Ухвала суду № 15947224, 26.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-15843/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2011 р. м. Київ

Справа № 2-а-15843/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Корж В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селком»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селком»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Селком»(далі –позивач, апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Службовими особами державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі - відповідач) проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №343/23-304/31282244 від 18.10.2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.32. ст. 1, п.3.1. ст. 3, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі –Закон № 334/94, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71003 грн. Також були встановлені порушення п.п. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»21 грудня 2000 року № 2181-III (далі –Закон № 2181, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у результаті чого позивачем при коригуванні валових витрат по деклараціях з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року та І півріччя 2010 року, у тому числі: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів у розмірі 4985 грн., не було задекларовано (нараховано) суму штрафу у зв'язку з самостійним виправленням помилок. Крім того, позивачем були порушені положення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97, у редакції, чинній на момент виникненння спірних правовідносин), у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 51906 грн., у тому числі за вересень місяць 2008 року в сумі 51906 грн.

За наслідками висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: від 29.10.10 року № 0000992330/0, яким позивачу донараховано податкові зобов`зання з податку на прибуток у розмірі 106567, 00 грн. та № 0001002330/0, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 77995 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем проведено уцінку акумуляторів типу Power Safe 12V 125F до очікуваної вартості реалізації, що складає 853,83 грн. згідно листа № ОІ/ПСМ-233-L від 29.07.2008 року. У результаті проведної ревізії товарів, які підлягають уцінці, позивачем було виявлено таких на загальну суму 710356,56 грн., за собівартістю до уцінки, за новими цінами після уцінки на суму - 450822, 24 грн. Таким чином, за результатами уцінки, позивачем не відображено суму уцінки (як запаси, використані не в господарській діяльності) у розмірі 259534,32 грн. в складі декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2008 року.

У відповідності до абз. 1, 7 та 16 п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Невідображення уцінки на вказаний вище товар призвело до заниження розміру податку на прибуток, а отже вплинуло на формування податкового кредиту з ПДВ на вказані вище суми.

У відповідності до п. 5.1 ст.5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п.17.2 ст. 17 Закону № 2181, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачем після самостійного виявлення заниження податкових зобов`язань та відображення такого заниження у податкових деклараціях наступного податкового періоду, не було нараховано суму штрафу у розмірі 5 %.

Також колегія суддів звертає увагу на вірність висновків суду першої інстанції про те, що позивач отримував товари на безоплатній основі від нерезидента та не включив їх до складу валових доходів.

У відповідності до пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Внаслідок отримання позивачем безоплатних товарів та невіднесення їх до валових доходів, ним було занижено валові доходи на загальну суму 24481 грн., у т.ч. по періодах: 2 квартал 2008 року в сумі 3606 грн., 3 квартал 2008 року в сумі 5384 грн., 4 квартал 2008 року в сумі 2146 грн., 1 квартал 2009 року в сумі 483 грн., 2 квартал 2009 року в сумі 4353 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 5421 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 3088 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток.

Таким чином, колегія судідв приходить до висновку про правомірність нарахованих відповідачем податкових зобов`язань позивачу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем у своїй апеляційній скарзі не наводяться правові доводи, які б свідчили про невірність висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селком» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 31.05.2011 року