Ухвала суду № 15948021, 14.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 р. Справа № 94062/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Ківерцівський механічний завод» звернулося в суд з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) Волинської області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001302301 від 12.08.2009 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що субєкти підприємницької діяльності зобовязані придбати торгівельний патент лише у тому випадку, якщо розрахунки за товари здійснюються за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток, а торгівельна діяльність при цьому здійснюється у пунктах продажу товарів. Позивач не мав в оренді, перерахованих в п. 3 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», приміщень для здійснення торговельної діяльності, не мав відповідного штату продавців чи інших осіб. Приміщення матеріального складу знаходиться на території заводу, де є пропускний режим, а тому не може бути пунктом продажу товарів у розумінні п. 3 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", оскільки там не здійснюється торгівля за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток, а здійснюється лише відпуск товару (продукції власного виробництва), який було раніше оплачено в касі підприємства за місцем його знаходження. Судом також не було враховано норми Постанови Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006 року «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення», якими визначено поняття торговельних обєктів.

З огляду не викладене, апелянт просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ківерцівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 03.08.2009 року, за наслідками якої складено акт № 00177 від 03.08.2009 року № 21/2301/33980592. В акті перевірки зафіксовано, що позивач в період з 01.01.2008 року по 31.10.2008 року здійснював реалізацію продукції металевих контейнерів та дверей за готівку через касу підприємства без придбання торгового патенту.

На підставі зазначеного акту Ківерцівською МДПІ прийнято рішення №0001302301 від 12.08.2009 року про застосування до ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3200 грн..

Частиною 1 статті 1 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що обєктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Згідно частин 1 та 2 статті 2 Закону № 98/96-ВР торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право субєкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент придбавається субєктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону.

Статтею 3 Закону № 98/96-ВР встановлено, що патентуванню підлягає роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток у пунктах продажу товарів.

Згідно абзацу 7 частини 3 статті 3 Закону № 98/96-ВР під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

За змістом ч.10 ст.3 вказаного Закону не потребує патентування реалізація субєктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього субєкта.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 98/96-ВР субєкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності субєктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням;

Виходячи з викладеного, колегія суддів визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність дій податкового органу щодо застосування до позивача штрафних санкцій за торгівлю продукцією власного виробництва за готівку через касу підприємства без придбання торгового патенту.

Розмір штрафних санкцій податковим органом визначений у відповідності до вимог ч.1 ст.8 Закону № 98/96-ВР, з врахуванням встановленої органом місцевого самоврядування вартості місячного торгового патенту на території міста Ківерці в розмірі 160 грн. на місяць та терміну порушення 10 місяців.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки за змістом ч.10 ст.3 Закону № 98/96-ВР потребує патентування лише реалізація субєктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього субєкта.

Вказана норма не може бути застосована до даних спірних правовідносин, оскільки позивач реалізовував продукцію власного виробництва іншим особам ніж ті, які зазначені в ч.10 ст.3 Закону № 98/96-ВР.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі № 2а-18905/09/0370 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена 19 квітня 2011 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Н.М. Судова-Хомюк