Постанова № 1594976, 14.02.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

      Справа  №  22-а-513/08

Категорія: 40     Головуючий 1 інстанції – Тимошенко К.В.

  Суддя  доповідач  -  Мельнікова Л.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 лютого 2008 року колегія суддів  Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого судді -  Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретарі – Спесивцевій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» на постанову господарського суду Полтавської області від 02 квітня 2007 року по справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000182305/0/47 від 26 липня 2006 року, № 00002222305/1/55 від 30 серпня 2006 року, № 0000182305/2/81 від 13 листопада 2006 року та №0000182305/3/6 від 24 січня 2007 року, -

В с т а н о в и л а:

             В січні 2007 року позивач – закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними з моменту винесення податкових повідомлень-рішень № 0000182305/0/47 від 26 липня 2006 року, № 00002222305/1/55 від 30 серпня 2006 року, № 0000182305/2/81 від 13 листопада 2006 року.

Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просить визнати нечинними з моменту винесення податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000182305/0/47 від 26 липня 2006 року, № 00002222305/1/55 від 30 серпня 2006 року, № 0000182305/2/81 від 13 листопада 2006 року та №0000182305/3/6 від 24 січня 2007 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач по справі зазначив, що висновки Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, викладені в Акті перевірки від 12 липня 2006 року та прийняті на його підставі вищезазначені повідомлення-рішення є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки виїзна позапланова перевірка фактично проведена не була, а таким чином у податкових органів відсутні правові підстави для складання Акту перевірки і, відповідно, для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.     

Постановою господарського суду Полтавської області від 02 квітня 2007 року  відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки від 12 липня 2006 року відповідають чинному законодавству. Оскільки, згідно висновку Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, викладеному в даному акті, позивач завищив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2006 року в розмірі 3687,00 грн., так як витрати у зв’язку з орендою банкоматів не пов’язані з господарською діяльністю, наявність чи відсутність банкоматів на території підприємства ніяким чином не впливає на його фінансово-господарську діяльність та відповідно, сума податку, сплаченого у зв’язку з придбанням таких послуг, не може бути включена до складу податкового кредиту.  

Не погоджуючись з постановою суду у апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В засіданні колегії суддів представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги.

В засіданні колегії суддів представник відповідача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню, а постанову господарського суду Полтавської області від 02 квітня 2007 року – слід скасувати,  відповідно до правил ст. 202 ч. 1 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, з наступних підстав.

            З матеріалів справи вбачається, що за результатами виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» 12 липня 2006 року Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області складено акт  № 385/23-312/00152307, в якому констатовано порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на суму 3687, 00 грн.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що витрати у зв’язку з орендою банкоматів не пов’язані з господарською діяльністю закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією 26 липня 2006 року було винесено податкове повідомлення0рішенняя №0000182305/0/47, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року в розмірі 3687,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції прийнято рішення, яким повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга – без задоволення.

На підставі рішення про результати розгляду скарги було винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000222305/1/55 від 30 серпня 2006 року, яким доведений новий строк сплати податкового зобов’язання.

Позивачем було надано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Полтавській області. Рішенням про результати розгляду повторної скарги Державною податковою адміністрацією у Полтавській області залишено оскаржувані повідомлення-рішення без змін та винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000182305/2/81 від 13 листопада 2006 року.

За результатами розгляду скарги, Державною податковою адміністрацією України було винесено рішення № 419/6\25-0115 від 17 січня 2007 року, яким раніше винесені повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції залишення без змін, а скаргу без задоволення.

26 січня 2007 року позивачем було отримано повідомлення-рішення № 0000182305/3/6 від 24 січня 2007 року, винесено відповідачем за результатами розгляду скарги до Державної податкової адміністрації України.

Задовольняючи позовні вимоги Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно винесені податкові повідомлення-рішення, оскільки орендовані банкомати з допоміжними елементами платіжної системи «МТ-карт», не використовуються в господарській діяльності позивача і наявність чи відсутність даних банкоматів на території підприємства ніяким чином не впливає на його фінансово-господарську діяльність. Отримувати заробітну плату через установи банків є право працівників, яке вони реалізують шляхом подання письмової заяви та укладання договору з відповідною установою банку.  

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, але він неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи.  

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст.  13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»,  органи державної   податкової  служби  у  випадках,  в  межах  компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право здійснювати планові    та    позапланові    виїзні   перевірки   своєчасності, достовірності,  повноти нарахування і сплати  податків  та  зборів (обов'язкових   платежів),   додержання   валютного  законодавства юридичними   особами.

Згідно з ч. 6 ст. 11-1 вищезазначеного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка,  яка не передбачена  в  планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених в даній статті.

