Ухвала суду № 15949598, 26.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 р. Справа № 37539/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіОлендера І.Я.,

суддівУлицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗВА-Електрик» до Державної податкової інспекції у м. Рівне, Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області, про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року позивач ТзОВ «РЗВА-Електрик» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0003412342/0 від 28.07.2009 року, № 0003412342/1 від 25.09.2009 року та зобов'язання повернути стягненні грошові суми за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями на суму 262270,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ЗАТ «Страхова компанія «Каштан» та TзOB «РЗВА-Електрик» укладений генеральний договір добровільного страхування майна від 25.03.2007 року № 39. Відповідно до п.п.6.6 договору страхування, TзOB «РЗВА-Електрик» зобов'язується сплатити внесок за кожний період дії договору до кінця такого періоду. Страхова компанія несе зобов'язання за договором під час кожного періоду дії Договору у повному об'ємі, незалежно від розміру фактично оплаченого на день настання страхового випадку страхового внеску. В акті перевірки зазначено, що страхові внески, несплачені TзOB «РЗВА-Електрик», є не пов'язаними з господарською діяльністю позивача, а тому порушено п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач зазначає, що дане твердження суперечить нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року заявлений позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003412342/0 від 28.07.2009 року, № 0003412342/1 від 25.09.2009 року; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного Казначейства України у Рівненській області на користь позивача списані грошові суми за податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ в м. Рівне № 0003412342/0 від 28.07.2009 року, № 0003412342/1 від 25.09.2009 року в сумі 262270,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що TзOB «РЗВА-Електрик» збільшувались валові витрати з отриманням послуг страхування гарантія відшкодування можливих втрат у разі настання страхового випадку за датами, які припадали на податкові періоди видачею сертифіката CK «Каштан», що були нарахованими протягом звітних періодів, що повністю відповідає Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, з дати набуття чинності договором страхування майна від 25.03.2007 року № 39, TзOB «РЗВА-Електрик» отримувались страхові послуги, а саме гарантія відшкодування можливих втрат у разі настання страхового випадку у повному обсязі незалежно від внесення страхових платежів, і відповідно вартість страхових послуг на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносилися до валових витрат правомірно. Крім того, відповідачем не надано доказів на спростування покликань позивача, щодо списання зазначених в податкових повідомленнях-рішеннях сум з особового рахунку платника податку, відтак суд першої інстанції дійшов до висновку, що таке списання мало місце, а тому вказані суми підлягають поверненню позивачу, як такі, що списані на підставі протиправних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ДПІ м. Рівне, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на порушення п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «РЗВА- Електрик» до валових витрат віднесено вартість витрат, які не повязані з веденням господарської діяльності по добровільному страхуванню майна від ЗАТ «Страхової компанії «Каштан», згідно страхових сертифікатів, не проводячи розрахунки по них помісячно. Страхові внески не були перераховані до ЗАТ «Страхової компанії «Каштан» в повному обсязі. Висновок суду суперечить положенням п.п. 5.4.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.

Представники відповідачів в судове засідання не явились, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 16.07.2009 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне складено акт №926/23-100/34704105 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗВА-Електрик» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року. Підпунктом 3.1.2 акту перевірки встановлено, що на порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», TзOB «РЗВА-Електрик» до валових витрат віднесена вартість витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме TзOB «РЗВА-Електрик» відносило до валових витрат - витрати по добровільному страхуванню майна від ЗАТ «Страхової компанії «Каштан», згідно страхових сертифікатів не проводячи розрахунки по них помісячно (а.с.9-61).

На підставі Акту №926/23-100/34704105 від 16.07.2009 року та на підставі адміністративного оскарження - начальником ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення №0003412342/0 від 28.07.2009 року, №0003412342/1 від 25.09.2009 року, якими до підприємства застосовані податкові зобов'язання по податку на прибуток з приватних підприємств (а.с.62-62).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що TзOB «РЗВА-Електрик» збільшувались валові витрати з отриманням послуг страхування гарантія відшкодування можливих втрат у разі настання страхового випадку за датами, які припадали на податкові періоди видачею сертифіката CK «Каштан», що були нарахованими протягом звітних періодів, що повністю відповідає Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, з дати набуття чинності договором страхування майна від 25.03.2007 року № 39, TзOB «РЗВА-Електрик» отримувались страхові послуги, а саме гарантія відшкодування можливих втрат у разі настання страхового випадку у повному обсязі незалежно від внесення страхових платежів, і відповідно вартість страхових послуг на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносилися до валових витрат правомірно.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Страхова компанія» Каштан» -«Страховик» з однієї сторони, та TзOB «РЗВА-Електрик», «Страхувальник»,- з іншої сторони, укладений Генеральний договір добровільного страхування майна від 25.03.2007 р. №39, відповідно до якого Страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку та на умовах даного договору, а Страхувальник зобов'язався сплачувати Страховику страхові внески та виконати інші умови договору. Предметом договору є добровільне страхування майна Страхувальника (а.с.117-121).

Відповідно до п. 5.3. договору страхування, договір діє помісячно. Сторони до або на (не пізніше першого числа) початку відповідного періоду дії Договору укладають відповідний додаток до Договору (Страховий сертифікат). Страховик несе зобов'язання по випадкам, які настали в періоді дії страхового сертифіката. Відповідно до п.6.6 Договору страхування, страхувальник зобов'язується сплатити внесок за кожний період дії договору до кінця такого періоду. Страховик несе зобов'язання за договором під час кожного періоду дії Договору у повному об'ємі, незалежно від розміру фактично оплаченого на день настання страхового випадку страхового внеску.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Згідно з п.5.1 Договору страхування, цей договір вступає в силу з 01.04.2007 року та діє до 31.03.2008 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.4.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування майна платника податку.

Згідно з п.п. 11.2.1 ст.11 цього ж Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції TзOB «РЗВА-Електрик» збільшувало валові витрати з отриманням послуг страхування - гарантія відшкодування можливих втрат у разі настання страхового випадку за датами, які припадали на податкові періоди, а саме видачею сертифікатів CK «Каштан», що були нарахованими протягом звітних періодів (а.с.122-131).

Суд першої інстанції правильно визнав, що з набранням чинності договором страхування позивач отримує страхову послугу, а саме: гарантію відшкодування можливих втрат у разі настання страхового випадку, у повному обсязі незалежно від внесення наступних частин страхового платежу, тому дійшов до вірного висновку про наявність підстав для віднесення TзOB «РЗВА-Електрик» до складу валових витрат грошових сум за фактом отримання у цьому звітному податковому періоді послуги зі страхування.

При цьому позивачем в обґрунтування правомірності своїх дій, крім зазначених вище письмових доказів - генерального договору страхування №39 від 25.03.2007 року та страхових сертифікатів надано і інші докази, як-то Акт звірки з контрагентом станом на 31.12.2008 року (а.с.80), платіжні доручення (а.а.с.81-116), банківську виписку (а.с. 132).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у зв'язку із тим, що грошова сума 262270,00 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями №0003412342/0 від 28.07.2009 року, №0003412342/1 від 25.09.2009 року стягнена в дохід Державного бюджету України, то оскаржувана та стягнена сума підлягає поверненню позивачу.

Так, як в суд першої інстанції так і в суд апеляційної інстанції, не зважаючи на запит суду, відповідачем не було надано доказів, зокрема виписки з особового рахунку позивача з податку на прибуток за 4 квартал 2009 року, відтак відповідачем не спростовано покликання позивача, що сума коштів визначена спірними податковими повідомленнями-рішеннями не була стягнута з позивача шляхом списання.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив з того, що ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року в справі № 2-а-4560/10/1770 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.З.Улицький

В.М.Каралюс

Ухвала в повному обсязі складена 29.04.2011 року.