Ухвала суду № 15947222, 26.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-18312/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2011 р. м. Київ

Справа № 2-а-18312/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Корж В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 року № 0001754310/0,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 року № 0001754310/0, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі –відповідач) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Службовими особами відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності перерахування належної до сплати суми податку з доходів фізичних осіб за І-ІІ квартали 2010 року (застосування ставок податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати іноземним громадянам-працівникам банку за І-ІІ квартали 2010 року), за наслідками якої було складено акт від 01.11.2010 року № 560/43-20/00039002.

Згідно вказаного акта перевірки, позивачем було порушено пп.8.1.1. п.8.1. ст. 8, п.1.3., п.1.15., п.1.20.1. ст.1, пп.9.11.3. п.9.11. ст.9, п.17.1. ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі –Закон № 889, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників-нерезидентів за І та ІІ квартали 2010 року на загальну суму 1 515 846,68 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 року № 0001754310/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4 553 540,04 грн. (1 517 846, 68 грн. –основний платіж, 3 035 693,36 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

У відповідності до п.п. «д»та «ї»п.1.3 ст. 1 Закону № 889, «Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує)».

На думку відповідача, доходи працівників іноземців мали оподатковуватись за подвійною ставкою податку, оскільки позивач не мав достатніх даних того, що вказані працівники є резидентами. Вказаний висновок відповідач зробив з того, що позивачем у 2010 році було отримано повідомлення працедавця про самостійне визначення особою-іноземцем резидентського статусу лише у березні та травні 2010 року та саме вказаним повідомленням має підтверджуватись статус резиденства особи-іноземця. У випадку виплати заробітної плати, у силу положень п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 та п. 17.1 ст. 17 Закону № 889, працедавець виступає податковим агентом щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.1.20.1 ст.1 Закону № 889, «Фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні».

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону № 889 визначено ставку податку з дохідів фізичних осіб у розмірі 15 %.

Однак, п.7.3 ст.7 вказаного Закону передбачене одне з виключень з загальної ставки оподаткування. Так, вказаним пунктом передбачено: «Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону».

Як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває у трудових відносинах з іноземцями та здійснює їм виплату доходів у вигляді заробітної плати. Трудові відносини з вказаними особами врегульовані трудовими договорами, укладеними у відповідності до трудового законодавства України, на підставі відповідних дозволів на працевлаштування, виданих позивачу Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на 2009-2011 роки.

Крім того, працівники-іноземні громадяни мають тимчасові посвідки на тимчасове проживання в Україні на строк дії дозволів на працевлаштування, а також довідки Державної прикордонної служби України про перебування на території України понад 200 днів.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що неподача Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу, які передбачені наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу»від 5 жовтня 2004 року № 581 не є свідченням ненабуття статусу резиденства працівниками-іноземцями. Висновок відповідача про відсутність даного статусу спростовується наявними матеріалами справи. Вказані матеріали справи свідчать про достатність даних для позивача щодо вірного визначення статусу резиденства працівникам-іноземцям та визначення ставки оподаткування.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 31.05.2011 року