Стаття 11-2 даного Закону передбачає, що посадові особи  органу  державної  податкової  служби  вправі приступити  до  проведення  планової  або   позапланової   виїзної перевірки  за наявності підстав для їх проведення,  визначених цим та іншими законами України,  та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення  на перевірку,  в якому зазначаються дата його видачі,  назва  органу  державної  податкової  служби,  мета,  вид (планова   або   позапланова),  підстави,  дата  початку  та  дата закінчення перевірки,  посади,  звання та прізвища посадових  осіб органу  державної податкової служби,  які проводитимуть перевірку.  Направлення на перевірку є  дійсним  за  умови  наявності  підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2)  копії  наказу керівника податкового органу про проведення позапланової  виїзної  перевірки,  в  якому  зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх  надання  з порушенням  вимог,  встановлених  частиною  першою цієї статті,  є підставою  для  недопущення  посадових   осіб   органу   державної податкової  служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Статтею 7 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року (з послідуючими змінами та доповненнями) рекомендовано підприємствам, установам і організаціям усіх форм  власності  ведення  журналів відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками  контролюючих  органів  з  обов'язковим зазначенням  у  цих журналах строків та мети відвідання,  посади і прізвища представника,  який обов'язково  ставить  свій  підпис  у цьому  журналі.  Відмова  представника  контролюючого  органу  від підпису в журналі є підставою для недопущення його  до  проведення перевірки.  Про  факт   цієї   відмови   суб'єкт   підприємницької діяльності повідомляє письмово  у  триденний  строк  контролюючому органу, в якому працює такий представник. Форма та порядок ведення журналу   встановлюються  Державним  комітетом  України  з  питань регуляторної політики та підприємництва.

Статтею 11 п. 1.11. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005  N 327  передбачено, що у разі,  якщо суб'єкт господарювання відмовляється  від проведення   планової   або   позапланової  виїзної  перевірки  за наявності підстав для їх проведення,  визначених законами України, посадовими  особами податкового органу складається акт відмови від допуску до перевірки.

Як було встановлено в суді апеляційної інстанції та не заперечував представник відповідача, за вказаний період будь-якої перевірки на підприємстві позивача не проводилось, працівники податкових органів на підприємство не з’являлися, про що свідчить акт відмови від допуску перевірки № 44 від 12 липня 2006 року, підписаний посадовими особами органу державної податкової служби, а також відсутність запису в журналі реєстрації перевірок, оскільки запис щодо строків, мети відвідання, посади і прізвища представника податкового органу та його підпису в журналі не міститься.

Крім того, п.п. 2.1.9 п. 2.1. ст.. 2 вищезазначеного Порядку, передбачено, що вступна частина акту невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити такі дані, як, зокрема, інформацію про наявність журналу реєстрації  перевірок суб'єкта  господарювання та вчинення в ньому запису про проведення перевірки.

Вступна частина акту № 385/23-312/00152307 від 12 липня 2006 року такої інформації не містить.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», за  результатами  проведення  невиїзних  документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється  акт,  а  в  разі відсутності    порушень    податкового,    валютного   та   іншого законодавства - довідка.

Акт -  службовий  документ,  який  стверджує  факт проведення невиїзної документальної  або  виїзної  планової  чи  позапланової перевірки фінансово-господарської     діяльності     суб'єкта господарювання  і  є  носієм  доказової  інформації  про  виявлені порушення  вимог  податкового,  валютного  та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з ч. 2 п.п. 2.4.4. п. 2.4. ст.. 2 даного Порядку, у  висновку  акта  невиїзної   документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок відображається кількість складених примірників акта перевірки та  відмітка  про  вручення  одного  примірника  посадовим  особам суб'єкта господарювання.

Відповідно до п.4.3. ст.. 3 Порядку Підписання   акта   виїзної   планової  чи  позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами   органу  державної  податкової  служби,  які  здійснювали перевірку,  здійснюється за місцезнаходженням платника податків

Згідно з п. 4.4 ст. 4 Порядку, у  разі  незгоди  із  висновками  акта  перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при  його  підписанні  (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

Як вбачається з акту перевірки, який знаходиться в матеріалах справи, у висновку акту відсутні підписи посадових осіб закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» щодо ознайомлення з даним актом та отримання акту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, - підставами для скасування постанови суду та ухвалення нового рішення є  порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, ст. 202 ч. 1 п. 4, 205, 207,  254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» -  задовольнити.

Постанову господарського суду Полтавської області від 02 квітня 2007 року - скасувати.

Позовні вимоги закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції – задовольнити та визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000182305/0/47 від 26 липня 2006 року, № 00002222305/1/55 від 30 серпня 2006 року, № 0000182305/2/81 від 13 листопада 2006 року та №0000182305/3/6 від 24 січня 2007 року.

            Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

Головуючий суддя:                 (підпис)                  Мельнікова Л.В.

Судді                                                 (підпис)                         Подобайло З.Г.

                                                           (підпис)                           Григоров А.М.

Повний текст постанови виготовлений 19 лютого 2008 року.

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                                                                Мельнікова Л.В.