пропуск встановленого п.п. 7.7. 5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»строку проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, за змістом наведеної правової норми «протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету».

Отже, проведення перевірки поданих податкових декларацій є обовязком податкової, в першу чергу, з метою здійснення бюджетного відшкодування. Предметом перевірки та даного спору є підстави формування ТОВ «Готель Одеса»податкового кредиту.

Крім того, обовязок проведення камеральної перевірки податкової декларації протягом 30 днів з дня її отримання не позбавляє, на думку колегії, податкову права на здійснення невиїзної документальної перевірки на підставі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої станції про дотримання податковою вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення невиїзної документальної передвіки, а відтак апеляційна скарга ТОВ в цій частині не підлягає задоволенню.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду про доведеність податковою правомірності прийняття податкового повідомлення рішення.

Оскільки висновок суду є помилковим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, судове рішення, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ «Готель Одеса»підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса»задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса»- задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі №0000172210/0 від 06 серпня 2010 року визнати неправомірним та скасувати.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса»відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: