Ухвала суду № 15949121, 28.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2011 р. Справа № 25517/10/9104           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,

при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Захід Експо Сервіс” на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Захід Експо Сервіс” до Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Захід Експо Сервіс” звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (ДПІ) в Рівненському районі Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001082351/0 від 27.10.2009 року.

          Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

          Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Захід Експо Сервіс” оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

          В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо завищення ТзОВ ,,Захід Експо Сервіс” суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 2403 грн. не ґрунтуються на чинному законодавстві. Так, судом не враховано, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів. Приписи пункту 1.20 статті 1 Закону про прибуток підприємств не співставляють та не ототожнюють поняття «звичайна ціна» та «митна вартість».

З огляду не викладене, апелянт просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у Рівненському районі з 12 по 16 жовтня 2009 року проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ ,,Захід Експо Сервіс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні 2009 року. За наслідками перевірки складено акт №740/105/23-309/34784505 від 20.10.2009 року, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п.4.1, п.4.3. ст..4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 2403,00 грн. за рахунок безпідставного декларування у квітні 2009 року від’ємного значення з ПДВ. На підставі акту перевірки ДПІ у Рівненському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0001082351/0 від 27.10.2009 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 2403,00 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач у відповідності до умов контракту №0107-1 від 15.01.2007 року імпортував на територію України товари з метою їх подальшої реалізації на митній території України. Імпорт оформлено вантажною митною декларацією (ВМД) №204000002/9/001939, СМR A№0124416, INVOICE 90409/1.

Згідно з декларацією митної вартості, рішенням митного органу №204000000/ 2009/000258/1 від 14.04.2009 року здійснено митну оцінку, а митну вартість товару визначено у гривнях на рівні 64252,19 грн.. Вказана митна вартість зазначена в графі 12 ВМД №204000002/9/001939. При цьому, митна вартість вказана у ВМД є вищою від фактурної вартості вказаної в графі 42, та від договірної вартості товару, вказаної в інвойсі .

При розмитненні товару позивач сплатив митним органам податок на додану вартість, виходячи з митної вартості товару, яка визначена в графі 12 ВМД з врахуванням митних зборів в розмірі 14135,48 грн. з розрахунку ціни товару на рівні 70677,41 грн. (64252,19 грн. + 6434,22 (10% митних зборів), і саме таку суму ПДВ відніс до податкового кредиту. А при поставці вказаних товарів на митній території України позивач визначав базу оподаткування ПДВ, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, яка є нижчою за митну вартість товару, і відповідно саме таку суму ПДВ відносив до своїх податкових зобов’язань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції входив з того, що податковий орган правомірно зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 2403,00 грн., оскільки для цілей податкового обліку платнику необхідно застосовувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

          В силу п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) податкове зобов’язання є загальною сумою податку, яка одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

          Пунктом 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

          Згідно п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Відповідно до пп. 1.20.1, 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, за якими товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

          За змістом Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року — митна вартість це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

          Відповідно до абз. 5 п. 1.7 вказаної Інструкції фактурна вартість (договірна, контрактна) це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість).

          Виходячи з системного аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару поняття «митна вартість» та «звичайна ціна» не є тотожними. Тому пункт 4.3 Закону «Про податок на додану вартість, на який посилається ДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

          Із вантажної митної декларації та податкових накладних вбачається, що ТзОВ ,,Захід Експо Сервіс” реалізувало придбані за кордоном товари вище фактурної вартості. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту продажу позивачем імпортованого посуду за цінами нижче рівня звичайних цін, що склалися на території України податковим органом до суду надано не було.

Таким чином, ТзОВ ,,Захід Експо Сервіс” база оподаткування податком на додану вартість визначена вірно, тобто у відповідності до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни.

          За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що при визначенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року ТзОВ ,,Захід Експо Сервіс” не допустило порушень Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податкове повідомлення-рішення №0001082351/0 від 27.10.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 2403,00 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

В силу ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, ст. 202, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Захід Експо Сервіс” задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року у справі № 2а-7114/09/1770 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

          Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області від 27 жовтня 2009 року № 001082351, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ,,Захід Експо Сервіс” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 2403,00 грн. – скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

головуючого судді Святецький В.В.,

суддів Довгополова О.М., І.В.Глушко